Постанова

від 04.12.2012 по справі 5008/622/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.12 Справа № 5008/622/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.

Костів Т.С.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівський Райсількомбінат", смт. Кольчино Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2012 року, суддя Ушак І. Г. у справі № 5008/622/2012

за позовом: ОСОБА_2, м. Мукачево

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівський Райсількомбінат", смт. Кольчино Закарпатська область

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 217822,83 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівський Райсількомбінат" на користь ОСОБА_2 суму 217822,83грн. та у відшкодування судових витрат -4357,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відтак, преюдиційним є той факт, що в справі № 5008/360/2011 присуджено до стягнення з ТОВ „Мукачівський райсількомбінта" на користь ОСОБА_2 суму 557700,02 грн., що включає 537234,22 грн. - решту вартості частини майна товариства належної до сплати ОСОБА_2, 16258,80 грн. - частину інфляційних втрат (10 % від нарахованої за період з 1.09.08 по 21.03.11), 4207,00 грн. - частину 3 % річних (10 % від нарахованої за цей же період) та відшкодування судових витрат. Зазначене рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.12. Рішення суду мотивоване також посиланням на ст.625 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі, у зв'язку з неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що спірні правовідносини в даній справі -це суто цивільні правовідносини між фізичною особою та юридичною особою, що пов'язані з простроченням боржником грошового зобов'язання, які регулюються нормами цивільного права, адже позивач -фізична особа.

Скаржник покликається на те, що посилання місцевого господарського суду на судове рішення у справі №5008/360/2011 як на преюдиційне є хибним, а застосування судом ст.35 ГПК України -неправомірне.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно застосував норми ст.266 ЦК України, згідно з якою зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, оскільки позов пред'явленим у липні 2012 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, мотивуючи тим, що заявлені по даній справі позовні вимоги є похідними від заявлених по справі №5008/360/2011. Заявлений позов по даній справі є корпоративним, оскільки нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати виникли саме через прострочення відповідачем сплати частки в товаристві.

Відповідач також зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.264 ЦК України, з моменту подання позову предметом якого є лише частина вимоги, право на яку має позивач, позовна давність переривається. Позивач по справі №5008/360/2011 подав позов в березні 2011 року і предметом позову була частина вимоги щодо компенсації 3% річних та інфляційних втрат.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року у склад колегії для розгляду справи №5008/622/2012 введено замість судді Бонк Т.Б. суддю Марка Р.І. з підстав, зазначених у розпорядженні.

На адресу суду 03.12.2012 року надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки судом явка сторін визнавалася не обов'язковою.

В судове засідання повторно не з'явився відповідач, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.06.2011 року по справі за №5008/360/2011 (позовні вимоги заявлено з тих же підстав, між тими ж сторонами, але на іншу частину вартості частки в товаристві), що залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 в цій же справі (де постанова Львівського апеляційного господарського суду скасована, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін ) встановлено, що позивачу належить в статутному капіталі відповідача частка в розмірі 11,7%. Окрім того, на його користь було стягнено суму 557 700,02 грн., що включає 537234,22 грн. - решту вартості частини майна товариства належної до сплати ОСОБА_2, 16258,80 грн. - частину інфляційних втрат (10 % від нарахованої за період з 1.09.08 по 21.03.11), 4207,00 грн. - частину 3 % річних (10 % від нарахованої за цей же період) та відшкодування судових витрат.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення решти інфляційних втрат та 3% річних нарахованих позивачем на суму 547434,22 грн. - вартості присудженої йому частини майна товариства пропорційної розміру його частки - за період з 1.09.08 по 1.07.11, що становлять відповідно 172895,74 грн. та 44927,09 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У справі №5008/360/2011 беруть участь ті ж сторони, що і у даній справі; в обох справах предметом спору є вартість частини майна товариства (відповідача), належної до виплати позивачеві, виходячи із розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Вимоги у даній справі підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки за прострочення виконання грошових зобов'язань, яким є зобов'язання відповідача виплатити позивачу як виключеному учаснику товариства у строк до 12 місяців з дня виключення вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спростовуються твердження відповідача з посиланням на непідвідомчість господарському суду даного спору про стягнення решти інфляційних втрат та річних відсотків як такого, що не є корпоративним, оскільки такі твердження є необґрунтованими та спростовуються практикою розгляду справ, зокрема і Вищим господарським судом України.

Посилання скаржника на сплив позовної давності у даній справі, оскільки така спливла 27.08.11 щодо основної вимоги судом не приймаються з огляду на приписи ст. 264 ЦКУ, яка передбачає, що перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову, якщо його предметом є частина вимоги. Позивачем по справі № 5008/360/2011, предметом спору в якій були і частина основної вимоги і частина інфляційних втрат та 3 % річних, позов був поданий у межах строків позовної давності - у березні 2011р., а рішення суду в цій справі набрало законної сили з прийняттям постанови Вищого господарського суду України - 12.06.12. Таким чином, з пред'явленням позову в справі № 5008/360/2011 і до набрання законної сили рішенням суду у цій справі мало місце переривання перебігу позовної давності як щодо основної вимоги, так і додаткових. Відтак, подання даного позову у липні 2012р. відбулося у межах строків позовної давності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівський Райсількомбінат" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2012 року у справі №5008/622/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівський Райсількомбінат" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: Бойко С.М.

Судді: Костів Т.С.

Марко Р.І.

Повний текст постанови

виготовлено 06.12.2012р.