Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-154/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 80135/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії та скасувати податкову вимогу №1/177 від 16 грудня 2010 року державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2а-154/11/0970 позов було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу ДПІ № 1/177 від 16 грудня 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить скасувати вказану постанову суду у частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до акту позапланової перевірки від 12.09.2009 року № 58/23/22173787, податковим повідомленням-рішенням № 0000152300/0 від 10.03.2009 року позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 256 967 грн.

Дане податкове повідомлення рішення ТОВ оскаржувало у судовому порядку, однак 01.02.2010 року Львівським апеляційним адміністративним судом у позові ТОВ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

З 01.04.2010 року ТОВ зареєстровано платником ПДВ. В поданих з цього часу до ДПІ податкових деклараціях ТОВ задекларувало від'ємне значення за квітень - 141768 грн., травень - 33867 грн., червень - 15009 грн., липень - 23503 грн., серпень - 18201 грн. і ці суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (232348 грн.) відобразило у зменшення суми податкового боргу, який утворився на підставі податкового повідомлення - рішення №0000152300/0 від 10.03.2009 року.

Виходячи з приписів пп. 7.7.1 п. 7.1 та пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт вважає, що при визначенні дати реєстрації ТОВ, яке повторно зареєструвалося платником ПДВ, не враховуються періоди попередніх податкових декларацій, які були анульовані, а датою реєстрації ТОВ є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації (31.12.2009 року). Суми податку, нараховані та узгоджені за результатами перевірки, стосуються того періоду реєстрації платника податку, який підлягав перевірці, і не можуть бути відображені в податковій звітності цього ж платника, яку він подавав з моменту його повторної реєстрації в якості платника податку.

Тому суми податкового боргу, які були узгоджені після виключення платника з Реєстру платників податку на додану вартість, не можуть бути включені до р.22.1 податкових декларацій з ПДВ за квітень-серпень 2010 року, які подавалися платником за перший і наступні звітні періоди з моменту його повторної реєстрації в якості платника ПДВ.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив підставність вимог апелянта, просива залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що висновки ДПІ про допущення платником методологічних помилок при складанні податкових декларацій за квітень-серпень 2010 року, які призвели до несплати та безпідставного зменшення податкового боргу в картці особового рахунку в сумі 232348,00 грн. є безпідставними.

При цьому судом було встановлено, що ТОВ протягом 2006-2010 років було зареєстроване у ДПІ як платник ПДВ. Крім цього, позивач протягом вказаного періоду також мав право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, у зв'язку із чим попередні свідоцтва платника ПДВ анульовувались.

Протягом періоду, який перевірявся у відповідності до акту перевірки № 640 від 06.12.2010 року, позивач був зареєстрований платником ПДВ у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.04.2010 року. Упродовж квітня-серпня 2010 року ТОВ подано декларації з ПДВ, у яких відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, яке віднесено до зменшення податкового боргу, зокрема, за квітень 2010 року в сумі 141768,00 грн., за травень 2010 року в сумі 33867,00 грн., за червень 2010 року в сумі 15009,00 грн., за липень 2010 року в сумі 23503,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 18201,00 грн.

Висновки відповідача про те, що у позивача було відсутні підстави для відображення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду та зменшення податкового боргу на суму 232348,00 грн. з огляду на те, що податковий борг з ПДВ позивача виник до реєстрації платником ПДВ 01.04. 2010 року суперечить приписам пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки законодавством прямо передбачено право платника податку здійснити зарахування від'ємного значення суми розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 в рахунок податкового боргу з ПДВ за його наявності і будь-яких обмежень чи особливостей такого зарахування норми вказаного закону не містять.

Таким чином, податковий борг позивача виник у періоді, що передував звітному (квітень-серпень 2010 року), і за наявності від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, на думку суду першої інстанції, позивачем правомірно враховано таку суму у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Крім цього, після одержання декларацій з ПДВ за квітень-травень 2010 року податковим органом здійснено зарахування вказаних сум в рахунок погашення податкового боргу в повному обсязі, зазначеному у відповідних деклараціях.

Тому безпідставним є збільшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 232348,00 грн., а перша податкова вимога №1/177 від 16 грудня 2010 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Дії ДПІ щодо визначення обов'язку ТОВ сплатити суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 232322,65 грн., що виразилися у складенні та направленні позивачу оскаржуваної вимоги, самостійно не змінюють правовідносин між сторонами та не породжують для позивача будь-яких наслідків чи зобов'язань, а тому в задоволенні позову в цій частині судом першої інстанції було відмовлено.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, 06.12.2010 року ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ, про що складений акт № 640, у ході якої зароблено висновок про те, що позивачем допущено методологічні помилки при складанні податкових декларацій за квітень-серпень 2010 року, які призвели до несплати та безпідставного зменшення податкового боргу в картці особового рахунку в сумі 232348,00 грн. Вказані висновки податковий орган обґрунтовує тим, що оскільки ТОВ повторно зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.04.2010 року, то першим податковим періодом для нього є квітень 2010 року і ним не повинні були враховуватись періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ протягом 2006-2010 років було зареєстроване ДПІ як платник ПДВ (а.с. 60, 62). Оскільки позивач протягом вказаного періоду також мав право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, попередні свідоцтва платника ПДВ анульовувались.

Протягом періоду, який підлягав перевірці, позивач був зареєстрований як платник ПДВ у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.04.2010 року (а.с. 58).

Протягом квітня-серпня 2010 року ТОВ було подано подані декларації з ПДВ, які були прийняті ДПІ без заперечень, де відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, яке віднесено до зменшення податкового боргу, зокрема, за квітень 2010 року в сумі 141768,00грн., за травень 2010 року в сумі 33867,00грн., за червень 2010 року в сумі 15009,00 грн., за липень 2010 року в сумі 23503,00грн., за серпень 2010 року в сумі 18201,00грн.

Відповідно до приписів пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказаним Законом прямо передбачено право платника податку здійснити зарахування від'ємного значення суми розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в рахунок податкового боргу з ПДВ за його наявності і будь-яких обмежень чи особливостей такого зарахування норми вказаного Закону не містять, як і не передбачають можливості подвійного об лікування зобов'язань з ПДВ.

Тому, оскільки податковий борг ТОВ виник у періоді, що передував звітному (квітень-серпень 2010 року), за наявності від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем правомірно враховано таку суму у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що після одержання декларацій з ПДВ за квітень-травень 2010 року відповідачем було здійснено зарахування вказаних сум в рахунок погашення податкового боргу в повному обсязі, зазначеному у відповідних деклараціях, без будь яких зауважень.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2а-154/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 28 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко