Рішення

від 29.11.2012 по справі 9/013-12/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2012 р. Справа № 9/013-12/7

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПереяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ, до третя особа, яка 1. Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, 2. Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14», Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, 3. Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації», Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії

за участю представників учасників провадження:

від позивача:Колода Є.Г. -представник за довіреністю №63 від 23.12.2011 року; від відповідача: від третьої особи: 1. не з'явились; 2. Герасименко О.О. - представник за довіреністю б/н від 28.11.2012 року; 3. не з'явились; Йолкін Г.О. -представник за довіреністю б/н від 28.11.2012 року; від прокуратури:Біньковська А.В. -посвідчення № 009568 від 15.10.2012 року. Обставини справи: У лютому 2012 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі -позивач) з позовною заявою №99/7вих від 07.02.2012 року (вх. №449 від 20.02.2012 року) до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області (далі - відповідач 1) та Відкритого Акціонерного товариства «Будівельник-14»(далі -відповідач 2) про визнання недійсними актів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2012 році до Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури надійшло звернення Переяслав-Хмельницької міської ради з приводу намагання передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку, що знаходиться за адресою: вул. Богдана-Хмельницького, 38-а в м. Переяслав-Хмельницький, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу відповідача 2 - ВАТ «Будівельник-14».

На підставі проведеної перевірки, прокуратурою встановлено неправомірність відчуження гуртожитку, що знаходиться за адресою: вул. Богдана-Хмельницького, 38-а в м. Переяслав-Хмельницький з державної власності та безпідставну видачу свідоцтва про право власності на спірне майно ВАТ «Будівельник-14».

Враховуючи викладене, прокуратура просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 9-2 від 22.01.2004 р. про видачу свідоцтва про право власності на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., а також визнати недійсним свідоцтво Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»від 26.01.2004 року на будівлю, що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., загальна залишкова вартість якої становить 416 тис. 167 грн. та скасувати реєстрацію про право власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації реєстраційний номер 4503345 від 26.01.2004 року, номер запису 51 в книзі 1.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі № 9/013-12 (суддя Сокуренко Л.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року (головуючий суддя -Куксова В.В., судді -Авдеєва П.В., Коршун Н.М.), позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»та Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 9-2 від 22.01.2004 р. про видачу свідоцтва про право власності на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а.В частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»від 26.01.2004 року на будівлю, що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., загальна залишкова вартість якої становить 416 тис. 167 грн. та скасування Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації реєстрації про право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 4503345 від 26.01.2004 року, номер запису 51 в книзі 1 - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2012 року (головуючий суддя -Малетич М.М., судді -Круглікова К.С., Мамонтова О.М.) рішення господарського суду Київської області від 24.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року скасовано, справу № 9/013-12 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, Вищий господарський суду України вказав, що судами попередніх інстанцій не було досліджено у повній мірі і не з'ясовано належним чином питання щодо передачі спірного нерухомого майна з державної у комунальну власність, не встановлено та не обґрунтовано наявність чи відсутність обставин щодо залучення по справі Переяслав-Хмельницького БТІ, а також не проаналізовано обставин щодо початку перебігу позовної давності у даному спорі та можливості застосування наслідків його спливу за заявою сторони у спорі, або ж наявності поважних причин такого пропуску, у зв'язку з чим порушені норми господарського процесуального права.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 9/013-12 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2012 року справу № 9/013-12 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй № 9/013-12/7, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»та призначено розгляд справи на 08.11.2012 року.

29.10.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора надійшли пояснення № 4316 вих. 12 від 23.10.2012 року (вх. № 17243), на виконання вимог ухвали суду.

З вказаних письмових пояснень прокурора вбачається, що останній змінює позовні вимоги та просить суд визнати недійсним свідоцтво Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»від 26.01.2004 року на будівлю (гуртожиток) по вул. Богдана Хмельницького, 38-а, у м. Переяслав-Хмельницький, загальна площа 847,30 кв.м.; визнати право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-а, Київської області, загальна площа 847,30 кв.м., вартістю 2 125 050,00 грн. та на який 26.01.2004 року Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації Відкритому акціонерному товариству «Будівельник-14»видано свідоцтво про право власності; витребувати із чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»спірну будівлю (гуртожиток), загальною площею 847,30 кв.м., залишковою вартістю 416,167, 00 грн., що розташований в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-а, та повернути його у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Таким чином, прокурором заявлено додаткові позовні вимоги (про визнання права власності, про витребування з чужого незаконного володіння та про повернення майна), проте доказів направлення заяви про зміну позовних вимог відповідачам та третій особі прокурором надано не було.

31.10.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» надійшли пояснення б/н від 30.10.2012 року (вх. № 17418), на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 08.11.2012 року представники відповідача 1 та прокуратури, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач 1 вимог ухвали суду не виконав. В судовому засіданні 08.11.2012 року судом оголошено про початок розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2012 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.11.2012 року.

15.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 по справі надійшли уточнення до заяви про застосування строку позовної давності б/н та дати (вх. №18446 від 15.11.2012 року).

27.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»надійшли відзив на позов б/н від 08.11.2012 року (вх. №19139 від 27.11.2012 року) та заява б/н від 26.11.2012 року (вх. № 19140 від 27.11.2012 року).

До початку судового засідання 29.11.2012 року від позивача надійшли пояснення б/н та дати (вх. № 19339 від 29.11.2012 року).

В судове засідання 29.11.2012 року з'явилися представники позивача, відповідача2, третьої особи та прокуратури.

Доказів направлення відповідачам заяви про зміну позовних вимог (пояснень прокурора № 4316 вих. 12 від 23.10.2012 року) відповідачам та третій особі прокурором надано не було.

Враховуючи недотримання порядку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України, та враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався у судовому засіданні 08.11.2012 року, що підтверджується протоколом судового засідання, судом не прийнято до розгляду зміну позовних вимог. Судом розглядаються позовні вимоги , викладені у позовній заяві від 07.02.2012року №99/7.

У судове засідання 29.11.2012 представники відповідача1 та відповідача3, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися., причини неявки суд не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

Як роз'яснено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 3, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 29.11.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора, позивача, відповідача 2 та третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 5/94-ВП від 18.10.1995 р. затверджено акт оцінки вартості структурного підрозділу асоціації «Бориспільсільбуд»-Кооперативу «Будівельник-14»та визначено вартість державного житлового комплексу (2525950 тис. крб.), на яку зменшено загальну вартість цілісного майнового комплексу Кооперативу «Будівельник-14», що підлягав приватизації.

Відповідно до акту оцінки вартості майна кооперативу «Будівельник-14», затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 18.10.1995 р. за № 5/94-ВП, до статутного фонду приватизованого підприємства не увійшла вартість гуртожитку, який розташований в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а.

Згідно Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкритті акціонерні товариства», та плану приватизації майна наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7/69-ВП від 24.11.1995 року, кооператив «Будівельник-14»було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Будівельник-14».

Також, на засіданні інвентаризаційної комісії від 30.09.2001 року було встановлено наявність державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Будівельник-14», зокрема, гуртожитку, за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 38А.

Судом встановлено, що спірний гуртожиток обліковується в реєстрі об'єктів державної власності, як державне майно.

18.12.2003 року голова правління ВАТ «Будівельник-14»Живодер В.А. звернувся до виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради з заявою про видачу свідоцтва про право власності.

Рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 9-2 від 22.01.2004 року вирішено видати свідоцтво про право власності адміністративну будівлю, що розташована в м. Переяслав-Хмельницький, по вул. Богдана-Хмельницького, 38-а і належить ВАТ «Будівельник-14»на праві колективної власності.

26.01.2004 року на підставі зазначеного рішення виконкому № 9-2 від 22.01.2004 року, відповідачу 2 було видано свідоцтво про право власності ВАТ «Будівельник-14»на будівлю, що розташована за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а та належним чином зареєстровано Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації (копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2662401 від 26.01.2004 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 26.01.2004 року наявні в матеріалах справи).

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 24.02.2004 року «Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ «Будівельник-14»вирішено надати відповідачу 2 в довгострокову оренду терміном на 10 років, зокрема, земельну ділянку по вулиці Б. Хмельницького, 38-а -адмінбудівля.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між Переяслав-Хмельницькою міською радою (орендодавець за договором) та ВАТ «Будівельник-14»(орендар за договором) 27.07.2005 року було укладено договір оренди землі (реєстровий номер 337 від 29.08.2005 року), згідно п.п.2-4 якого в оренду надається земельна ділянка загальною площею 1305 кв.м. під адмінбудівлю. Договір укладено на 10 років (п. 8 договору оренди).

Разом з тим, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області листами за № 14-14-1572 від 06.09.2007 р. та за № 14-14-1151 від 30.07.2008 р. зверталося до відповідача 2 - ВАТ «Будівельник-14»з повідомленням про те, що вищевказаний гуртожиток не увійшов до статутного фонду ВАТ «Будівельник-14»та є державною власністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міськради № 9-2 від 22.01.2004 року та свідоцтва про право власності ВАТ «Будівельник-14»на будівлю, що знаходиться в місті Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 38-а, загальною площею 847,30 кв.м., та про скасування реєстрації права власності на це спірне нерухоме майно, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, з посиланням на те, що вказане рішення виконкому було прийнято з порушенням вимог ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та ст. 5 Житлового кодексу України (далі -ЖК України) та порушує право власності держави на вказане майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції на момент приватизації) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18 січня 1995 року (в редакції на момент приватизації), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» , а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст. 1 , ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ).

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року №891, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.

Отже, на момент проведення приватизації Кооперативу «Будівельник-14»як структурного підрозділу асоціації «Бориспільсільбуд»гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним законом.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у порушенні прав держави як власника державного майна -спірного гуртожитку в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 3 вказаного закону об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів. Статтею 4 цього закону передбачені суб'єкти управління об'єктами державної власності, у т.ч. Фонд державного майна.

Згідно з п.п. 1,3, 16, 18 ст. 6 даного Закону органами управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, затверджують статути підприємств, та належать до сфери їх управління, приймають рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації, погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність тощо.

Таким чином, повноваженнями щодо управління гуртожитком по вул. Богдана-Хмельницького, 38-а у м. Переяслав-Хмельницькому, визначення його подальшого використання наділене Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Переяслав-Хмельницької міськради № 9-2 від 22.01.2004 року ВАТ «Будівельник-14»було вирішено видати свідоцтво про право власності саме на адміністративну будівлю, що розташована в м. Переяслав-Хмельницькому по вул. Б.Хмельницького, 38-а і належить ВАТ «Будівельник-14»на праві колективної власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на підстави, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та ст. 5 ЖК України.

Разом з тим, стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності саме правочину, а не рішення органу місцевого самоврядування, що мало місце в даному випадку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно ст. 257 цього Кодексу, встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, який передбачав, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, виключено на підставі Закону України від 20.12.2011 р. №4176-VI.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Прокуратурою та позивачем не спростовано обставини пропуску позовної давності у даній справі, належного обґрунтування причин пропуску строку позовної давності не наведено, що вказує на наявність достатніх підстав для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Доводи прокурора щодо його обізнаності з існуванням оспорюваного рішення виконкому №9-2 від 22.01.2004 р., наявність свідоцтва про право власності відповідача від 26.01.2004 р. на спірну будівлю тільки після проведення прокуратурою відповідної перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Натомість згідно з ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 261 ЦК України та ст.29 ГПК України істотне значення має обізнаність саме Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області як позивача у даній справі та органу, що здійснює управління спірним об'єктом державної власності, з порушенням прав держави у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення та видачею свідоцтва про право власності, а, відтак, запізніла обізнаність прокурора з прийнятим Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради рішенням від 22.01.2004 р. №9-2 не має значення для застосування судом позовної давності. (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.04.2008 р. по справі №2-1/16602-2007).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міськради № 9-2 від 22.01.2004 року та про скасування реєстрації права власності на це спірне нерухоме майно.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26.01.2004 року Переяслав-Хмельницької міської ради суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов'язки суб'єкта (або визначеного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, видача радою свідоцтва про право власності на будівлю є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів.

Оскільки свідоцтво на право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки воно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду . (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.12.2009 р. по справі №2-1/10728-2008 та постанові від 12.11.2009 р. по справі №2-5/10611-2008).

Зважаючи на те, що спір про визнання недійсним свідоцтва про право власності не підлягає розгляду в господарських судах України, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 9-2 від 22.01.2004 р. та про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації №4503345 від 26.01.2004 року відмовити.

2. Провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26.01.2004 року припинити.

Суддя В.М.Антонова

Повне рішення складено 05.12.2012 року