Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-11098/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 р. (11:36) Справа №2а-11098/11/0170/19

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устинова І. В.,

за участю представника позивача Шейхіслямової С. Р., представника 3-ї особи (ОСОБА_2.) - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Євпаторійської міської ради

до Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія»,

до державного реєстратора Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» Байдацької Олександрівни Олексіївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Санаторій «Побєда» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріоленд»

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень за вих. від 22.11.2011 р. № 1677/02-29 (а. с. 53-58) до відповідачів про визнання неправомірними дій КРП «БРТІ м. Євпаторія» по проведенню державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого згідно протоколу № 80 від 24.11.2010 року на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського регіону» на споруди літ. «В», загальною площею 431,8 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; про визнання неправомірними дій державного реєстратора Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія Байдацької Олександри Олексіївни по проведенню державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого згідно протоколу № 80 від 24.11.2010 року на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського регіону» на споруди літ. «В», загальною площею 431,8 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - споруди літ. «В», загальною площею 431,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.07.2011 року Євпаторійській міській раді стало відомо, що 29.11.2010 року КРП «БРТІ м. Євпаторія» здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на споруди, розташовані по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.11.2010 року, зареєстрованого згідно протоколу № 80 аукціону на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського Регіону» в реєстрі № 83А/10, тобто державна реєстрація права власності здійснена КРП «БРТІ м. Євпаторія» на підставі нікчемної угоди, що є порушенням вимог норм цивільного законодавства та Закону України «Про товарну біржу». Посилаючись на п.п. 1.3, 1.4, абз. 5 п. 3.3 Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, ст. 202, ст. 210, ч. 1 ст. 220, ст. ст. 640, 656, 657 Цивільного кодексу України, Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10.12.1991 р., ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-ІУ від 01.07.2004 р., п. 9 ст. 31, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 24 квітня 2012 року представник позивач на позовних вимогах наполягала з підстав, викладених у позовній заяві та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач (Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія) позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву (а. с. 30-32), зокрема, посилаючись на те, що відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-ІУ від 01.07.2004 р. записи державного реєстру скасовуються, якщо підстави, за якими вони були внесені, визнані судом недійсними. Інших підстав для скасування записів Державного реєстру законом не передбачено. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача (Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія) у судове засідання 24 квітня 2012 року не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач (державний реєстратор Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія Байдацька Олександра Олексіївна) у судове засідання 24 квітня 2012 року не з'явилась, про місце, час та день його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заперечень на позов до суду не надіслала.

3-я особа (Дочірнє підприємство «Санаторій «Побєда» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») надав письмові пояснення на адміністративну позовну заяву, в яких просив суд на підставі досліджених обставин справи винести законне та обґрунтоване рішення.

У судовому засіданні 24 квітня 2012 року представник 3-ї особи (Дочірнього підприємства «Санаторій «Побєда» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

3-я особа (ОСОБА_2) позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву (а. с. 71-75) та доповненнях до них ( а. с. 125-126), зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_2 купив з аукціону, який проводила Товари біржа «Біржа Західно-Кримського регіону» споруду розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка у цілому складається літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення. Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 24 листопаду 2010 року та зареєстрований згідно Протоколу аукціону на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського Регіону», яка зареєстрована Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 27.11.2007 року №114010200000209'; ідентифікаційний код 35558137. 29-11.2010 року КРП «БРТІ М.Євпаторії» проведена державна реєстрація споруди, отримано витяг про державну реєстрацію прав. Предмет договору купівлі-продажу це багатофункціональна споруда дитячого грального комплексу площею 431,8 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 збудована відповідно до проекту з дотриманням будівельних норм та правил. Споруда складається з несучих та огороджуючих металоконструкцій. Конструкція відповідає будівельним, санітарним, протипожежним нормам. Дана споруда належить до 9 класу капітальності - будівля павільйонного типу. Згідно положень ДСТ 27751-88 (СТ СЕВ 384-87) «Надійність будівельних конструкцій та фундаментів» споруда має знижений рівень відповідальності та належить до споруд сезонного та допоміжного використання. Як об'єкт малих архітектурних форм споруда не підлягає вводу в експлуатацію. Ці висновки викладені у будівельно-технічної експертизі № ВЕ-270 від 02.08.2010 року. Виходячи з наведеного, посилання позивача на Закон України «Про регулюванню містобудівельної діяльності» та неотримання ОСОБА_2 дозволу на спорудження об'єкту нерухомості є необґрунтованим. До того ж, ОСОБА_2 на біржі придбав споруду у ОСОБА_9, якому майно належало на праві приватної власності на підставі Рішення Господарського суду АР Крим від 13.08.2010 року, справа №5002-4/3361-2010, зареєстрованого 04.10.2010 року КРП «БРТІ м. Євпаторія» відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27516887, реєстраційний номер 31657782, номер запису 694 у книзі 8, що підтверджуються витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №28013683 виданому КРП БРТІ м. Євпаторія від 16.11.2010 року. Крім того, 27.04.2011 року на підставі Протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Ріоленд» ОСОБА_2 передав у якості формування статутного капіталу товариства споруду літ. «В», загальною площею 431,8 кв. м., літ «Г» - замощення, які знаходяться за адресою м. Євпаторія, АДРЕСА_1. Цей внесок було оцінено у розмірі 719700,00 грн. Дійсна вартість цього об'єкту становить згідно висновку про вартість об'єкта оцінки, яка здійснена Регіональним підприємством Торгівельна - промислової палати Криму - 738885,00 грн. Таким чином, власником цієї споруди є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріоленд». Цій факт встановлено у судовому розгляді по справі №5002-34/3285-2011 Севастопольським апеляційним господарським судом 17.01.2012 року. У задоволенні адміністративного позову Євпаторійської міської ради АР Крим про визнання неправомірними дій та скасування державної реєстрації права власності просить відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 24 квітня 2012 року представник 3-ї особи (ОСОБА_2) підтримав раніше надані письмові пояснення та доповнення до них і просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

3-я особа (Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріоленд») у судове засідання 24 квітня 2012 року не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, пояснень на позов до суду не надіслав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, 3-ї особи (ОСОБА_2.), дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 листопаду 2010 року ОСОБА_2 придбав на аукціоні, який проводила Товарна біржа «Біржа Західно-Кримського регіону» споруду розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка у цілому складається - літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 24 листопаду 2010 року та зареєстрований згідно Протоколу аукціону на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського Регіону», яка зареєстрована Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 27.11.2007 року №114010200000209; ідентифікаційний код 35558137.

Вказана вище споруда придбана у ОСОБА_9, якому майно належало на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 13.08.2010 року, справа №5002-4/3361-2010, зареєстрованого 04.10.2010 року КРП «БРТІ м. Євпаторія» відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27516887, реєстраційний номер 31657782, номер запису 694 у книзі 8, на підтвердження чого було надано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №28013683 виданому КРП БРТІ м. Євпаторія від 16.11.2010 року ( а. с. 11).

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.10 р. рішення Господарського суду АР Крим від 13.08.2010 року по справі №5002-4/3361-2010 на підставі якого зареєстровано право власності за ОСОБА_9 залишено без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2011 року Євпаторійській міській раді повернуто без розгляду касаційну скаргу на вказані судові рішення, відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Вищого господарського суду Україні від 27.01.2012 року відмовлено Євпаторійській міській раді у допуску справи №5002-4/3361-2010 до провадження Верховного Суду України.

Зазначене вище свідчить, що первинна реєстрація об'єкту майна - споруди розташованої за адресою АДРЕСА_1, яка у цілому складається - літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення - відбулась 04.10.2010 року.

Таким чином, споруду розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка у цілому складається - літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення, відчужувалась на користь ОСОБА_2 законним власником.

29.11.2010 року Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане вище нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 Цивільного кодексу України).

Також, згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , який проводиться шляхом здійснення наступних дії : облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що може бути відмовлено у державній реєстрації прав, якщо :заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень цього Закону до створення єдиної системи органів державної реєстрації об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5) , яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.2 Положення № 7/5 визначено, що реєстр прав власності на нерухоме майно - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про права власності на нерухоме майно, її видання та захист від несанкціонованого доступу. Пошук об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав здійснюється за реєстраційним номером нерухомого майна ,або за адресою та типом нерухомого майна.

Згідно з п. 1.3. Положення № 7/5 державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).

Згідно з п.п. 1.5, 1.6 Положення № 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Відповідно до абзацу 1 Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2009 року № 914 рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення від 07 лютого 2002 року № 7/5).

Згідно з п. 2.1., 2.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме лайно та їх обтяжень» виключно до повноважень державного реєстратора належить прийняття рішень про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

У ч. 4 ст. 203 ЦК України зазначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися Законом.

В свою чергу, спеціальним законом, що визначає особливості укладення договорів на біржах, є Закон України «Про товарну біржу».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов'язково зареєстрованими відповідною біржею як її учасники.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених ст. 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу, угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Водночас, згідно зі ст. 47 згаданого Кодексу, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Згідно з п. 4 постанови Пленум ВСУ "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.78 р. N 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 25.12.92 р. N 13 та від 25.05.98 р. N 15) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в простій письмовій, а в разі потреби - в нотаріальній формі.

У ст. 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Суд зазначає, що під час розгляду справи доказів визнання недійсним, скасування або розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24 листопаду 2010 року, зареєстрованого згідно протоколу аукціону на Товарній біржі «Біржа Західно-Кримського Регіону» за яким ОСОБА_2 придбав споруду розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка у цілому складається - літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення, або припинення права власності ОСОБА_2 на зазначений об'єкт нерухомості позивачем не надано.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно те їх обтяжень» записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, у даному випадку посилання на нікчемність правочину, який є недійсним через невідповідність вимогам закону, не може бути підставою для скасування запису про реєстрацію, оскільки судом правочин недійсним не визнаний.

Крім того, як вже зазначалось вище, особливості укладання договорів на біржах, у тому числі договорів купівлі-продажу нерухомого майна, встановлені спеціальним законом - Законом України «Про товарну біржу». Цим Законом встановлений інший порядок оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості. Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлює, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що оспорювання реєстраційних дій саме з підстав недотримання сторонами договору вимог цивільного законодавства щодо його форми може лише особа, яка претендує на об'єкт нерухомості, який є предметом цього договору, в той час Євпаторійська міська рада до таких осіб не відноситься.

Що стосується доводів позивача про неотримання ОСОБА_2 дозволу на спорудження об'єкту нерухомості, чим порушено Закон України «Про регулюванню містобудівельної діяльності», то суд вважає їх безпідставними, оскільки рішенням Господарського суду АР Крим у справі №5002-4/3361-2010, яке набрало законної сили, встановлено, що споруда розташована за адресою АДРЕСА_1, яка у цілому складається - літ «В» - споруда, загальною площею 431,8 кв.м. літ «І» - замощення не підлягає вводу в експлуатацію.

Крім того, суд звертає увагу осіб, які беруть участь у справі, на наступне.

В обґрунтування позовних вимог Євпаторійська міська рада посилається на п. 9 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Однак, Євпаторійська міська рада та виконавчий комітет Євпаторійської міської ради є самостійними суб'єктами влади, з розмежованими владними повноваженнями відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 1 ст. 6 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Вона самостійно вирішує, реалізувати їй це право чи добиватися захисту в інший, позасудовий, спосіб або ж змиритися з порушенням.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом доцільно відрізняти від права на судовий захист, що закріплене у статті 6 КАСУ. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до адміністративного суду з позовом має ширше коло суб'єктів - таке право мають також представники, у тому числі законні представники, зокрема й органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, суд дійшов до висновку, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Докази того, що реєстрація права власності на споруду розташовану за адресою АДРЕСА_1, порушує права саме позивача - Євпаторійської міської ради суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивачем не доведено факту порушення його прав оскаржуваними діями та рішенням відповідачів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.04.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про виготовлення постанови у повному обсязі протягом 5 днів. П'ятиденний строк сплив, у вихідний день, а якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Постанову складено відповідно до ст. 163 КАС України 30.04.2012 р.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.