Постанова

від 19.08.2013 по справі 2а-11038/12/0170/31

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11038/12/0170/31

19.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Резерв" - Кайка Тетяна Олександрівна, довіреність б/н від 11.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим - Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 191/9/10.1-14 від 12.06.13

розглянувши матеріали справи №2а-11038/12/0170/31 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Союз- Резерв" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 19.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Резерв" (вул. Набережна, 1, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. О.Невського, 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.12р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Резерв" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК, Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.12р. та прийнятті нового рішення.

Представник Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.12р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що Державна податкова інспекція в м. Керчі АРК викликалась в судове засідання, але в суд не з'явилась, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності її представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від19.08.2013р. задоволено клопотання Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим та замінено відповідача у справі №2а-11038/12/0170/31 Державну податкову службу в Автономній Республіці Крим на його правонаступника - Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (юридична адреса: вул. О.Невського, 29, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)).

Державною податковою інспекцією у м.Керчі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Резерв" (код ЄДРПОУ 23204745) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31363808) за жовтень 2010р. та ТОВ "Агростройперспектива" (код ЄДРПОУ 35044256) за вересень 2011р., за результатами якої складений акт за №521/22-01/232204745 (а.с. 11-28).

В результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Союз-Резерв" податковим органом були встановлені порушення:

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було необґрунтовано занижено ПДВ на суму 14069,00 грн. (в тому числі за жовтень 2010р. - 3420 грн., за вересень 2011р. - 10649 грн.);

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 17586 грн., в тому числі за 4 квартал 2010р. в сумі 4275 грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 13311 грн.

На підставі акта перевірки, 07.08.2012р. ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000782201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14069 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2663,25 грн. (а. с. 35);

- №0000772201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17586 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1069,75 грн. (а. с. 36).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подані скарги до Державної податкової адміністрації в АР Крим, за результатом розгляду яких рішенням ДПС в АР Крим №2680/0/10-0223 від 10.09.2012 р. податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. №0000782201 залишено без змін; ППР №0000772201 від 07.08.2012 р. скасовано в частині визначення податку на прибуток в сумі 1065 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.; а також збільшено суму штрафних санкцій з ПДВ, визначену в ППР від 07.08.2012 р. №0000782201 грн., на 854 грн.

Після цього, 18.09.2012р. ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001302201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафних санкцій) на 854,00 грн.;

- №0001292201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17589,75 грн., в тому числі 16521,00 грн. основного податку та 1068,75 грн. штрафних санкцій (замість податкового повідомлення-рішення №0000772201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17586 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1069,75 грн.).

Згідно акту перевірки, відповідно до даних декларації ТОВ "Союз-Резерв" з податку на додану вартість за жовтень 2010р., до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по податковій накладній БВП "Строітель-Плюс" на суму 3420,00 грн., за наслідками виконання умов усного договору між ТОВ "Союз-Резерв" (Замовник) та БВП "Строітель-Плюс" (Виконавець) щодо надання останнім транспортних послуг на суму 20520,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2010 року з Додатком 5 до неї.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що позивач необґрунтовано включив до їх складу витрати на придбання послуг у контрагента БВП "Строітель-Плюс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки транспортних послуг.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На думку податкового органу діяльність БВП "Строітель-Плюс" направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з БВП "Строітель-Плюс" угоди, оскільки, на думку податкового органу, контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

25.10.2010р. між БВП "Строітель-Плюс" (Перевізник) та ТОВ "Союз-Резерв" (Клієнт) укладений договір на транспортне обслуговування, пунктом 1.1 якого передбачено, що Перевізник зобов'язується на вимогу клієнта перевезти вантаж.

Для виконання перевезення Перевізник виділяє Клієнту автомобіль (п. 1.2 Договору).

Перевізник виконує для Клієнта пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції та послуги з вивезення та ввезення вантажу, розвантаження, завантаження, часткове зберігання (п. 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунок за перевезення здійснюється безготівковим переводом грошових коштів або готівкою. Розрахунок здійснюється на підставі рахунку, наданого Перевізником для оплати Клієнту. Підставою для виписки рахунку за здійснені перевезення є товарно-транспортні накладні.

До обов'язків Перевізника серед іншого віднесено передача вантажів Отримувачу, забезпечення транспортно-експедиційних послуг, завантаження та відвантаження вантажів позивача тощо, а до обов'язків Клієнта (позивача у справі) віднесено серед іншого, надання вантажу Перевізнику, товарно-транспортні накладні, інші супровідні документи, по яким здійснюється перевезення, документи, на підставі яких здійснюється передача вантажів Вантажоотримувачу тощо (а.с. 70).

Відповідно до документів, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Резерв" на підтвердження отримання зазначених послуг, позивачем надана податкова накладна №6001/1 від 30.10.201р. на суму 17100,00 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 3420,00 грн. (а.с. 74), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с. 73).

Розрахунки між підприємствами за отримані транспортні послуги проводилися у готівковій формі через РРО, що підтверджується наступними чеками (а.с. 72):

- № 2732 від 09.11.2010р. на суму 7600,00 грн.

- №2799 від 11.11.2010р. на суму 4520,00 грн.

- №2775 від 10.11.2010р. в сумі 8400,00 грн.

Надана позивачем товарно-транспортна накладна №251 від 30.10.2011р. належним чином не оформлена, з чим погоджується колегія суддів. Однак цей факт не свідчить про те, що господарська операція не відбулась. Зазначені вище документи підтверджують факт реальності правочину.

Що стосується посилань суду першої інстанції на кримінальну справу № 69-0146 щодо ухиленні від сплати податків та фіктивного підприємництва колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідно діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Враховуючи, що вироку по кримінальної справі № 69-0146 немає, то суд першої інстанції не повинен оцінювати, як доказ матеріали кримінальної справі № 69-0146.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем і БВП "Строітель-Плюс", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання транспортних послуг від БВП "Строітель-Плюс" (зокрема доказів отримання вказаних товарів (послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання вказаної послуги саме від БВП "Строітель-Плюс" та її використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаної операції фіктивною, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

У позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів БВП "Строітель-Плюс", а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагента (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб (ухвала ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12).

Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (ухвала ВАСУ в від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10).

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання ТОВ «Союз-Резерв» та БВП "Строітель-Плюс" правочину.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вході перевірки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС було встановлено, що згідно даних, зазначених ТОВ "Союз-Резерв" у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р., до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по податковій накладній ТОВ "Агростройперспектива" на суму ПДВ 10649 грн. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за вересень 2011 року з додатком 5 до неї.

Позивачем до перевірки був наданий договір від 01.09.2011р. без номеру на постачання риби свіжомороженої.

На виконання умов договору Покупець (позивач у справі) придбав бичок свіжоморожений від ТОВ "Агростройперспектива" на загальну суму 63891,20 грн. за накладною РН-090101 від 01.09.2011р., податковою накладною №2 від 01.09.2011р. (а.с. 17).

Розрахунки між підприємствами за поставлений товар здійснювалися у безготівковій формі у вересні 2011р. наступними платіжними дорученнями:

- №1797 від 02.09.2011р. в сумі 40726,90 грн.

- №1812 від 05.09.2011р. в сумі 23164,30 грн.

При цьому, до перевірки не надані документи, що підтверджують транспортування товару від м. Дніпропетровська до м. Керчі.

В акті перевірки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС посилається на акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Агростройперспектива", код ЄДРПОУ 35044256, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти відображення в податковому облік уз урахування їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за червень, липень, серпень, вересень 2011р. (акт перевірки від 17.01.2012р. № 82/23-2/35044256), за результатами якої було встановлено наступне (а.с. 17-18).

За результатами проведеного аналізу документів податкової звітності не встановлено наявність у ТОВ "Агростройперспектива" власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011р. (остання податкова звітність з податку на прибуток) основних засобів та нематеріальних активів ТОВ "Агростройперспектива" не має. За юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Документи з фінансово-господарської діяльності ТОВ "Агростройперспектива" відповідно до акта перевірки були втрачені (а.с. 18).

З урахуванням цього відповідачем був зроблений висновок, що за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року господарська діяльність ТОВ "Агростройперспектива" має ознаки нереальності здійснення.

Податковим органом було зазначено, що правочини, нібито укладені між ТОВ "Союз-Резерв" та підприємствами-контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди від третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Наведене, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та відсутність права на формування валових витрат по операціях із зазначеними вище контрагентами.

Позивач в суді апеляційної інстанції надав ухвалу Дніпрпетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі №2а/0470/3537/12, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р.

Так, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростройперспектива» (код ЄДРПОУ 35044256) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська під час проведення зустрічної звірки, та висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростройперспектива»та його контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року, викладені в акті № 82/23-2/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива»(код ЄДРПОУ 35044256).

Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановою від 17.05.2012р. позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська під час проведення зустрічної звірки, та висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростройперспектива» та його контрагентами, викладені в акті № 82/23-2/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» (код ЄДРПОУ 35044256) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року» від 17.01.2012 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська відновити в електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростройперспектива» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2011 року.

Таким чином, посилання відповідача та суду першої інстанції на акт № 82/23-2/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» (код ЄДРПОУ 35044256) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року» від 17.01.2012, яким встановлені певні порушення, в тому числі і по господарських операціях з ТОВ «Союз-Резерв», є безпідставними.

Крім того, Дніпропетровський окружний адміністративний суд встановив, що відповідач, зробивши у акті від 17.01.2012 р. висновок про відсутність в момент вчинення позивачем правочинів мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків, керувався лише припущеннями; його позиція про нікчемність укладених угод, у зв'язку з тим, що вони суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам , не підкріплена належними доказами, зокрема, рішеннями суду про визнання конкретних правочинів нікчемними, або вироком суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагентів.

Висновки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" не підтверджуються, позивачем надані належні докази для підтвердження фактичного отримання та оприбуткування придбаної свіжомороженої риби, та, й відповідно, товарності такої операції.

Оскільки спірні правовідносини позивача з контрагентами виникли в жовтні 2010 року та вересні 2011 року, їх правове регулювання здійснюється згідно з нормами законодавства, чинного у відповідні періоди, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 Закону №334).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.2 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334).

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у том числі, прямих матеріальних витрат.

В свою чергу, до складу прямих матеріальних витрат, згідно з п. п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України обумовлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням визнавалася загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п. п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення аналогічного змісту закріплені і в чинному Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пунктів 200.1-200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі перелічених у наведеному пункті випадків.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України обумовлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами як Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", які були чинними у 2010 році, так й з нормами Податкового кодексу України, який був чинним у вересні 2011р.

При цьому, відповідно до зазначених нормативно-правових актів передумовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарською операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та норми законодавства, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є неправомірними.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Резерв" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.12р. по справі №2а-11038/12/0170/31 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0001302201 та №0001292201.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2013р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко