Постанова

від 28.11.2012 по справі 25/039-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 25/039-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Дзюбайло О.О., довіреність №35-30-5 від 03.01.2012 року,

від відповідача - не з'явились,

від третьої особи - Колода Є.Г., довіреність №63 від 23.12.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»

на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 року

у справі №25/039-12 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,

м. Бориспіль Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»,

м. Бориспіль Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області,

про стягнення 75413,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Інтер'єр Аеропорт» (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.03.2012 року №37-14-101.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2012 року у справі №25/039-12 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 58972,34 грн. основної заборгованості, 599,15 грн. 3% річних, 374,34 інфляційних втрат, 3083,56 грн. пені, 12384,19 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 року у справі №25/039-12 та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Зокрема, стверджує, що суд першої інстанції, не відклавши розгляд справи вдруге, позбавив його можливості надати суду всі докази по справі.

Проте суд першої інстанції відкладав розгляд справи, з метою надання можливості відповідачу забезпечити явку у судове засідання свого представника та надати суду необхідні докази.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі №25/039-12 апеляційну скаргу ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 року у справі №25/039-12 прийнято до провадження у складі колегії суду: головуючої судді Агрикової О.В. (доповідач у справі), суддів Сухового В.Г., Чорногуза М.Г. та призначено її розгляд на 11.09.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року склад колегії суду змінено на наступний: головуюча суддя Алданова С.О. (доповідач у справі), судді Суховий В.Г. Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року розгляд справи №25/039-12 було відкладено на 30.10.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного суду від 30.10.2012 року склад колегії суду було змінено на наступний: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю. (доповідач у справі), судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.10.2012 року розгляд справи 25/039-12 було відкладено на 28.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2012 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив спірне судове рішення залишити без змін. Представник третьої особи в судовому засіданні 28.11.2012 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання 28.11.2012 року втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового зсідання повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець), ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач) та ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт»(далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.03.2011 №37-14-101 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 36,00 кв.м., яке знаходиться на балансі балансоутримувача та знаходиться за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - майно) (пункти 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до п. 1.2. договору видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання акту передачі-приймання приміщення, який підписують балансоутримувач та орендар.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно в задовільному стані, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання майна від 22.03.2011 року та 18.01.2012 року.

Пунктом 14.1. договору визначено, що договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, з 22.03.2011 року до 21.02.2014 року.

Орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 29 300,00 грн. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.5. договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

Пункті 5.4. договору визначений обов'язок орендаря з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця.

Позивач зазначає, що відповідачем не було виконано своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58 972,34 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2011 року.

Матеріали справи містять належним чином завірені копії реєстрів щодо отримання відповідачем рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року, що підтверджується підписами уповноважених на те представників відповідача.

Також, на підтвердження позовних вимог позивач надав довідку Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Києві від 18.05.2012 №040-18/381, яка свідчить про те, що за період з 01.10.2011 року по 17.05.2012 року кошти від відповідача на рахунок позивача не надходили.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що вказану довідку підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки, тому суд вважає її належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 58 972,34 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частинами 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем згідно укладеного договору оренди, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 58 972,34 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань щодо сплати орендних платежів, позивачем на підставі п. 3.7. договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3 083,56 грн.

Також, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 374,34 грн. та 3% річних в розмірі 599,15 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору (п. 3.7., п. 3.11.), колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3083,56 грн. пені, 12384,19 грн. штрафу, 599,15 грн. 3% річних та 374,34 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, не відклавши розгляд справи вдруге, позбавив його можливості надати суду всі докази по справі, колегією суддів відхиляються, оскільки доказів щодо відсутності заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що орендоване ним майно не використовувалось за призначенням - розміщення магазину безмитної торгівлі, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки згідно п. 1.4. договору майно передавалось для розміщення кафе, а тому про необхідність отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі відповідач мав передбачити завчасно.

Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що між орендодавцем та орендарем було досягнуто згоди на звільнення від орендної плати до моменту отримання вище зазначеного дозволу, однак матеріали справи містять лише листування між контрагентами, однак дозволу на звільнення від орендної плати матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 року у справі №25/039-12.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 у справі №25/039-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2012 року у справі №25/039-12 залишити без змін.

3. Справу №25/039-12 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г