Ухвала

від 20.02.2014 по справі 2а-11098/11/0170/19

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/70254/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Чумаченко Т.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Євпаторійської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Євпаторійської міської ради до ОСОБА_4, КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії", треті особи: ТОВ "Ріоленд", ОСОБА_5, ДП "Санаторій "Победа" для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Євпаторійська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії", в якому просила: визнати неправомірними дії КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" по проведенню державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого згідно протоколу № 80 від 24 листопада 2010 року на Товарній біржі "Біржа Західно-Кримського регіону" на споруди літ. "В", загальною площею 431,8 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; визнати неправомірними дії державного реєстратора КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія" ОСОБА_4 по проведенню державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого згідно протоколу № 80 від 24 листопада 2010 року на Товарній біржі "Біржа Західно-Кримського регіону" на споруди літ. "В", загальною площею 431,8 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно - споруди літ. "В", загальною площею 431,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на підставі нікчемної угоди, оскільки договір купівлі-продажу був зареєстрований не нотаріально, а на товарній біржі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Євпаторійська міська рада звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24 листопада 2010 року ОСОБА_5 придбав на аукціоні, який проводила Товарна біржа "Біржа Західно-Кримського регіону" споруду розташовану за адресою: АДРЕСА_1 яка у цілому складається з літ. "В" - споруда, загальною площею 431,8 кв.м., літ. "І" - замощення.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 24 листопада 2010 року та зареєстрований згідно Протоколу аукціону на Товарній біржі "Біржа Західно-Кримського Регіону", яка зареєстрована Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим 27 листопада 2007 року.

Первинна реєстрація об'єкту майна, споруди розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відбулась 04 жовтня 2010 року, а сама споруда відчужувалась ОСОБА_5 законним власником.

29 листопада 2010 року КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що посилання позивача на нікчемність правочину, який є недійсним через невідповідність вимогам закону, не може бути підставою для скасування запису про реєстрацію, оскільки судом правочин недійсним не визнаний, для договорів, укладених на товарних біржах передбачений інший порядок їх посвідчення, а самим позивачем не доведено порушення його прав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на норми Закону України "Про товарну біржу", який є спеціальним нормативним актом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним стосовно укладення договорів.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Щодо посилань судів попередніх інстанцій на дійсність укладеної 24 листопаду 2010 року угоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 листопада 2010 року щодо придбання ОСОБА_5 спірного майна є нікчемним в силу закону, а відтак відсутня необхідність у визнання його недійсним судом.

Пунктом 3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, на реєстратора БТІ покладено обов'язок встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема, встановити відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

Відповідно до пункту 3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Таким чином, отримавши договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 листопаду 2010 року, відповідачі не мали права проводити державну реєстрацію прав на нерухоме майно та зобов'язані були відмовити у проведенні реєстрації.

Щодо відсутності порушення прав позивача у спірних відносинах колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що під спірним нерухомим майном знаходиться земельна ділянка, що є власністю територіальної громади міста та передана в постійне користування ДП "Санаторій "Победа" для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", однак вказана обставина судами попередніх інстанцій не досліджувалась. У випадку, якщо земельна ділянка під спірним нерухомим майном по АДРЕСА_1 дійсно перебуває у власності територіальної громади міста, представником якої є позивач, відтак не можна стверджувати про факт відсутності порушень прав.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Євпаторійської міської ради задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша