Постанова

від 29.11.2012 по справі 5011-73/6161-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5011-73/6161-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін:

позивачаРоманова Л.П. -дов. від 30.05.12, відповідача третьої особи Дробот О.А. - дов. від 19.07.12, Кізік Л.М. - - дов. від 15.08.12, не з'явились, повідомлені належно, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.12 у справі№5011-73/6161-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватний підприємець Циклінський Олег Ігорович простягнення 139551,98 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.12 розгляд справи відкладався до 29.11.12.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор" 138563,86 грн. заборгованості і 988,12 грн. -3% річних. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором факторингу №260911 від 26.09.11, укладеним між ним і третьою особою, позивач набув права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор" сплати дебіторської заборгованості за договором №00001 від 01.08.11 та видатковою накладною №ЦК-00016 від 14.12.11.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.07.12 (суддя Баранов Д.О.) позов задовольнив. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем вартості отриманого за видатковою накладною №ЦК-00016 від 14.12.11 товару, право вимоги якої згідно з договором факторингу №260911 від 26.09.11 перейшло від третьої особи до позивача. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 530, 625, 712, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 03.10.12 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Мальченко А.О.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував. В позові відмовив. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги, оскільки отриманий відповідачем за видатковою накладною від 14.12.11 товар, в подальшому, був повернутий постачальнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 512, 515, 525, 526, 629, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, статті 101 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на несплаті відповідачем вартості відвантаженого за видатковою накладною №ЦК-00016 від 14.12.11 товару, право вимоги якої набув позивач за договором факторингу від 26.09.11. Скаржник вважає, що зобов'язання відповідача не припинилися. Водночас, товариство вважає невмотивованим прийняття апеляційним господарським судом в якості доказів накладну на повернення товару №12, оскільки відповідачем не було обґрунтовано неможливості її подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.11 між Приватним підприємцем Циклінським Олегом Ігоровичем - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор" - покупцем було укладено договір №00001. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передавати у власність покупця окремими партіями горщики для квітів та товари для саду, а покупець,в свою чергу, прийняти і оплатити товар на умовах, визначених договором. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (пункт 2.4.1 договору). Згідно з пунктом 4.2 договору покупець зобов'язався сплатити 100% вартості партії товару упродовж 60 календарних днів з дати отримання товару від постачальника. Датою отримання товару вважається дата, вказана в товарній видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця. Приватний підприємець Циклінський Олег Ігорович на виконання цього договору 14.12.11 за видатковою накладною №ЦК-00016 відвантажив ТОВ "Ельза-Декор" горщики для квітів та товари для саду на суму 138563,86 грн., які останнім були отримані (що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача, скріпленим печаткою підприємства, на зазначеній видатковій накладній). Господарські суди також установили, що 26.09.11 між ТОВ "Факторинг Фінанс" - фактором та Приватним підприємцем Циклінським Олегом Ігоровичем -клієнтом було укладено договір факторингу №260911. Відповідно до пункту 1.2 договору під факторингом розуміється надання фактором грошових коштів клієнту за плату під відступлені ним фактору права вимог, адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності за проведеними факторинговими операціями та іншої інформації стосовно обліку відступлених фактору прав вимоги, на умовах визначених договором та додатками до нього. Клієнт уступає фактору грошові вимоги до дебіторів з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором зі сплати боргу клієнта у розмірі грошових коштів, переданих фактором у розпорядження клієнта за цим договором (пункт 1.4 договору). Отже, за цим договором факторингу відбулася заміна кредитора у зобов'язанні. Як установили суди, ТОВ "Факторинг Фінанс" згідно з платіжним дорученням №2628 від 15.12.11 виплатило Приватному підприємцю Циклінському О.І. грошові кошти, а останній відступив ТОВ "Факторинг Фінанс" право грошової вимоги до ТОВ "Ельза-Декор" за відвантажений за видатковою накладною №ЦК-00016 від 14.12.11 товар. Позивач повідомив відповідача про переуступку права вимоги та просив його сплатити 138563,86 грн. заборгованості, проте така вимога останнім була залишена без виконання. Як убачається з матеріалів справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор" 138563,86 грн. заборгованості і 988,12 грн. -3% річних. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків унормовані статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Поняття і види договорів визначені у статті 626 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Тобто двостороннім є договір, за яким права та обов'язки покладено на обидві сторони зобов'язання, що виникло з договору. Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу; покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 689 названого Кодексу). Отже, у розумінні зазначеної норми, покупець може відмовитися від виконання своїх договірних зобов'язань лише у випадках передбачених законом або договором. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Разом з тим, за приписами статі 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача вартості отриманого за видатковою накладною №ЦК-00016 від 14.12.11 товару, право вимоги якої згідно з договором факторингу №260911 від 26.09.11 перейшло до позивача від третьої особи, а також нарахованих 3% річних. Місцевим господарським судом ці вимоги були задоволені. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив того, що спірний відвантажений товар, в подальшому, відповідачем був повернутий, тобто суд вважав спірні зобов'язання припиненими. Проте, такий висновок суду апеляційної інстанцій є помилковим з огляду на таке. Припинення зобов'язань унормовано Главою 50 Цивільного кодексу України (статті 598-609). Підстави припинення зобов'язання визначені статтею 598 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом . Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У розумінні приписів наведеної норми припинення зобов'язання -це припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання. Підстави припинення зобов'язання встановлюються законом або договором та відповідно, вони поділяються на законні і договірні. Договірні підстави визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов'язань, в тому числі, домовитися про можливість припинення зобов'язання в односторонньому порядку за бажанням будь-якої сторони. Між тим, сторони в спірному договорі передбачили підстави для повернення товару лише у разі його неналежної якості чи нестачі (пункт 3.4 договору). Проте, докази, що спірний товар не відповідав по якості і кількості умовам договору відповідач не надав та не навів доводів, за яких цей товар було повернуто. Як вже зазначалося, підстави припинення зобов'язань, крім договору, встановлюються законом. При цьому, законні підстави припинення зобов'язань, в свою чергу, поділяються на загальні та спеціальні. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у Главі 50 Цивільного кодексу України, до них відносяться: виконання; відступне; зарахування; домовленість сторін; прощення боргу; поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; ліквідація юридичної особи (смерть фізичної особи). Загальні підстави припинення зобов'язань стосуються будь-яких цивільно-правових зобов'язань, якщо дотримуються умови їх настання, а спеціальні умови припинення зобов'язань - окремих видів зобов'язань. Між тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції наведених приписів не врахував, оскільки законних підстав для повернення товару у відповідача не було. На цьому наголошував і позивач у справі. Як вже зазначалося, договір №00001 від 01.08.11 є двостороннім. Як було встановлено місцевим господарським судом, і з ним погодився суд апеляційної інстанції, спірним договором передбачено зобов'язання постачальника відвантажити товар та, відповідно, зустрічне зобов'язання покупця прийняти та оплатити його упродовж 60 календарних днів з дати отримання. Іншого строку оплати договором не встановлено. Спірний товар був відвантажений і отриманий відповідачем (видаткова накладена від 14.12.11), проте вартість його не сплачена. Між тим, як вже зазначалося, підстав для повернення спірного товару (в силу договору чи закону) у відповідача не було. За приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться . Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. Таким чином, зважаючи на наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Водночас колегія суддів зауважує, що судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельза-Декор".

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.12 у справі №5011-73/6161-2012 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.12 залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець