Постанова

від 31.01.2013 по справі 9/013-12/7

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа№ 9/013-12/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від прокуратури: не з'явилися

Від позивача: не з'явилися

Від відповідача-1: не з'явилися

Від відповідача-2: ОСОБА_2 - адвокат

Від відповідача-3: не з'явилися

Від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора

на рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2012

у справі № 9/013-12/7 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до 1) Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області

2) Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14»

3) Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»

про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі № 9/013-12, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» та Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 9-2 від 22.01.2004 про видачу свідоцтва про право власності на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а. В частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» від 26.01.2004 року на будівлю, що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., загальна залишкова вартість якої становить 416 тис. 167 грн. та скасування Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації реєстрації про право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 4503345 від 26.01.2004 року, номер запису 51 в книзі 1 - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2012 року рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року скасовано, справу № 9/013-12 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, Вищий господарський суду України вказав, що судами попередніх інстанцій не було досліджено у повній мірі і не з'ясовано належним чином питання щодо передачі спірного нерухомого майна з державної у комунальну власність, не встановлено та не обґрунтовано наявність чи відсутність обставин щодо залучення по справі Переяслав-Хмельницького БТІ, а також не проаналізовано обставин щодо початку перебігу позовної давності у даному спорі та можливості застосування наслідків його спливу за заявою сторони у спорі, або ж наявності поважних причин такого пропуску, у зв'язку з чим порушені норми господарського процесуального права.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при прийнятті даного рішення не в повній мірі з'ясовано всі обставини справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції прокурора та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

15.01.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання, призначене на 31.01.2013, прокурор, повноважні представники позивача, відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи не з'явилися. В матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення Переяслав-Хмельницькому міжрайонному прокурору, Відкритому акціонерному товариству «Будівельник-14», Виконавчому комітету Переяслав-Хмельницької міської ради, Переяслав-Хмельницькій міській раді Київської області, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації, що є доказом належного повідомлення останніх про розгляд даної справи.

Відповідно до пункту 3.5.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. На звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Як визначено п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області 30.01.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника у зв'язку з неможливістю забезпечити явку останнього в судове засідання через велику кількість справ, призначених на 31.01.2013.

30.01.2013 від Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації» надійшла телеграма, в якій третя особа просить розглядати справу без її участі.

Беручи до уваги вище викладене та враховуючи наявність достатнього обсягу матеріалів для встановлення дійсних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора, повноважних представників позивача, відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, колегією встановлено наступне:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2012 році до Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури надійшло звернення Переяслав-Хмельницької міської ради з приводу намагання передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку, що знаходиться за адресою: вул. Богдана-Хмельницького, 38-а в м. Переяслав-Хмельницький, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу відповідача 2 - ВАТ «Будівельник-14».

На підставі проведеної перевірки, прокуратурою встановлено неправомірність відчуження гуртожитку, що знаходиться за адресою: вул. Богдана-Хмельницького, 38-а в м. Переяслав-Хмельницький з державної власності та безпідставну видачу свідоцтва про право власності на спірне майно ВАТ «Будівельник-14».

Враховуючи викладене, прокуратура просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 9-2 від 22.01.2004 про видачу свідоцтва про право власності на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., а також визнати недійсним свідоцтво Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» від 26.01.2004 року на будівлю, що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а, загальна площа, 847,30 кв.м., загальна залишкова вартість якої становить 416 тис. 167 грн. та скасувати реєстрацію про право власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації реєстраційний номер 4503345 від 26.01.2004 року, номер запису 51 в книзі 1.

В матеріалах справи наявні письмові пояснень прокурора № 4316 вих. 12 від 23.10.2012, відповідно до яких останній просить суд визнати недійсним свідоцтво Переяслав-Хмельницької міської ради про право власності Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» від 26.01.2004 року на будівлю (гуртожиток) по вул. Богдана Хмельницького, 38-а, у м. Переяслав-Хмельницький, загальна площа 847,30 кв.м.; визнати право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на будівлю (гуртожиток), що знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-а, Київської області, загальна площа 847,30 кв.м., вартістю 2 125 050,00 грн. та на який 26.01.2004 року Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації Відкритому акціонерному товариству «Будівельник-14» видано свідоцтво про право власності; витребувати із чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» спірну будівлю (гуртожиток), загальною площею 847,30 кв.м., залишковою вартістю 416,167, 00 грн., що розташований в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-а, та повернути його у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Як свідчать матеріали справи, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 5/94-ВП від 18.10.1995 затверджено акт оцінки вартості структурного підрозділу асоціації «Бориспільсільбуд» - Кооперативу «Будівельник-14» та визначено вартість державного житлового комплексу (2525950 тис. крб.), на яку зменшено загальну вартість цілісного майнового комплексу Кооперативу «Будівельник-14», що підлягав приватизації.

Відповідно до акту оцінки вартості майна кооперативу «Будівельник-14», затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 18.10.1995 № 5/94-ВП, до статутного фонду приватизованого підприємства не увійшла вартість гуртожитку, який розташований в м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а.

Згідно Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкритті акціонерні товариства» та плану приватизації майна наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7/69-ВП від 24.11.1995 року, кооператив «Будівельник-14» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Будівельник-14».

Також, на засіданні інвентаризаційної комісії від 30.09.2001 року встановлено наявність державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Будівельник-14», зокрема, гуртожитку, за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 38А.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний гуртожиток обліковується в реєстрі об'єктів державної власності, як державне майно.

18.12.2003 року голова правління ВАТ «Будівельник-14» Живодер В.А. звернувся до виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради з заявою про видачу свідоцтва про право власності.

Рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 9-2 від 22.01.2004 року вирішено видати свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю, що розташована в м. Переяслав-Хмельницький, по вул. Богдана-Хмельницького, 38-а і належить ВАТ «Будівельник-14» на праві колективної власності.

26.01.2004 року на підставі зазначеного рішення виконкому № 9-2 від 22.01.2004 року, відповідачу - 2 видано свідоцтво про право власності ВАТ «Будівельник-14» на будівлю, що розташована за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана-Хмельницького, 38-а та належним чином зареєстровано Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації (копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2662401 від 26.01.2004 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 26.01.2004 року наявні в матеріалах справи).

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 24.02.2004 року «Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ «Будівельник-14» вирішено надати відповідачу - 2 в довгострокову оренду терміном на 10 років, зокрема, земельну ділянку по вулиці Б. Хмельницького, 38-а - адмінбудівля.

27.07.2005 між Переяслав-Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «Будівельник-14» (орендар) укладено договір оренди землі (реєстровий номер 337 від 29.08.2005 року), згідно пунктів.2-4 якого в оренду надається земельна ділянка загальною площею 1305 кв.м. під адмінбудівлю.

Відповідно до пункту 8 договору, останній укладено на 10 років.

06.09.2007 та 30.07.2008 листами № 14-14-1572 та № 14-14-1151 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області зверталося до відповідача - 2 з повідомленням про те, що вищевказаний гуртожиток не увійшов до статутного фонду ВАТ «Будівельник-14» та є державною власністю.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції на момент приватизації) визначено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно з частиною 2 статті 1, частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18 січня 1995 року (в редакції на момент приватизації) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Як визначено частиною 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до пункту 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.

Таким чином, на момент проведення приватизації Кооперативу «Будівельник-14» як структурного підрозділу асоціації «Бориспільсільбуд» гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів.

Положеннями статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачені суб'єкти управління об'єктами державної власності, у тому числі Фонд державного майна.

Згідно з пунктами 1, 3, 16, 18 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» органами управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, затверджують статути підприємств, та належать до сфери їх управління, приймають рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації, погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність тощо.

Отже, повноваженнями щодо управління гуртожитком по вул. Богдана-Хмельницького, 38-а у м. Переяслав-Хмельницькому, визначення його подальшого використання наділене Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Переяслав-Хмельницької міськради № 9-2 від 22.01.2004 року ВАТ «Будівельник-14» вирішено видати свідоцтво про право власності саме на адміністративну будівлю, що розташована в м. Переяслав-Хмельницькому по вул. Б.Хмельницького, 38-а і належить ВАТ «Будівельник-14» на праві колективної власності.

В своїй позовній заяві при обґрунтуванні вимог прокурор посилається на підстави, передбачені частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та статтею 5 Житлового кодексу України.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідача-2 від 31.10.2012, в яких він просить застосувати позовну давність до вимог прокуратури.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно статті 257 цього Кодексу, встановлюється тривалістю у три роки.

Пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, який передбачав, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, виключено на підставі Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обставини, що визначають пропуск строку позовної давності не спростовані прокурором та позивачем, належного обґрунтування причин пропуску строку позовної давності останніми не наведено, що вказує на наявність достатніх підстав для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

В свої доводах прокурор зазначає, що дізнався про існування оспорюваного рішення виконкому № 9-2 від 22.01.2004 та свідоцтва про право власності відповідача від 26.01.2004 на спірну будівлю тільки після проведення прокуратурою відповідної перевірки.

Зазначені доводи не приймаються судом і є не обґрунтованими з огляду на зміст частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Господарським судом Київської області вірно зроблено висновок стосовно того, що істотне значення має обізнаність саме Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області як позивача у даній справі та органу, що здійснює управління спірним об'єктом державної власності, а відтак, та обставина, що прокурор пізно дізнався про прийняте Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради рішення від 22.01.2004 № 9-2 не має значення для застосування судом позовної давності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.04.2008 у справі № 2-1/16602-2007.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26.01.2004 року Переяслав-Хмельницької міської ради, суд вірно дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, видача радою свідоцтва про право власності на будівлю є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів.

Оскільки свідоцтво на право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки воно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.12.2009 по справі № 2-1/10728-2008 та постанові від 12.11.2009 по справі № 2-5/10611-2008.

Зважаючи на те, що спір про визнання недійсним свідоцтва про право власності не підлягає розгляду в господарських судах України, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2012 у справі № 9/013-12/7 залишити без змін.

Матеріали справи № 9/013-12/7 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.