Постанова

від 12.02.2013 по справі 25/039-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 25/039-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт" на постановувід 28.11.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 25/039-12 господарського суду Київської області за позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області простягнення 75 413,58 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Дзюбайло О.О. (довіреність № 35-30-5 від 02.01.2013р.) не з'явились від третьої особи:Колода Є.Г. (довіреність № 5 від 08.01.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Саванчук С.О.) від 05.06.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Алданова С.О., судді - Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) від 28.11.2012 року, у справі № 25/039-12 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 58972,34 грн. основної заборгованості, 599,15 грн. 3% річних, 374,34 грн. інфляційних втрат, 3083,56 грн. пені, 12384,19 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.207, 625, 651, ч.6 ст.762 ЦК України, ст.ст.188, 217-218, 230-232 ГК України, ст.84 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Скаржник не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, представника третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У травні 2012 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Інтер'єр-Аеропорт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.03.2012 року №37-14-101. Позовні вимоги вмотивовано посиланням на обставини, які свідчать про порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати орендних платежів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та ТОВ "Інтер'єр-Аеропорт" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.03.2011 року №37-14-101 (Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення та частину нежилого приміщення на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 36,00 кв.м., яке знаходиться на балансі балансоутримувача, та знаходиться за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (майно) (пункти 1.1., 1.2. Договору).

У відповідності до п.1.2. Договору видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору.

Згідно п.2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання акта передачі-приймання приміщення, який підписують балансоутримувач та орендар.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно в задовільному стані, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання майна від 22.03.2011 року та 18.01.2012 року.

Пунктом 14.1. Договору визначено, що договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців з 22.03.2011 року до 21.02.2014 року.

Орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 29300,00 грн. (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п.3.5. Договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

У пункті 5.4. Договору визначений обов'язок орендаря з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця.

Позивач зазначає, що відповідачем не було виконано своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58972,34 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2011 року.

Судами встановлено обставини отримання відповідачем рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року, що підтверджується підписами уповноважених на те представників відповідача.

Даними довідки Філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві від 18.05.2012 року №040-18/381 підтверджується, що за період з 01.10.2011 року по 17.05.2012 року кошти від відповідача на рахунок позивача не надходили. Вказану довідку підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки, тому за оцінкою судів вона є належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 58972,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Згідно з ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 5 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки відповідачем не надано доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем згідно укладеного Договору, висновок судів щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 58972,34 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань щодо сплати орендних платежів, позивачем на підставі п.3.7. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3083,56 грн.

Також, позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 374,34 грн. та 3% річних в розмірі 599,15 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору Договору (п.3.7., п. 3.11.), суди дійшли до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3083,56 грн. пені, 12384,19 грн. штрафу, 599,15 грн. 3% річних та 374,34 грн. інфляційних втрат. При цьому, судами перевірено розрахунки пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи касаційної скарги про порушення судами принципів рівності та змагальності у зв'язку із залишенням поза увагою пояснень і доказів, наданих відповідачем суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач не посилається на порушення судами положень ст.43 Господарського процесуального кодексу України та не вказує які саме належні і допустимі докази залишились без оцінки судів.

При цьому, за оцінкою апеляційного суду матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від сплати орендної плати, позаяк листування сторін не підтверджує внесення змін до Договору в тій самій формі, що й Договір, що спростовує доводи касаційної скарги про порушення судами положень ч.1 ст.207, ст.625, ч.1 ст.651, ст.654, ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 230-232 Господарського кодексу України.

Посилаючись на відсутність в діях відповідача всіх чотирьох складових елементів господарсько-правової відповідальності для застосування санкцій останній не враховує, що судами встановлено факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі Договору.

Посилання на положення ст.61 Конституції України щодо неможливості бути двічі притягнутим до відповідальності у вигляді сплати штрафу по факту виявлення заборгованості за період не менше трьох місяців, є помилковим розумінням положень діючого законодавства України, оскільки в даній справі з відповідача стягнуто штраф на підставі п.3.11. Договору за інший період несплати ніж у справі №3/159-11 за позовом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до ТОВ "Інтер'єр-Аеропорт" про стягнення заборгованості.

Твердження відповідача про необхідність розподілу у співвідношенні 70% до 30% суми ПДВ, нарахованої на суму орендної плати, касаційна інстанція також не приймає до уваги, оскільки таке нормативно будь-яким чином не обґрунтовано посиланням на законодавчі положення, які звільняють позивача від обов'язку утримати ПДВ та сплатити його до бюджету виходячи із бази оподаткування, якою є вартість наданої послуги, а не вартість отриманого позивачем відсотку від розподілу вартості цієї послуги.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у справі № 25/039-12 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Поляк