Постанова

від 04.12.2012 по справі 5011-55/8129-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5011-55/8129-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Динаміка", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012

зі справи № 5011-55/8129-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Динаміка", м.Київ

про стягнення 21 483,22 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача - Чайка М.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути 21 483,22грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2012 у справі № 5011-55/8129-2012 (суддя Ягічева Н.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 (колегія суддів у складі: суддя Шапран В.В. -головуючий, судді Андрієнко В.В. і Буравльов С.І.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21483,22грн. заборгованості.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.07.2012 та постанову апеляційного суду від 25.09.2012. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.01.2012 сторонами зі справи був укладений договір поставки № ПГ240112/197 (далі -Договір), згідно з умовами п.1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та на умовах передбачених Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що право власності на товар переходить в момент підписання накладної (их) покупцем.

Згідно з пунктом 2.2 Договору вартість товару вказується у накладних, рахунках -фактурах, прайс -листах, специфікаціях з відображенням ціни на кожну конкретну одиницю товару.

Відповідно до пункту 2.3 Договору покупець гарантує оплату кожної поставленої партії товару на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару, яким є дата виписаної накладної, яка узгоджена сторонами.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 21534,00грн. згідно з видатковими накладними від 04.04.2012 № 163474, від 06.04.2012 № 164808, за який відповідач розрахувався частково на суму 50,78грн., тобто несплаченою лишилась сума боргу у розмірі 21483,22грн.

У квітні 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив оплатити товар у сумі 21483,22грн., яка не була вручена відповідачу та повернута позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання цінного листа на пошті.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.530,610,625,692,712 ЦК України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 21483,22грн. заборгованості.

При цьому суди правильно виходили з того, що відповідач прийняв поставлений товар і не заявив позивачу будь-яких претензій з цього приводу, а отже він мав виконати взятий на себе обов'язок з оплати одержаного ним товару у відповідності до вимог частини першої статті 692 ЦК України. З огляду на таке суди також обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на те, що позивач не передав йому відповідну документацію на поставлений товар.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № 5011-55/8129-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Динаміка" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Харченко