Ухвала

від 17.12.2015 по справі 2а-154/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/9991/79571/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 по справі № 2а-154/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива"

до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції та скасування податкової вимоги від 16.12.2010 №1/177.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу від 16.12.2010 №1/177.

Задовольняючи позовні вимого суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" прямо передбачено право платника податку здійснювати зарахування від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ), розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, в рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ, а будь яких обмежень чи особливостей такого зарахування Законом не встановлено.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Державна податкова інспекція зазначає, що позивачем безпідставно відображалось в деклараціях з ПДВ за квітень - серпень 2010 року зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 232 348,00 грн., оскільки податковий борг позивача виник у період попередніх реєстрацій позивача платником податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності Товариства з податку на додану вартість, за результатами якої оформлено акт від 06.12.2010 № 640 та встановлено, що позивачем допущено методологічні помилки при складанні податкових декларацій за квітень-серпень 2010 року, які призвели до несплати та безпідставного зменшення податкового боргу в картці особового рахунку на суму 232 348,00 грн.

Вказаний висновок Державна податкова інспекція обґрунтовує тим, що Товариство повторно зареєстроване платником ПДВ з 01.04.2010, першим же податковим періодом для платника податків є саме квітень 2010 року, а отже позивач не має права за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яка утворилось за квітень - серпень 2010 року, зменшувати суму податкового боргу з ПДВ, що виник до дати повторної реєстрації позивача платником ПДВ, а саме до 01.04.2010. На думку контролюючого органу, сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка була зарахована позивачем у зменшення суми податкового боргу підлягає збільшенню та повинна бути віднесена Товариством до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 22.2 Декларації).

На підставі вказаних висновків перевірки Державною податковою інспекцією 16.12.2010 на адресу позивача винесено першу податкову вимогу від 16.12.2010 №1/177.

Судами також встановлено, що Товариство протягом 2006-2010 років було зареєстроване як платник податку на додану вартість, проте, протягом вказаного періоду позивач також мав право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, в зв'язку з чим попередні свідоцтва платника ПДВ анульовувались.

З 01.04.2010 позивач був зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 58).

З 01.03.2010 за позивачем рахується податковий борг з ПДВ у сумі 256 967,00 грн.

Протягом квітня-серпня 2010 року Товариством до контролюючого органу було подано декларації з ПДВ, в яких відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, та яке (від'ємне значення) віднесено до зменшення податкового боргу на загальну суму 232 348,00 грн., який виник у позивача до 01.04.2010.

Так, відповідно до приписів пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, враховуючи, що податковий борг у Товариства виник у періоді, що передував звітному (квітень-серпень 2010 року), а вказаними нормами прямо передбачено право платника податку здійснити зарахування від'ємного значення суми розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"в рахунок податкового боргу з ПДВ за його наявності і будь-яких обмежень чи особливостей такого зарахування норми вказаного Закону не містять, як не передбачають і можливості подвійного облікування зобов'язань з ПДВ, суд приходить до висновку про правомірність врахування такої суми позивачем у рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що контролюючим органом після одержання декларацій з ПДВ за квітень-травень 2010 року було здійснено зарахування вказаних сум в рахунок погашення податкового боргу в повному обсязі, зазначеному у відповідних деклараціях позивача, без будь яких зауважень.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 по справі № 2а-154/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко