Постанова

від 26.11.2012 по справі 4/169-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 4/169-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон»

на рішення господарського суду Київської області

від 03.02.2012

у справі № 4/169-11 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон»

про стягнення 1140102,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» про стягнення 1140102,69 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком-бетон" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" 265269,91 грн. суми заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5500,00 грн. заборгованості по комісії, 26572,79 грн. суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення відсотків, 141308,95 суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87023,11 3% річних та 187555,52 інфляційних втрат, 14265,19 судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права, а саме господарський суд Київської області не взяв до уваги, що сторони уклавши мирову угоду в процесі виконання рішення господарського суду Київської області від 01.06.2010 у справі 10/047-10, припинили зобов'язання по кредитному договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову в даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 прийнято до розгляду справу № 4/169-11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 25.04.2012 о 10:15.

25.04.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

25.04.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

25.04.2012 в судовому засіданні представник позивача щодо вирішення питання стосовно поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи покладався на розсуд суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 розгляд справи № 4/169-11 відкладено на 14.05.2012 о 09:50.

14.05.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.05.2012 до 09:50.

21.05.2012 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 продовжено строк вирішення спору по справі № 4/169-11.

21.05.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.06.2012 до 10:00.

25.06.2012 представник відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про зупинення розгляду справи до моменту вирішення господарським судом міста Києва по суті справи № 5011-35/8338-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 47 від 26.06.2005.

25.06.2012 в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Суд порадившись на місці ухвалив: здійснити розгляд заявленого представником відповідача клопотання в наступному судовому засіданні.

25.06.2012 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

25.06.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.07.2012 до 10:30.

02.07.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копію ухвали господарського суду міста Києва від 26.06.2012 у справі № 5011-35-8338-2012.

16.07.2012 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 продовжено строк вирішення спору по справі № 4/169-11.

16.07.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.07.2012 до 11:15.

25.07.2012 представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане ним 25.06.2012 клопотання про зупинення розгляду справи до моменту вирішення господарським судом міста Києва по суті справи № 5011-35/8338-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 47 від 26.06.2005.

25.07.2012 в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача.

Ознайомившись із зазначеним клопотанням, колегія суддів вважає, що справа 5011-35/8338-2012, яка знаходиться в провадженні господарського суду міста Києва, є первинною у співвідношенні зі справою № 4/169-11, а результат її розгляду буде впливати на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до частини першої ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-35/8338-2012, яка на даний час розглядається господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 зупинено апеляційне провадження у справі № 4/169-11 до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-35/8338-2012.

04.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» було подано клопотання про припинення провадження у справі № 4/169-11 в зв'язку з відсутністю предмету спору.

04.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» було подано клопотання про припинення провадження у справі № 4/169-11 в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» на рішення господарського суду міста Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 поновлено. Розгляд справи № 4/169-11 призначено на 22.10.2012 о 10:10.

Згідно Розпорядження Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., здійснити розгляд справи № 4/169-11 у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Синиця О.Ф., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 4/169-11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:00.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 № 4/169-11 у справі № 4/169-11 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 4/169-11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:00.

19.11.2012 позивач, відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/169-11 відкладено на 26.11.2012 о 09:50.

26.11.2012 позивач, відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та відповідача.

26.11.2012 розглянувши в судовому засіданні подані 04.09.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» та Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» клопотання про припинення провадження у справі № 4/169-11, в зв'язку з відсутністю предмету спору, суд залишив їх без задоволення з огляду на наступне.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" зазначається, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Якщо рішення місцевого господарського суду є незаконним повністю або частково, апеляційний господарський суд скасовує його повністю або в частині, що суперечить закону та не ґрунтується на зібраних у справі доказах. Підстави скасування чи зміни рішення викладено у ст. 104 ГПК України.

Скасувавши рішення повністю або частково, апеляційний господарський суд зобов'язаний: прийняти нове рішення, або припинити провадження у справі, або залишити позов без розгляду повністю або частково, або змінити рішення.

Скасувавши рішення, апеляційний господарський суд має право припинити провадження у справі з підстав, зазначених у ст. 80 ГПК України.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, згідно з пунктом 3 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За змістом частини першої статті 99 названого Кодексу відповідні повноваження апеляційної інстанції безпосередньо випливають з повноважень суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України) і залишення позову без розгляду (стаття 81 цього Кодексу).

Зазначені статті 80 і 81 ГПК України містять вичерпний перелік підстав для відповідно припинення провадження у справі та для залишення позову без розгляду, і в разі вчинення господарським судом зазначених процесуальних дій посилання на конкретний пункт тієї чи іншої з цих норм є обов'язковим для суду будь-якої інстанції.

Таким чином, наведене положення пункту 3 статті 103 ГПК України кореспондується з приписами статей 80 і 81 цього Кодексу, і в разі припинення апеляційною інстанцією провадження у справі або залишення нею позову без розгляду (повністю або частково) вона має посилатися на відповідний припис як пункту 3 статті 103, так і статті 80 або 81 ГПК України (Питання перегляду судових рішень в апеляційному порядку, Лист, Вищий господарський суд, від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на викладене вище та системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що апеляційний господарський суд у розгляді даної справи не має права припиняти провадження у даній справі, так-як на час винесення рішення господарського суду Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 існувала заборгованість відповідача перед позивачем, що підтверджують і самі сторони.

До того ж, заборгованість відповідача перед позивачем існувала і на момент порушення апеляційного провадження у даній справі, що також підтверджують і самі сторони.

Частиною першою статті 104 ГПК, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Зазначена позиція викладена і в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".

Колегія суддів відзначає, що припинивши провадження у справі за відсутності передбачених законом підстав для вчинення відповідної процесуальної дії та не здійснивши розгляду апеляційної скарги зі справи по суті, суд апеляційної інстанції припустився б порушення норм процесуального права, а саме статей 80, 99 і 101 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 111-10 ГПК України буде підставою для скасування даної постанови.

Дана позиція суду відображена в постанові Вищого господарського суду від 17.06.2008 у справі № 5/427-07 «Про визнання недійсним рішення».

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

24.06.2005 між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит", правонаступником якого, згідно із Статутом є публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтком-бетон" (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику в строк користування до 23.06.2008 р. кредитну лінію, у сумі, яка не може перевищувати 3520000,00 грн., з його цільовим використанням (п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого банком, на рахунки контрагентів позичальника або на поточний рахунок позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 3500000,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 01 від 29.06.2005 р. на суму 2653645,03 грн., № 02 від 30.06.2005 р. - 515000,00 грн., № 03 від 30.06.2005 р. - 85000,00 грн., № 04 від 05.06.2005 р. - 246355,00 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем було подано до господарського суду Київської області позов про стягнення з відповідача 3025089,00 грн. заборгованості за кредитом, 508223,43 грн. заборгованості за відсотками, 4000,00 грн. плати за надання та управління фінансовим кредитом, 237950,82 грн. пені за кредитом, 40416,81 грн. пені за відсотками, 299,28 грн. пені за надання та управління фінансовим кредитом, 13342,31 грн. інфляційних втрат, 4352,51 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2010р. у справі №10/047-10 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком-бетон" 3025089,00 грн. заборгованості за кредитом (станом на 19.02.2010р.), 508223,43 грн. заборгованості за відсотками (станом на 19.02.2010р.), 4000,00 грн. плати за надання та управління кредитом (за період з 01.07.2009р. по 28.02.2010р.), 237950,82 грн. пені за кредитом (за період з 01.10.2009р. по 23.03.2010р.), 40416,81 грн. пені за відсотками (за період з 02.07.2009р. по 29.03.2010р.), 299,28 грн. пені за надання та управління кредитом (станом на 29.03.2010р.), 13342,31 грн. інфляційних втрат (з липня 2009р. по січень 2010р.), 4352,51 грн. 3 % річних (за період з 01.07.2009р. по 18.02.2010р.), а також судові витрати: 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2011 у справі № 10/047-10 господарським судом було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у справі, на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 мирової угоди, сторони домовились, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем по справі № 10/047-10 становить 3 602 014,37 гривень (а також проценти, які будуть нараховуватись щомісячно).

У відповідності до мирової угоди, сторони затвердили графік погашення заборгованості шляхом місячної оплати, який починається з 01.06.2011р. та з кінцевим поверненням 01.11.2011р. (п. 2 мирової угоди).

Пунктом 3 мирової угоди сторони передбачили, що від стягнення залишку заборгованості позивач відмовляється.

З п. 3 мирової угоди, вбачається, що позивач відмовився від стягнення залишку заборгованості, яка була заявлена в межах справи №10/047-10.

Що стосується решти заборгованості за договором № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005р. Кредитної лінії, то у відповідності до п. 5 мирової угоди сторони визначили, що набрання чинності цією мировою угодою не тягне за собою припинення зобов`язань сторін за договором про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005р.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуться позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18 % відсотків річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи з фактичної днів у місяці та у році.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісяця за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником в національній валюті України, не пізніш останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному обсязі в день погашення заборгованості.

Згідно додаткових угод, розмір процентної ставки та термін повернення заборгованості неодноразово коригувався сторонами, та, згідно договору про внесення змін № 01-2/2-1 від 25.06.2009р., остаточний термін повернення заборгованості за кредитним договором визначено 01.12.2009р., розмір процентної ставки за користування кредитними коштами -25% річних. При цьому, згідно п. 3.4 кредитного договору, у випадку порушення відповідачем остаточного строку повернення всіх отриманих сум кредиту, останній сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи з 35% річних.

Приписами ст. 598-609 Цивільного Кодексу України передбачені підстави припинення зобов'язань, зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором, у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися.

Вказаної правової позиції також дотримується Верховний суд України, про що викладено в "Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин" від 07.10.2010р. (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 3.3 договору, за надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячну плату у розмірі 500,00 (п'ятсот) гривень.

Плата за надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно за період з першого до останнього дня поточного місяця та сплачується позичальником щомісяця не пізніш останнього робочого дня поточного місяця з поточного рахунку позичальника на рахунок, відкритий банком.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з відсотків за користування кредитом, заборгованості по комісії (з моменту прийняття рішення до моменту укладення мирової угоди на стадії виконання рішення) визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення відсотків та за несвоєчасне погашення кредиту, а також інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.03.2010р. по 16.03.2011р.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від сум и простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подана заява про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, у зв'язку з чим останній просив суд відмовити в цій частині позовних вимог.

У відповідності до приписів статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

В ч. 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем було подано позов до господарського суду 25.11.2011р., господарський суд Київської області застосувавши строк спеціальної позовної давності в один рік, прийшов до обґрунтованого висновку, що за період з 26.11.2010р. по 15.03.2011р. підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 141 308,95 грн. та 26 572,79 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору, позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по повернення банку сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 3 025 089,00 грн. була нарахована без встановленого індексу інфляції, як це встановлено в п. 5.2 договору, позивач звернувся до суду про стягнення інфляційних втрат на загальних підставах, як це визначено статтею 625 ЦК України.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 187 555,52 грн. є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - бетон» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 03.02.2012 у справі № 4/169-11 - без змін.

2. Матеріали справи № 4/169-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.