Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-846/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/43572/11

Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів: головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Ємельянової В.І., Гаманка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2009 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року по справі № 2-а-846/09

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області

про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії

В С Т А Н О В И В:

Позивач -ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком позивачеві, та її виплати, як дитині війни, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни»згідно статтею 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 715 грн. 23 коп.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни»за періоди з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відмовлено за необґрунтованістю; за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково: постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -змінено; виключено з абзацу 3 резолютивної частини відповідно слова «у загальній сумі 715,23 грн.»; в решті постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так , судами встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і, таким чином на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 19 листопада 2004 року.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 22 травня 2005 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладені норми вказаного Закону , суди дійшли вірного висновку, що пенсія позивача у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

В той же час, судами вірно зазначено, що положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , у 2008 році виникло з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Таким чином, як вбачається з норм законодавства (чинних станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено обставини справи та проаналізовано норми законодавства, що регулюють порядок надання соціальної допомоги дітям війни. Зважаючи на вищевикладене, доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права не знаходять свого підтвердження.

Щодо доводів заявника з приводу відсутності коштів та джерел з яких мало би виплачуватися підвищення до пенсії, то колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, посилання на відсутність коштів для виконання своїх зобов'язань, як на поважну причину не здійснення виплат не можуть бути прийняті судом.

Крім того, з урахуванням строків звернення до суду з позовом, передбачених статтями 99 , 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) та вимогою відповідача щодо застосування цих строків, суди дійшли вірного висновку в частині задоволення позову в межах річного строку звернення до суду.

Відтак, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись статтями 220 , 222, 223 , 224 , 231 , Кодексу адміністративного судочинства України , суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року по справі № 2-а-846/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає

Головуюча суддя: Н. Є. Блажівська

Судді:

В. І. Ємельянова

О. І. Гаманко