Постанова

від 27.03.2013 по справі 5020-388/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5020-388/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Корсака В.А.,

Костенко Т. Ф.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справігосподарського суду м. Севастополя за позовомТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" доТОВ "Севпродукт і К" провизнання договору недійсним, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідачів: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.11.12 господарського суду міста Севастополя року в задоволенні позову про визнання недійсним договору постачання № 30/1 від 03.01.2011 року відмовлено.

Постановою від 15.01.13 Севастопольського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від 03.01.11 № 30/1 544/11, укладеного між ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" та ТОВ "Севпродукт і К", останнє взяло на себе зобов'язання згідно з усними заявками покупця, поставити продовольчі та непродовольчі товари, зазначені у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору поставка товару здійснюється за цінами постачальника, які діють на момент відвантаження, з урахуванням ПДВ 20%. Поставка товару здійснюється партіями, на підставі усних заявок покупця, що ним подаються.

Пунктом 1.4 договору на Покупця покладено обов'язок прийняти та своєчасно оплатити товар.

Пунктами 5.1 - 5.3 договору передбачено, що ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами при надходженні заявки від покупця та зазначається у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100-процентної суми за кожну партію товару, що відпущена за накладною, на рахунок постачальника після прийняття товару (відстрочення платежу). Порядок оплати: безготівковий розрахунок.

Строк дії договору - з моменту його підписання та до 31.12.2011 року, за умови виконання сторонами усіх своїх зобов'язань. У випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити договір за 30 днів до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на 1 рік (пункти 7.1, 7.2 договору).

На виконання спірного договору ТОВ "Севпродукт і К" поставлено на адресу ТОВ "Санаторій ім.С.М. Кірова" продукти харчування, що підтверджується податковими накладними та накладними, які відповідають визначеним для первинного документу вимогам, товарно-транспортними накладними.

Отриманий товар було частково оплачено позивачем у безготівковому порядку, первинні документи, в тому числі податкові накладні, підписані уповноваженою особою відповідача - директором ТОВ "Севпродукт і К" та його підпис засвідчений печаткою підприємства.

Отже, судами встановлено, що договір №30/1 від 03.01.2011 фактично виконаний сторонами.

За результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Севпродукт і К" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року ДПІ у м. Ялті складено акт від 02.02.2012 року № 247/23-1/35446355/19, в якому зазначено, що підпис директора ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" на спірному договорі відрізняється від підпису директора у рахунках, накладних та податкових накладних, складених ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова".

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Санаторій ім. С.М. Кірова" до суду з позовом у даній справі.

Згідно зі ст. 215 ЦК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Судами з'ясовано, що згідно з п. 9.2 Статуту ТОВ "Севпродукт і К" органом управління товариства є виконавчий орган Товариства - директор, яким на момент укладення спірного договору був Шишкін Олексій Михайлович, що підтверджується, зокрема: протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Севпродукт і К" від 26.03.2010 про призначення Шишкіна Олексія Михайловича на посаду директора; наказом № 8 від 06.04.2010 про призначення директора; довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 06.04.2010 року; спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.04.2012 року.

З метою з'ясування питань, чи належить підпис на договорі саме Шишкіну О.М., було призначено комплексну криміналістичну експертизу (судово-почеркознавчу та технічну експертизи документів), якою встановлено, що підпис від імені Шишкіна О.М. в договорі № 30/1 від 03.01.2011, виконано з рельєфної печатної форми - факсиміле, яку виготовлено з підпису Шишкіна Олексія Михайловича (експертний висновок від 06.11.2012 року № 2/205).

Судами у цьому зв'язку обґрунтовано взято до уваги положення ч. 3 с. 207 ЦК України та п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, згідно з якими використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до пунктів 3.1.12, 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, що діяла на час укладення оспорюваного договору, печатки і штампи (факсиміле) повинні використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а відповідальність і контроль за триманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Також, судами враховано наказ № 11 від 12.04.2010 року "Про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні документів", яким передбачено можливість використання факсиміле директора на договорах, що підписуються підприємством з клієнтами. Доказів використання факсиміле невідомою особою судам не надано.

З врахуванням зазначеного вище, встановленого судами факту виконання сторонами спірного договору, приписів ст. 241 ЦК України, а також не доведення позивачем обставин з якими ст. 215 ЦК України пов'язує недійсність правочинів, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові.

З огляду на вказане, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 15.01.13 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5020-388/2012 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Корсак В.А.

Костенко Т.Ф.