Рішення

від 28.11.2012 по справі 5020-388/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року справа № 5020-388/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова",

ідентифікаційний код 35446355

(49098, м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська, буд. 2-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К",

ідентифікаційний код 33276143

(99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, буд. 3)

про визнання договору недійсним,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова") -явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальності „Севпродукт і К") -Фролова З.В. -представник, довіреність від 23.04.2012.

Обставини справи:

09.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова" (далі -позивач, ТОВ „Санаторій ім. С.М. Кірова") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" (далі -відповідач, ТОВ „Севпродукт і К") про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги із посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані сумнівами позивача, що укладений між сторонами договір поставки № 30/1 544/11 від 03.01.2011 був підписаний уповноваженою особою постачальника, а саме директором ТОВ „Севпродукт і К".

Ухвалою суду від 28.05.2012 у справі призначалась комплексна криміналістична експертиза (судово-почеркознавча та технічна експертиза документів), проведення якої доручалось Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в м. Севастополі /том 1, арк. с. 148-150/.

На вирішення судового експерта ставились наступні питання:

1. Чи відтворений підпис у договорі поставки № 30/1 від 03.01.2011, укладеному між ТОВ „Севпродукт і К" та ТОВ „Санаторій ім. С.М. Кірова", від імені постачальника -ТОВ „Севпродукт і К" в графі „Директор

---

Шишкін О.М." з використанням факсиміле чи зроблений рукописно?

2. Якщо підпис у договорі поставки № 30/1 від 03.01.2011 в графі „Директор

---

Шишкін О.М." відтворений з використанням факсиміле, чи належить підпис тій особі, від імені якої він відтворений, а саме Шишкіну Олексію Михайловичу або іншій особі?

3. Якщо підпис у договорі поставки № 30/1 від 03.01.2011 в графі „Директор

---

Шишкін О.М." зроблений рукописно, чи виконаний підпис тією особою, від імені якої він зазначений, а саме Шишкіним Олексієм Михайловичем або іншою особою?

За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом надано відповідний висновок № 2/205 від 06.11.2012, який долучено судом до матеріалів справи /том 2, арк. с. 22-25/.

У судове засідання, призначене на 28.11.2012, позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /том 2, арк. с. 29/.

Присутня у засіданні суду 28.11.2012 представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов /том 1, арк. с. 38-41/, основні з яких полягають в тому, що підпис на спірному Договорі з боку відповідача відтворений повноважним директором підприємства Шишкіним О.М. з використанням факсиміле, що не суперечить положенням чинного законодавства України; оспорюваний позивачем договір, на переконання відповідача, був укладений із дотриманням вимог діючого законодавства та вчиненням відповідних дій, спрямованих на його реальне виконання. Також представник відповідача зазначила, що доводи позивача щодо недійсності спірного договору внаслідок його підписання неуповноваженою особою спростовуються висновком експерта № 2/205 від 06.11.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальності „Севпродукт і К" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова" (Покупець) укладено договір № 30/1 544/11 (далі -Договір) /том 1, арк. с. 9-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник (відповідач) зобов'язався, згідно з усними заявками Покупця, поставити Покупцю (позивач) продовольчі та непродовольчі товари (надалі -Товар), зазначені у накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Поставка Товару здійснюється за цінами Постачальника, які діють на момент відвантаження, з урахуванням ПДВ 20%. Поставка Товару здійснюється партіями, на підставі усних заявок Покупця, що ним подаються (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору на Покупця покладено обов'язок прийняти та своєчасно оплатити Товар.

Ціна кожної окремої партії товару узгоджується Сторонами при надходженні заявки від Покупця та зазначається у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору. Покупець сплачує Товар шляхом перерахування 100-процентної суми за кожну партію товару, що відпущена за накладною, на рахунок Постачальника після прийняття товару (відстрочення платежу). Порядок оплати: безготівковий розрахунок (пункти 5.1 -5.3 Договору).

Сторони дійшли згоди, що Договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011, за умови виконання сторонами усіх своїх зобов'язань. У випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити Договір за 30 днів до його закінчення, цей Договір вважається пролонгованим на 1 рік (пункти 7.1, 7.2 Договору).

Наприкінці січня 2012 року (з 27.01.2012) Державною податковою інспекцією у м. Ялті було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова" з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту на додану вартість за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011. За результатами вказаної перевірки складено відповідний Акт № 247/23-1/35446355/19 від 02.02.2012, з якого убачається, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова" на спірному договорі відрізняється від підпису директора у рахунках, накладних та податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторій ім. С.М. Кірова" /том 1, арк. с. 11-24/. Наведене викликало у позивача сумніви щодо підписання спірного договору з боку ТОВ „Севпродукт і К" повноважною особою.

Тому, вважаючи, що вказаний договір укладено із порушенням вимог чинного законодавства України щодо підписання його повноважною особою, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання цього договору недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу дійсності чи недійсності господарського договору (договору поставки), тому підпадають під правове регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України, зокрема, глави 16 Цивільного кодексу України.

Як установлено судом, 03.01.2011 між Сторонами укладено договір № 30/1 544/11 /том 1, арк. с. 9-10/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору № 30/1 544/11 від 03.01.2011 позивач зазначає, що він має сумніви, що спірний Договір підписаний уповноваженою особою, а саме - директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" Шишкіним Олексієм Михайловичем. Виникнення цих сумнівів пов'язано із висновками Державної податкової інспекції у м. Ялті за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Севпродукт і К", наведеними в Акті № 247/23-1/35446355/19 від 02.02.2012 /том 1, арк. с. 11-24/.

Тобто, на думку позивача, Договір № 30/1 544/11 від 03.01.2011 підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Проте, такі доводи позивача є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Судом установлено, що у розділі 11 спірного Договору № 30/1 544/11 від 03.01.2011 з боку Постачальника -Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" зазначено: „Директор Шишкін О.М.", стоїть підпис та кругла печатка відповідача /том 1, арк. с. 10/.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України свою дієздатність юридичні особи реалізовують через органи управління, повноваження яких визначаються статутом або довіреністю.

Згідно з пунктом 9.2 Статуту ТОВ „Севпродукт і К" органом управління Товариством -виконавчим органом Товариства є Директор /том 1, арк. с. 125-131/.

Як убачається з матеріалів справи, станом на час укладення спірного Договору керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" був та на теперішній час залишається Шишкін Олексій Михайлович, що підтверджується, зокрема: Протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" від 26.03.2010 про призначення Шишкіна Олексія Михайловича на посаду директора /том 1, арк. с. 132/; Наказом № 8 від 06.04.2010 про призначення директора /том 1, арк. с. 133/; Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 06.04.2010 /том 1, арк. с. 124/; Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.04.2012 /том 1, арк. с. 30-32/.

Отже, Шишкін Олексій Михайлович як директор ТОВ „Севпродукт і К" мав весь обсяг повноважень, необхідний для підписання оспорюваного Договору № 30/1 544/11 від 03.01.2011.

Спростовуючи заявлені позовні вимоги, відповідачем зазначено, що спірний договір підписано особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" Шишкіним Олексієм Михайловичем із застосуванням факсиміле. Вказане також убачається із наданих Шишкіним О.М. письмових пояснень /том 1, арк. с. 122/ та експертного висновку № 2/205 від 06.11.2012 /том 2, арк. с. 22-25/.

Відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститься зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абзацом першим підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 168/704 від 05.06.1995, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Абзацом першим підпункту 2.5 пункту 2 вказаного Положення встановлено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію. Підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися, як особисто, так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу тощо.

Відповідно до пунктів 3.1.12, 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999, що діяла на час укладення оспорюваного Договору, печатки і штампи (факсиміле) повинні використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а відповідальність і контроль за триманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

З урахуванням наведених норм є обґрунтованими доводи відповідача щодо того, що належним підтвердженням укладення договору, виконання робіт (оформлення первинних документів) між юридичними особами є підпис осіб, уповноважених на це установчими документами таких юридичних осіб, довіреністю або законом, на таких первинних документах та скріплення підпису печатками юридичних осіб. При цьому, підписання документа може бути здійснено із застосуванням факсиміле.

До того ж, у матеріалах справи міститься Наказ № 11 від 12.04.2010 „Про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні документів", відповідно до якого факсиміле директора може використовуватися на договорах, що підписуються підприємством з клієнтами /том 1, арк. с. 135/.

Таким чином, використання факсиміле директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" Шишкіним Олексієм Михайловичем передбачено документами внутрішнього документообігу підприємства відповідача та не суперечить положенням чинного законодавства України.

Як зазначено вище, позивачем поставлено під сумнів достовірність підпису, виконаного від імені директора ТОВ „Севпродукт і К" Шишкіна О.М. на спірному Договорі.

З метою з'ясування питань, чи відтворений підпис на Договорі від імені відповідача його директором Шишкіним О.М. з використанням факсиміле або зроблений рукописно, та чи належить цей підпис саме Шишкіну О.М. у справі було призначено комплексну криміналістичну експертизу (судово-почеркознавчу та технічну експертизу документів).

За результатами вказаного експертного дослідження, судовий експерт дійшов висновку, що підпис від імені Шишкіна О.М. в Договорі № 30/1 від 03.01.2011, укладеному між ТОВ „Севпродукт і К" та ТОВ „Санаторій ім. С.М. Кірова" виконано з рельєфної печатної форми -факсиміле. Цей відбиток факсиміле виконаний факсиміле підпису Шишкіна Олексія Михайловича, відбитки якого надані в якості зразків /том 2, арк. с. 22-25/.

Отже, експертним висновком № 2/205 від 06.11.2012 підтверджено достовірність підпису директора Товариства з обмеженою відповідальності „Севпродукт і К" Шишкіна Олексія Михайловича, виконаного з використанням факсиміле, на вказаному Договорі, що спростовує сумніви позивача щодо справжності цього підпису та обґрунтовані цим доводи щодо недійсності спірного Договору.

В абзаці третьому пункту 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж сторонами (стороною) при його укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм позивачем не доведено недійсність спірного Договору внаслідок його підписання неповноважною особою ТОВ „Севпродукт і К".

Натомість, матеріалами справи підтверджені як наявність відповідних повноважень у директора відповідача Шишкіна О.М. на підписання оспорюваного Договору, так і факт підписання цього договору директором ТОВ „Севпродукт і К" з використанням факсиміле, що спростовує відповідні доводи позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати (витрати на сплату судового збору та за проведення судової експертизи) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Суддя підпис В.О. Головко