Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а-11038/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2012 р. (15:03) Справа №2а-11038/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Резерв"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим

до Державної податкової служби в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Цаплюк О. О., довіреність від 19.11.2012 р., паспорт НОМЕР_1;

відповідача (Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим) - Воєнна З. Н., довіреність № 11863/10/10-0 від 20.08.12, посвідчення № 089733;

відповідача (Державної податкової служби в АР Крим) - не з'явився;

Суть справи:

Товариство обмеженою відповідальністю "Союз-Резерв" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби та Державної податкової адміністрації в АР Крим, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012р. №0000772201 та №0000782201; визнати протиправним та скасувати Рішення про результати розгляду первинних скарг Державної податкової служби в АР Крим щодо залишення без змін і збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.10.2012р. було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду.

02.11.2012р., в судовому засіданні, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнив п. 3 прохальної частини позову, а також доповнив правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2012 р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012р. провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні, що відбулося 12.11.2012р., судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено усну ухвалу про заміну назви відповідача з Державної податкової адміністрації у АР Крим на Державну податкову службу в АР Крим.

У судовому засіданні, що відбулося 12.11.2012р., представник позивача надав уточнену позовну заяву, згідно якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012р. №0000772201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012р. №0000782201;

- скасувати Рішення про результати розгляду первинних скарг Державної податкової служби в АР Крим щодо залишення без змін і збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість від 10.09.2012 р. №2680/010-0223, прийняте першим заступником голови ДПС в АР Крим Сидоркевич Т. Я.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0001292201 Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0001302201 Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012р. була прийнята заява позивача про зміну позовних вимог. Крім того, судом також було винесено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Державної податкової служби АР Крим про визнання протиправним та скасування Рішення про результати розгляду первинних скарг Державної податкової служби в АР Крим щодо залишення без змін і збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість від 10.09.2012р. №2680/010-0223. прийнятого першим заступником голови ДПС АР Крим Сидоркевич Т. Я.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що висновки відповідача щодо нереальності та безтоварності господарських операцій з контрагентами БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Агростройперспектива» не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідні операції підтверджуються відповідними первинними документами. Крім того, на думку позивача, до суб'єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи установчим документам, може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації на підставі рішення суду (ст. 247 Господарського кодексу України). Таким чином, позивач вважає, що за умовою надання ним документального підтвердження реальності здійснення правочинів з БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Агростройперспектива», у відповідача були відсутні підстави для ствердження про нікчемність таких правочинів.

Відповідач, ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС, заперечуючи проти позову, зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Союз-Резерв» у жовтні 2010р. віднесена сума податкового кредиту по взаємовідносинам з будівельно-виробничим підприємством «Строітель-Плюс». При цьому, ані в ході перевірки, ані після цього не були надані документи, які підтверджують виконання робіт (надання послуг) безпосередньо контрагентом позивача (талони на замовлення, товарно-транспортні накладні тощо). У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем документально не підтверджений конкретний перелік, зміст та обсяг наданих послуг, маршруту та відстань, на яку здійснювалось перевезення та не зазначено місце складання акта здачі-приймання транспортних послуг. Відтак, відсутність у наданих позивачем первинних документах інформації про конкретні роботи, позбавляє можливості дійти висновку про фактичне виконання робіт та їх зв'язок з підготовкою, організацією та наданням транспортних послуг, а також щодо взаємозв'язку таких послуг з господарською діяльністю позивача. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено, що до складу податкового кредиту позивача у вересні 2011р. було включено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агростройперспектива» з операцій з поставки бичка свіжомороженого на суму ПДВ 10648,33 грн., у той час як доказів щодо транспортування товару від м. Дніпропетровськ до м. Керчі (місцезнаходження позивача) ТОВ «Союз-Резерв» також не було надано. За таких обставин, на думку відповідача, операції позивача з БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Агростройперспектива» не мали та не могли мати фактичного характеру, через що в результаті виконання сторонами нікчемної операції не могли виникнути як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а також не виникло й підстав для віднесення грошових коштів до валових витрат.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 06.07.2012р. по 09.07.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Резерв» (код ЄДРПОУ 23204745) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з БВП «Строітель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31363808) за жовтень 2010р. та ТОВ «Агростройперспектива» (код ЄДРПОУ 35044256) за вересень 2011р., за результатами якої був складений акт за №521/22-01/232204745 (а.с. 11-28).

В результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-Резерв» податковим органом були встановлені порушення:

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було необґрунтовано занижено ПДВ на суму 14069,00 грн. (в тому числі за жовтень 2010р. - 3420 грн., за вересень 2011р. - 10649 грн.);

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 17586 грн., в тому числі за 4 квартал 2010р. в сумі 4275 грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 13311 грн.

На підставі акта перевірки, 07.08.2012р. ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000782201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14069 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2663,25 грн. (а. с. 35);

- №0000772201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17586 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1069,75 грн. (а. с. 36).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем були подані скарги до Державної податкової адміністрації в АР Крим, за результатом розгляду яких рішенням ДПС в АР Крим №2680/0/10-0223 від 10.09.2012 р. податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. №0000782201 було залишено без змін; ППР №0000772201 від 07.08.2012 р. було скасовано в частині визначення податку на прибуток в сумі 1065 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.; а також збільшено суму штрафних санкцій з ПДВ, визначену в ППР від 07.08.2012 р. №0000782201 грн., на 854 грн.

Після цього, 18.09.2012р. ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001302201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафних санкцій) на 854,00 грн.;

- №0001292201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17589,75 грн., в тому числі 16521,00 грн. основного податку та 1068,75 грн. штрафних санкцій (замість податкового повідомлення-рішення №0000772201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17586 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1069,75 грн.).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012р. №0000772201; від 07.08.2012р. №0000782201; від 18.09.2012р. №0001292201; від 18.09.2012р. №0001302201.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно акта перевірки, відповідно до даних декларації ТОВ «Союз-Резерв» з податку на додану вартість за жовтень 2010р., до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по податковій накладній БВП «Строітель-Плюс» на суму 3420,00 грн., за наслідками виконання умов усного договору між ТОВ «Союз-Резерв» (Замовник) та БВП «Строітель-Плюс» (Виконавець) щодо надання останнім транспортних послуг на суму 20520,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2010 року з Додатком 5 до неї.

В підтвердження отримання зазначених послуг, позивачем була надана податкова накладна №6001/1 від 30.10.201р. на суму 17100,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 3420,00 грн.

Крім того, позивачем був наданий акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.10.2010 р. (а. с. 73).

Розрахунки між підприємствами за отримані транспортні послуги проводилися у готівковій формі через РРО, що підтверджується наступними чеками:

- № 2732 від 09.11.2010р. на суму 7600,00 грн.

- №2799 від 11.11.2010р. на суму 4520,00 грн.

- №2775 від 10.11.2010р. в сумі 8400,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено, що до вищевказаного акта здачі-приймання робіт (надання послуг з транспортування) виконавцем не надано жодних підтверджуючих виконання послуг документів: талони на замовлення, товарно-транспортні накладні тощо, відсутня інформація щодо прізвищ осіб, які виконували транспортні послуги, термін виконаних робіт (наданих з перевезення послуг), вид автомобільних засобів, відомості щодо товару, який перевозився. Відсутня інформація щодо місця складання такого документу, що, за висновками перевіряючих, суперечить вимогам п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, відповідно до якого первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства (установи), від імені якої складений документ, назва документу (форми), її код, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, за висновками акта перевірки, доказів щодо наявності взаємозв'язку транспортних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Союз-Резерв» встановлено не було, операції з транспортування не проводилися, оскільки факт їх надання від БВП «Строітель-Плюс» позивачеві в ході перевірки підтверджений не був (а.с. 15).

Крім того, обґрунтовуючи безтоварний характер зазначеної операції, відповідач посилався в акті перевірки на акт ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС «Про неможливість проведення документальної перевірки БВП «Строітель-Плюс», код ЄДРПОУ 31263808 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. (акт перевірки від 11.04.2012р. №37/22/31263808) - а.с. 15-16.

Так, згідно інформації, викладеної в акті перевірки, відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В. А. від 20.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за передньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України та відносно директора ТОВ БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_7, кола фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництво ними в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством було встановлено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, яка згідно єдиного плану за розподілом ролей умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючі без наміру здійснювати діяльності, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької, зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, серед яких значиться й ТОВ БВП «Строітель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_7

За таких обставин, ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС дійшла висновку, що у ТОВ «Строітель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185 Податкового кодексу України.

Крім того, в ході перевірки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС було встановлено, що згідно даних, зазначених ТОВ «Союз-Резерв» у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р., до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по податковій накладній ТОВ «Агростройперспектива» на суму ПДВ 10649 грн. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за вересень 2011 року з додатком 5 до неї.

Позивачем до перевірки був наданий договір від 01.09.2011р. без номеру на постачання риби свіжомороженої.

На виконання умов договору Покупець (позивач у справі) придбав бичок свіжоморожений від ТОВ «Агростройперспектива» на загальну суму 63891,20 грн. за накладною РН-090101 від 01.09.2011р., податковою накладною №2 від 01.09.2011р. (а.с. 17).

Розрахунки між підприємствами за поставлений товар здійснювалися у безготівковій формі у вересні 2011р. наступними платіжними дорученнями:

- №1797 від 02.09.2011р. в сумі 40726,90 грн.

- №1812 від 05.09.2011р. в сумі 23164,30 грн.

При цьому, до перевірки не були надані документи, що підтверджують транспортування товару від м. Дніпропетровська до м. Керчі.

В акті перевірки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС посилається на акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Агростройперспектива», код ЄДРПОУ 35044256, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти відображення в податковому облік уз урахування їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за червень, липень, серпень, вересень 2011р. (акт перевірки від 17.01.2012р. № 82/23-2/35044256), за результатами якої було встановлено наступне (а.с. 17-18).

За результатами проведеного аналізу документів податкової звітності не встановлено наявність у ТОВ «Агростройперспектива» власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011р. (остання податкова звітність з податку на прибуток) основних засобів та нематеріальних активів ТОВ «Агростройперспектива» не має. За юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Документи з фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агростройперспектива» відповідно до акта перевірки були втрачені (а.с. 18).

З урахуванням цього відповідачем був зроблений висновок, що за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року господарська діяльність ТОВ «Агростройперспектива» має ознаки нереальності здійснення.

Податковим органом було зазначено, що правочини, нібито укладені між ТОВ «Союз-Резерв» та підприємствами-контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди від третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Наведене, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та відсутність права на формування валових витрат по операціях із зазначеними вище контрагентами.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини позивача з контрагентами виникли в жовтні 2010 року та вересні 2011 року, їх правове регулювання здійснюється згідно з нормами законодавства, чинного у відповідні періоди, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 Закону №334).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.2 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334).

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у том числі, прямих матеріальних витрат.

В свою чергу, до складу прямих матеріальних витрат, згідно з п. п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України обумовлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням визнавалася загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п. п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення аналогічного змісту закріплені і в чинному Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пунктів 200.1-200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України обумовлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які були чинними у 2010 році, так й з нормами Податкового кодексу України, який був чинним у вересні 2011р.

При цьому, відповідно до зазначених нормативно-правових актів передумовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарською операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У вищевказаному Листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що для визначення правомірності відображення руху активів в процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи на перевезення, зберігання товарів тощо.

За приписами зазначеного листа, в рамках судового розгляду справи мають бути перевірені фізичні, технічні, технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі й транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операції з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

Крім того, за вказівками суду касаційної інстанції необхідно в процесі судового розгляду справи встановлювати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку (відомості щодо подальшого продажу придбаного товару тощо).

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (отримання послуг без їх фактичного надання).

Таким чином, досліджуючи надані позивачем первинні документи в підтвердження заявлених ним позовних вимог, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Стосовно факту неправомірності відображення позивачем податковому обліку сум по правочину, укладеному з БВП «Строітель-Плюс», судом були досліджені наступні документи.

25.10.2010р. між БВП «Строітель-Плюс» (Перевізник) та ТОВ «Союз-Резерв» (Клієнт) був укладений договір на транспортне обслуговування, пунктом 1.1 якого передбачено, що Перевізник зобов'язується на вимогу клієнта перевезти вантаж.

Для виконання перевезення Перевізник виділяє Клієнту автомобіль (п. 1.2 Договору).

Перевізник виконує для Клієнта пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції та послуги з вивезення та ввезення вантажу, розвантаження, завантаження, часткове зберігання (п. 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунок за перевезення здійснюється безготівковим переводом грошових коштів або готівкою. Розрахунок здійснюється на підставі рахунку, наданого Перевізником для оплати Клієнту. Підставою для виписки рахунку за здійснені перевезення є товарно-транспортні накладні.

До обов'язків Перевізника серед іншого віднесено передача вантажів Отримувачу, забезпечення транспортно-експедиційних послуг, завантаження та відвантаження вантажів позивача тощо, а до обов'язків Клієнта (позивача у справі) віднесено серед іншого, надання вантажу Перевізнику, товарно-транспортні накладні, інші супровідні документи по яким здійснюється перевезення, документи на підставі яких здійснюється передача вантажів Вантажоотримувачу тощо (а.с. 70).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки податкового органу зазначено, що господарські відносини між позивачем та БВП «Строітель-Плюс» здійснювалися на підставі усного правочину, що свідчить про те, що договір від 25.10.2010 р. позивачем під час перевірки податковому органу не надавався. Наведене також вбачається з аналізу пункту 2.9 акта перевірки, в якому викладений перелік наданих для перевірки документів та в якому договір від 25.10.2010 р. не значиться.

Згідно матеріалів справи, відповідно до документів, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Резерв» на підтвердження отримання зазначених послуг, позивачем була надана податкова накладна №6001/1 від 30.10.201р. на суму 17100,00 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 3420,00 грн. (а.с. 74).

Крім того, позивачем був наданий акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с. 73).

Розрахунки між підприємствами за отримані транспортні послуги проводилися у готівковій формі через РРО, що підтверджується наступними чеками (а.с. 72):

- № 2732 від 09.11.2010р. на суму 7600,00 грн.

- №2799 від 11.11.2010р. на суму 4520,00 грн.

- №2775 від 10.11.2010р. в сумі 8400,00 грн.

У той же час, суд зазначає, що ані під час податкової перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не були надані докази фактичного виконання послуг: талони на замовлення, в яких мали бути вказані в який день, на який об'єкт використовувалися транспортні послуги, товарно-транспортні накладні, прізвище осіб, які виконували транспортні послуги, строк виконаних робіт (наданих з перевезення послуг), вид автомобільних засобів, відомості щодо товару, який перевозився тощо, факт забезпечення Перевізником транспортно-експедиційних послуг, завантаження та відвантаження вантажів позивача тощо, документи, якими підтверджується факт передачі вантажу Перевізнику, товарно-транспортні накладні, інші супровідні документи по яким здійснюється перевезення, документи, на підставі яких здійснюється передача вантажів Вантажоотримувачу тощо.

Не надано позивачем й жодних документально підтверджених відомостей щодо товару, який перевозився, доказів отримання (придбання) такого товару власне позивачем та його продажу або підстави передачі та причини перевезення тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за умовами наданого суду договору на транспортне обслуговування від 25.10.2010 р. Клієнт був зобов'язаний, серед іншого, надати Перевізнику, на пред'явлений до перевезення вантаж, товарно-транспортну накладну або декларацію CMR чи інші супровідні документи, по яким здійснюється перевезення. Проте, належні товарно-супровідні документи суду під час розгляду справи надані не були.

Відтак, за умови відсутності будь-якої документально підтвердженої інформації щодо товару, який перевозився, підстав його перевезення та підстав отримання такого товару власне позивачем, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, щодо відсутності доказів про наявність взаємозв'язку транспортних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Союз-Резерв», доказів фактичного надання послуг з транспортування від БВП «Строітель-Плюс» позивачеві тощо. При цьому, лише наявність акта здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкової накладної не свідчить про фактичне виконання таких робіт (надання послуг) та не спростовує факт складання вказаних документів лише про людське око, враховуючи відсутність будь-яких інших письмових доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Крім того, суд оцінивши надану позивачем товарно-транспортну накладну №251 від 30.10.2011р., суд дійшов висновку щодо неналежності цього доказу з огляду на наступне. Так, суд звертає увагу на те, що в вказаній ТТН, яка фіксує відправлення з м. Сімферополь до м. Керч вантажу на загальну суму 180786,78 грн., автопідприємством визначено БВП «Строітель-Плюс», замовником (платником) та вантажовідправником - ТОВ «Поліміртех», вантожоодержувачем - ТОВ «Союз-Резерв». У той же час, з аналізу договору на транспортне обслуговування від 25.10.2010 р. вбачається, що вказаною угодою регулювалися відносини щодо перевезення вантажу ТОВ «Союз-Резерв» кінцевому вантажоодержувачу автомобільним транспортом Перевізника - БВП «Строітель-Плюс», що свідчить про те, що товарно-транспортна накладна, вантажоодержувачем в якій зазначено ТОВ «Союз-Резерв», не могла бути видана на виконання умов договору на транспортне обслуговування від 25.10.2010 р. Також суд звертає увагу на те, що зазначена накладна складена за період, який не охоплюється жовтнем 2010 року, а саме: 30.10.2011 р., у зв'язку з чим не може бути визнана судом у якості належного доказу в підтвердження факту отримання від БВП «Строітель-Плюс» послуг транспортування.

Більш того, суд зазначає, що вказана товарно-транспортна взагалі накладна не була надана позивачем під час перевірки податковому органу, через що позивач позбавлений можливості посилатися на вказану ТТН в якості обґрунтування безпідставності висновків ДПІ.

Так, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, матеріали справи свідчать, що вищевказана ТТН не надавалася позивачем податковому органу шляхом її додання до заперечень на акт перевірки.

Стосовно висновків ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Агростройперспектива», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

01.09.2011р. між ТОВ «Агростройперспектива» (Продавець) та ТОВ «Союз-Резерв» (Покупець) був укладений договір, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує рибу свіжоморожену.

Відповідно до пункту 1.4 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належну Продавцеві партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Продавець зобов'язаний надати Покупцеві накладну, ветеринарний сертифікат, якісне посвідчення, сертифікат відповідності в день відвантаження (п. 1.5 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору транспортування товару здійснює Продавець.

На виконання умов договору Покупець (позивач у справі) придбав бичок свіжоморожений від ТОВ «Агростройперспектива» на загальну суму 63891,20 грн. за накладною РН-090101 від 01.09.2011р. (а.с. 66), податковою накладною №2 від 01.09.2011р. (а.с. 69).

Розрахунки між підприємствами за поставлений товар здійснювалися у безготівковій формі у вересні 2011р. наступними платіжними дорученнями (а.с. 67,68):

- №1797 від 02.09.2011р. в сумі 40726,90 грн.

- №1812 від 05.09.2011р. в сумі 23164,30 грн.

У той же час, до матеріалів справи не було надано жодних документів, якими мало було підтверджено фактичне транспортування проданого позивачеві товару, його оприбуткування на складі, подальше внутрішньогосподарське переміщення тощо, тобто доказів на підтвердження реальності господарської операції, враховуючи викладену в акті №82/23-2/35044256 від 17.01.2012 р. інформацію щодо відсутності у ТОВ «Агростройперспектива» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень і транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, всупереч вимогам суду, викладеним в ухвалі від 08.10.2012 р. про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, позивач не надав суду зазначені в п. 1.5 договору документи, зокрема, ветеринарні сертифікати, якісні посвідчення, сертифікати відповідності тощо.

При цьому, надана позивачем під час розгляду справи товарно-транспортна накладна без номеру від 01.09.2011р. (автопідприємство ОСОБА_2, Замовник та вантажовідправник ТОВ «Агростройперспектива», отримувач ТОВ «Союз-Резерв») на транспортування 8576,00 кг свіжомороженого бичка загальною вартістю 63891,20 грн. (а.с. 125), судом до уваги не приймається з огляду на вищевказані приписи статей 44 і 85 Податкового кодексу України, оскільки відповідна ТТН ані під час податкової перевірки, ані після цього, позивачем Державній податковій інспекції у м. Керчі надана не була.

В свою чергу, суд зазначає, що при перевезенні вантажів автомобільним транспортом суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346:

- форма N 2 "Подорожній лист вантажного автомобіля",

- форма N 1 (міжнародна) "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні",

- форма N 1-ТН "Товарно-транспортна накладна",

- форма N 1-ТЗ "Талон замовника".

Крім того, при перевезенні деяких видів вантажів застосовуються спеціалізовані товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Так, при отриманні продуктів і сировини матеріально відповідальна особа зобов'язана обов'язково здійснити їх приймання за кількістю і якістю. При виявленні невідповідності фактичної кількості або якості одержаної сировини супровідним документам складають «Акт про приймання матеріалів» (т. ф. № М-7) у загальноприйнятому порядку. Документи, що засвідчують якість і безпечність прийнятих харчових продуктів та продовольчої сировини, однакові для всіх постачальників і містять відмінності лише за груповою належністю отриманих продуктів та сировини.

Основним документом, що регламентує вимоги до якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, є Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. № 771. Згідно з цим законом, на всі харчові продукти і продовольчу сировину виробник надає покупцеві відповідну декларацію єдиного зразка.

При придбанні живої або охолодженої риби: на кожну партію продуктів лову у продавця повинно бути оформлено свідоцтво виробника (декларація) про якість і ветеринарне свідоцтво. Якщо продукти лову придбаваються для подальшої переробки, то повинен бути оформлений також і висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи. У звичайній накладній на відвантаження товару необхідно вказувати дані сертифікату відповідності.

Крім того, відповідно до п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997р. №363, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів з Замовниками відповідно до замовлень або разового договору.

Також, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції).

Проте, будь-які інші докази, окрім видаткової та податкової накладних, на підтвердження реальності господарської операції, як і доказів видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Агростройперспектива», позивач суду не надав

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів для підтвердження фактичного отримання та оприбуткування придбаної свіжомороженої риби, та, й відповідно, товарності такої операції.

Як вже зазначалося вище, згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 для визначення правомірності відображення руху активів в процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи на перевезення, зберігання товарів тощо.

За приписами зазначеного листа, в рамках судового розгляду справи, мають бути перевірені фізичні, технічні, технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі й транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операції з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

Крім того, за вказівками Вищого адміністративного суду України необхідно в процесі судового розгляду справи встановлювати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку (відомості щодо подальшого продажу придбаного товару тощо).

Так, доводячи фактичність придбання товару від ТОВ «Агростройперспектива» шляхом використання товару - бичка свіжомороженого, позивач мав довести фактичність такого використання з урахуванням усіх первинних документів, ведення та зберігання яких передбачено бухгалтерським та фінансовим обліком та податковою звітністю.

Враховуючи відсутність доказової бази щодо реальності здійсненої операції, суд дійшов висновку щодо підставності та обґрунтованості зроблених відповідачем висновків про безтоварність операції, у той час як визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та норми законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем були правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також приймає до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, презумпція винуватості, яка відповідно до положень ст. 71 КАС України, покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, не може трактуватися судом як абсолютна.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Отже, застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі. Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення. Однак презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Таким чином, саме за умови відсутності обґрунтованого сумніву, можливо застосування принципу правомірності рішення платника податків, яке передбачено п. 4.1.4 Податкового кодексу України виключно за наявністю колізії правових норм.

При цьому положення Цивільного кодексу України, зокрема, ст.. 204 щодо презумпції правомірності правочинів до податкових відносин не застосовуються.

Відтак, обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, проте тягар доказування факту реальності господарської операції покладається на платника податків.

За таких обставин, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України позивач не на надав належних та допустимих доказів та підтвердження факту реальності та товарності правочинів, укладених з БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Аргостройперспектива», у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 23.11.2012 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.