Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-8983/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р. Справа № 18011/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда», товариства з обмеженою відповідальністю «Лія - Сан» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Трускавець Львівської області звернулась в суд з адміністративним позовом до ТОВ «Артеміда», ТОВ «Лія-Сан» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином за № 5/03/04 від 17.03.2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений 17.03.2004 року між ТОВ «Артеміда», ТОВ «Лія-Сан» договір суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Тому просить суд стягнути відповідно до ст. 208 ГК України з ТОВ «Артеміда» в дохід державного бюджету 14986620 грн. та ТОВ «Лія-Сан» в дохід державного бюджету таку ж суму.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що встановлено нікчемність договору купівлі-продажу № 5/03/04 від 17.03.2004 року між ТОВ «Лія-Сан» та ТОВ «Артеміда».

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ТОВ «Артеміда», яке просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що ТОВ «Артеміда» ніколи не забирала (фізично) товар від продавця ТОВ «Лія-Сан» і до ТОВ «Артеміда» перейшло виключно право власності на цей товар. Після придбання товару, за договором комісії з ТОВ «Нафтопродукт» останнє забезпечило транспортування товару зі складу до митниці, а в подальшому до аеропорту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 207 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно приписів ст. 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інша угода.

Зі змісту норм до ст. 193 ГК України вбачається що, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Суд першої інстанції встановив і з цим фактично погодився відповідач-ТОВ «Артеміда», що 17.03.2004 року між ТОВ «Лія-Сан» та ТОВ «Артеміда» підписано договір купівлі-продажу № 5/03/04 за яким продавець (ТОВ «Лія-Сан») зобов'язується продати біологічно активну добавку «Суперпотентин-флора» вартістю 14986620 грн., а покупець (ТОВ «Артеміда») в установлений договором строк прийняти та здійснити оплату за вказаний товар.

Платіжними дорученнями № 1, 2, 3, 4, 5 від 30.03.2004 року ТОВ «Артеміда» проведено оплату ТОВ «Лія-Сан» по договору № 5/03/04 від 17.03.2004 року у розмірі 14986620 грн.

Реалізація товару відбувалась по ланцюгу підприємств ПП «Будтезбізнес» - ПП «Укрком - ТОВ «Лія-Сан» - ТОВ «Артеміда». Виробником вказаного товару зареєстровано ТОВ «Меді флора». Ціна товару у виробника, з врахуванням ПДВ, становила 94,55 грн. за упаковку. 18.03.2004 року ТОВ «Артеміда» підписано договір комісії №19-03/04 з ТОВ «Нафтапродукт», за умовами якого комісіонер продає вищевказаний товар на експорт у аналогічній кількості 156600 упаковок по ціні 15,04 USA за упаковку на загальну суму 2355264 доларів США, - 12552143,96 грн. (по курсу 5,329400 грн.), тобто на 2254386 грн. менше (розрахунок: (94,55 х 15660 = 14806530) - 12552143 = 2254386).

31.03.2004 року комісіонером - ТОВ «Нафтапродукт» проведено попередню оплату ТОВ «Артеміда» за товар - біологічно-активну добавку «Суперпотентин-флора» в сумі 12551908,82 грн. При цьому ТОВ «Артеміда» не виписано податкової накладної для ТОВ «Нафтапродукт» на вказану суму, а 31.03.2004 року протягом одного банківського дня ТОВ «Артеміда» на користь продавця товару - ТОВ «Лія-сан» проведена опла за вищевказаний товар в загальній сумі 14986620 грн.

07.04.2004 року згідно акта приймання-передачі, товар перейшов у власність ТОВ «Артеміда» без підтвердження його фактичного перевезення від виробника ТОВ «Меді флора», а 08.04.2004 року, згідно акта приймання - передачі майна на комісію, ТОВ «Артеміда» передано комісіонеру - ТОВ «Нафтапродукт» в кількості 156600 упаковок, по ціні 15,04 доларів США за упаковку на загальну суму 2355264 доларів США.

Перевіряючи ланцюги постачальників по даних oneраціях податковим органом встановлено, що ПП «Будтехбізнес» у березні 2003 року реалізувало ПП «Укрком-сервіс» вказаний товар, виписуючи податкові накладні та зазначаючи суму ПДВ, не являючись на той час платником податку на додану вартість, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13.10.2004 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними Статут ПП «Будтехбізнес» з моменту реєстрації свідоцтво платника ПДВ № 37060015 від 04.08.2003 року з моменту його видачі та одночасно визнано недійсними всі первинні, бухгалтерські документи, податкові накладні, договори та інші документи з реквізитами ПП «Будтехбізнес» з моменту їх прийняття.

В березні 2003 року ПП «Укрком-сервіс», отримавши вказаний товар від ПП «Будтехбізнес» відповідно, реалізувало його ТОВ «Лія-Сан» на загальну 37692421 грн., в т.ч. ПДВ 7538484 грн.

Засновниками ПП «Укрком-сервіс» та ТОВ «Лія-сан» являються громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_2

Номенклатурою товарів у податкових накладних, отриманих ПП «Укрком - сервіс» від ПП «Будтехбізнес», вказано медичні препарати, серед яких значаться такі препарати, як жовч ведмедя у загальній кількості по всіх накладних - 362,196 кг. та боброва струмінь у в загальній кількості по всіх накладних - 434,617 кг.

Міністерство охорони навколишнього середовища України, у відповіді від 19.10.2004 року за № 19/1/212-04 зазначає, що за період з 2000 року по 2004 рік Міністерством дозволи на спецвикористання бурого ведмедя не видавались, не видавались і ліцензії на добування бобра.

ПП «Укрком-сервіс» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних ПП «Будтехбізнес», на суму 15,3 млн.грн. Відносно керівника ПП «Укрком-Сервіс» порушено кримінальну справу за ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 367 КК України по якій постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.06.2005 року директора визнано винним у вказаних злочинах, однак звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії.

Реалізація біологічно активної добавки ТОВ «Артеміда» через комісіонера ТОВ «Нафтапродукт» на адресу фірми «Мопоіих L.L.C» здійснено за ціною 15,04 доларів США, а згідно отриманого міжнародного доручення з Угорщини, при ввезенні добавки на територію Угорщини задекларовано вартість 1 одиниці даної добавки - 0,03 доларів США, що менше в 500 разів вартості цього товару, яка була задекларована при вивезенні товару з території України.

Придбання майна за цінами значно вищими цін реалізації цього ж майна спростовує мету придбання такого. Господарська діяльність на власний ризик повинна мати мету - досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому необхідно погодитись з твердженням суду першої інстанції, що з системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п. 1.32 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу, зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу, має сплачувати відповідні податки.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування податкового кредиту для визначення цілей оподаткування податком на додану вартість, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов»язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних товарів у такій діяльності.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дослідженні докази не підтверджують заперечень відповідача - ТОВ «Артем», договір купівлі-продажу № 5/03/04 від 17.03.2004 року між ТОВ «Лія-Сан» та ТОВ «Артеміда», специфікація № 1 від 17.03.2004 року, платіжні доручення № 1,2, 3, 4, 5 від 30.03.2004 року ТОВ «Артеміда» про оплату ТОВ «Лія-Сан» по договору № 5/03/04 від 17.03.2004 року у розмірі 14986620 грн. та податкова накладна з врахуванням вищевказаних обставин є лише формальними (безпідставними) первинними документами права на податковий кредит. Інших належних та допустимих доказів обґрунтування своїх заперечень відповідача ТОВ «Артеміда» не надав.

За юридичною природою умисел - особа усвідомлювала передбачал суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бала їх настання. Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Особа усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

Тому суд першої обгрунтовано прийшов до висновку, що відповідачі усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави та суспільства, а відтак щодо нікчемності договору купівлі-продажу за № 5/03/04 від 17.03.2004 року, укладеного між ТОВ «Лія-Сан» та ТОВ «Артеміда», оскільки наявність наміру відповідачів у справі на незаконне заволодіння майном (коштами) держави підтверджено матеріалами справи.

Погоджуючись з цим необхідно одночасно вказати, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно лише така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідно податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на безпідставне формування платником податкового кредиту та валових витрат.

Також постановою Господарського суду Львівської області від 25.05.2010 року, яке набрало законної сили 20.12.2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Артеміда» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавці від 20.08.2004 року за №361/23-0/23973113/5701 та відшкодуванні бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам у справі та задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року у справі № 2а-8983/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 30.11.2012р.