Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-9/10891-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/10891-2012 20.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1) Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління

юстиції у м. Києві

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін»

Третя особа

без самостійних вимог

на предмет спору

на стороні

відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорак»

про звільнення з-під арешту заставленого майна

суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

від позивача: Ганага А. С. (дов. № 02-07/2885 від 08.12.2011 р.)

від відповідачів: Красуцький А. Б. (дов. б/н від 09.07.2012р.)

Кацика І. Ю. (ліквідатор, ліцензія № 566983)

від третьої особи Акопян А. Є. (директор, наказ № 17 від 19.09.2008 р.)

20.11.2012р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції (далі по тексту - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорак" (далі по тексту - відповідач-2) про звільнення з-під арешту, накладеного 01.07.2011р. постановою ВП № 24789373 майна, в частині транспортного засобу марки Suzuki SX 4, державний номер АА 0653 НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу -легковий універсал, червоного кольору та виключення цього транспортного засобу з акта опису та арешту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі №5011-22/1941-2012 (суддя Самсін Р.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у даній справі, касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2012р. у справі №5011-22/1941-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Відповідно до зазначеної постанови, при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно оцінити процесуальний статус відповідача -2, врахувати приписи ч. 4 ст. 590 ЦК України, ч. 4, 7 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог закону.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.08.2012р. за №04-1/793 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа №5011-22/1941-2012 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року розгляд справи призначено на 04.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 23.10.2012 року, у зв'язку з залученням до участі у справі іншого відповідача, неявкою відповідача -2 в судове засідання. В порядку ст. 24 ГПК України, залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамін", а ТОВ "Зорак" виключено зі складу відповідачів та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 08.11.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача -1, 2 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 08.11.2012 року судом, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 20.11.2012 року, у зв'язку з клопотанням про відкладення розгляду справи, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції винесеною 01.07.2011р. в межах виконавчого провадження ВП № 24789373 при виконанні наказу Господарського суду міста Києва у справі 26/339, підтверджується накладення арешту на все майно в межах суми боргу 48 641, 21 грн., що належить боржнику - ТОВ "Зорак".

Постановою № 1029/2 від 14.11.2011р. державним виконавцем оголошено в розшук майно, що належить ТОВ "Зорак" (ідент. код 33592710), а саме автомобіль Suzuki SX 4, державний номер АА 0653 НО.

30.01.2012 року державним виконавцем складено Акт опису й арешту майна, а саме автомобіля Suzuki SX 4, державний номер АА 0653 НО та передано описане майно на відповідальне зберігання директору ТОВ «Зорак»Акопян А. Є.

Відзначаючи, що автомобіль Suzuki SX 4, державний номер АА 0653 НО є предметом застави за договором № 02-10/3383 від 07.08.2008р., посилаючись на порушення речового права банку на заставлений транспортний засіб, позивач просить звільнити з-під арешту, накладеного 01.07.2011р. постановою ВП № 24789373 державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорак" в частині транспортного засобу марки Suzuki SX 4, державний номер АА 0653 НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу -легковий універсал, червоного кольору та виключення цього транспортного засобу з акта опису та арешту.

Договір застави транспортного засобу № 02-10/3383 укладений 07.08.2008р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ "Зорак" в забезпечення виконання зобов'язань останнього за договором кредиту № 41/06-13/1-134 від 07.08.2008р., за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути кредитні кошти в сумі 19 970 доларів США.

Довідкою по сумі кредиту станом на 07.11.2012р. підтверджено наявність простроченої заборгованості у ТОВ "Зорак" за договором № 41/06-13/1-134 від 07.08.2008р., в сумі простроченої заборгованості в розмірі 1 422, 00 доларів США, нарахованої комісії 1, 81 доларів США, 24, 43 доларів США -нараховані відсотки; 597, 50 доларів США -прострочена заборгованість по нарахованих процентах, 165, 96 долари США борг по нарахованих комісіях, строкова заборгованість по сумі боргу (строк сплати якої ще не настав): становить 7 883, 00 доларів США кредит.

Витягом з єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено реєстрацію обтяження по типу "застава рухомого майна" щодо рухомого майна -транспортного засобу автомобіля Suzuki SX 4, червоний, номер об'єкта: TSMEYA21S00320940, номер державної реєстрації АА 0653 НО, за обтяжувачем -АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", (реєстраційний номер запису 7715233).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. При цьому, за приписами ст. 60 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Наведені норми закону підлягають застосуванню саме у випадку виникнення спору щодо права власності на майно, яке було описане державним виконавцем, а у даній справі позов заявлено з інших правових підстав, відповідно вирішенню підлягає питання щодо правомірності дій державного виконавця по накладенню арешту на майно, яке передано в заставу позивачу.

Згідно із ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження":

- звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (ч. 1);

- для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч.3);

- про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4);

- за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом (ч. 6).

При цьому, суд виходить з того, що для застосування частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" достатньо наявності однієї з умов: або якщо право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (в даному випадку задоволення вимог інших стягувачів, ніж заставодержатель, можливо тільки з залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя).

Таким чином, положення вказаної статті регламентують саме порядок та допустимість звернення стягнення на майно боржника в порядку примусового виконання, що згідно з приписами цієї статті допускає стягнення заставленого майна боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, на державного виконавця зазначеною нормою покладено обов'язок роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження»не забороняли та не забороняють накладення арешту на все майно, в тому числі, й на заставне.

Відповідно до Пояснень на постанову Вищого господарського суду України по справі № 5011-22/1941-2012 від 24.07.2012 року позивача (Від 04.09.2012 року № 02-05/85-2979) відповідач -1 листом № 481/2 від 01.02.2012 року повідомив позивача про відкриття виконавчого провадження з предмету стягнення з боржника -ТОВ «Зорак на користь відповідача -2 (ТОВ «Керамін») 44 173, 83 грн., а також повідомив про накладення арешту на майно боржника, в тому числі на його заставлений транспортний засіб та роз'яснив право на звернення до суду з позовом про звільнення майна з - під арешту, а також виключення транспортного засобу з акта опису і арешту майна від 30.01.2012 року.

Право на заставлене майно (предмет застави) у позивача -ПАТ "Укрсоцбанк" виникло на підставі договору від 07.08.2008р., обтяження по типу "застава рухомого майна" було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.08.2008р., у зв'язку з чим позивач має переважне перед іншими кредиторами право, в разі невиконання третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів забезпеченого зобов'язання , одержати задоволення своїх вимог за рахунок рухомого майна, що є предметом договору застави транспортного засобу № 02-10/3383 укладений 07.08.2008р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про заставу" заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, виконання забезпеченого заставою зобов'язання (припинення основного зобов'язання) може відбутися, в тому числі, за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, сплатою боржником заборгованості добровільно, а не тільки за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

Звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника є правами кредитора, які він може реалізовувати у будь-якому порядку. Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації , за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження . Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Звернення стягнення на предмет публічного обтяження визначено нормами ст. 40 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", так згідно вказаної норми звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін) , якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет заставизберігається в первісному обсязі.

На вимогу суду (ухвала від 20.02.2012р.) позивачем не представлено відповідного судового рішення, яким вирішено питання про звернення стягнення на предмет застави згідно договору від 07.08.2008р. № 02-10/3383, письмово не зазначено та не надано відповідного витягу з реєстрацією запису щодо звернення стягнення , чи документів про оформлення права власності банку на підставах позасудового способу звернення стягнення передбаченого ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" тощо.

Положення ГПК України не передбачають вчинення з боку суду дій спрямованих на примусове вилучення документів, які не надаються сторонами, а всі можливі дії, спрямовані на встановлення зазначених обставин саме при безпосередньому дослідженні доказів необхідних для вирішення спору, судом були вчинені. Вимоги суду, навіть в частині надання відповідних письмових пояснень, позивачем були проігноровані, на підтвердження порушених прав, суду не надано належних доказів, що свідчать про звернення стягнення на предмет застави за договором № 02-10/3383 від 07.08.2008р. для задоволення вимог інших осіб.

Набуття заставодержателем права звернення на заставлене майно прямо кореспондується з правом заставодержателя звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки в разі припинення права застави (іпотеки), майно що перебуває під арештом може бути використане для задоволення вимог інших кредиторів, а у випадку реалізації заставодержателем права звернення на заставлене майно виникає потреба у звільненні майна з-під арешту з необхідністю реалізації прав заставодержателя у відповідний спосіб.

Отже, права позивача, обтяження якого має вищій пріоритет над оспорюваним ним публічним обтяженням, вказаним публічним обтяженням та арештом, накладеним державним виконавцем на все майно третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, не порушуються, оскільки судом встановлено, що наявні умови, передбачені ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", а саме вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (в даному випадку задоволення вимог інших стягувачів, ніж заставодержатель, можливо тільки з залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя).

Зазначена позиція викладена, зокрема і у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2011р., що винесена за розглядом справи 45/65 з аналогічними підставами заявленого позову.

Виходячи з наведених положень закону, враховуючи що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, останній не реалізував свого права звернення на предмет застави згідно договору застави № 02-10/3383 від 07.08.2008р., а також державним виконавець діяв у відповідності до норм ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", підстави для задоволення вимог про звільнення заставленого майна з-під арешту відсутні, а накладення арешту на майно не позбавляє права заставодержателя на першочергове задоволення його вимог за рахунок заставленого майна, що передбачено, зокрема і ч. 6 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, накладення арешту на майно ТОВ "Зорак" державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, не порушує прав позивача, та є прямим обов'язком органу виконавчої служби щодо вчинення дій по виконанню судового рішення яке знаходиться на примусовому виконанні.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко