Ухвала

від 21.11.2012 по справі 5015/6831/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 листопада 2012 р. № 5015/6831/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Малетича М.М., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Концерну "Золочівський радіозавод" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.06.2012 у справі№ 5015/6831/11 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Золочівський радіозавод" доКонцерну "Золочівський радіозавод" за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Комунального підприємства Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" провизнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2011 у справі №5015/6831/11 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсними договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за №№ 1732, 1735, 1738; повернуто сторони у попередній стан, а саме: зобов'язано Концерн "Золочівський радіозавод" повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Золочівський радіозавод" матеріальні цінності (майнові права) отримані в натурі згідно з договорами купівлі-продажу; зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Золочівський радіозавод" повернути Концерну "Золочівський радіозавод" отримані в результаті укладення договорів купівлі-продажу грошові кошти в сумі 722079,00 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок концерну "Золочівський радіозавод". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі №5015/6831/11 рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№ 1732, 1735, 1738 і застосування наслідків недійсності цих договорів та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В решті рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 у справі №5015/6831/11 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Золочівський радіозавод" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№ 1732, 1735, 1738 та застосування наслідків недійсності цих договорів, а рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2011 в цій частині залишити в силі. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі № 5015/6831/11 залишити без змін.

Концерн "Золочівський радіозавод" звернувся до Вищого господарського суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.06.2012 у справі №5015/6831/11, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі №2/261, від 14.02.2012 у справі №5023/5465/11, від 31.01.2012 у справі №30/118-08-2125, від 31.05.2011 у справі №34/240пд, від 10.03.2011 у справі №10/146-10, від 22.02.2011 у справі №2-8/2392.3-2010(2-10/10828.2-08,2-29/9108.1-06,2-20/8724-05), від 23.12.2010 у справі №30/319 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 10.04.2012 у справі №2/261, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанов Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі №2/261, від 14.02.2012 у справі №5023/5465/11, від 31.01.2012 у справі №30/118-08-2125, від 31.05.2011 у справі №34/240пд, від 10.03.2011 у справі №10/146-10, від 22.02.2011 у справі №2-8/2392.3-2010(2-10/10828.2-08,2-29/9108.1-06,2-20/8724-05), від 23.12.2010 у справі №30/319, на які заявник посилається, та постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої він просить, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 27.06.2012 у справі №5015/6831/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно того, що укладення спірних договорів не було погоджено у встановленому статутом позивача порядку з органами товариства, на загальних зборах не обговорювались та зборами акціонерів не схвалювались, а відтак були укладені головою правління з перевищенням наданих йому статутом повноважень. Крім того, в оскаржуваних договорах зазначено, що голова правління діяв від імені товариства позивача на підставі статуту за новою редакцією, а отже, встановлені у ньому обмеження повноважень голови правління, повинні були бути відомими відповідачу.

Водночас у постанові від 23.05.2012 у справі №2/261, на яку посилається заявник, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та відмовляючи в позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд касаційної інстанції виходив з того, що оспорювані договори незважаючи на те, що були укладені представником позивача з перевищенням повноважень були схвалені позивачем шляхом прийняття їх до виконання, зокрема, підписанням актів прийому-передачі нерухомого майна та одержанням коштів за відчужені об'єкти нерухомості, що відповідно до положень статті 241 ЦК України унеможливлює визнання даних угод недійсними.

При прийнятті постанови від 14.02.2012 у справі №5023/5465/11 суд касаційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виходив з того, що особа, яка вчиняла правочин від імені позивача, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, діяла в інтересах товариства та мала намір створити правові наслідки, з огляду на те, що рішення загальних зборів позивача, на підставі якого було укладено оспорюваний договір, є чинним та було прийнято в межах повноважень цього товариства, закріплених у його статуті, а подальше схвалення правочину шляхом проведення розрахунку за спірним договором купівлі-продажу з позивачем у повному обсязі не заперечувалось позивачем.

У постанові від 31.01.2012 у справі №30/118-08-2125 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, у зв'язку з встановленим судом першої інстанції фактом наявності протоколу засідання Наглядової ради позивача, яким було уповноважено генерального директора позивача на підписання оспорюваних договорів купівлі-продажу, що свідчить про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для визнання їх недійсними.

У постанові від 31.05.2011 у справі №34/240пд суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору міни, з огляду на те, що встановлені статутом позивача обмеження повноважень генерального директора на укладення договору не мають юридичної сили для відповідача, оскільки позивачем не доведено належними доказами що відповідач міг про них знати при підписанні оспорюваного договору.

У постанові від 10.03.2011 у справі №10/146-10, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та визнання недійсним договору (в частині що стосується доводів заявника), виходячи з того, що після укладання оспорюваного договору позивач вчинив дії, які свідчать про схвалення вказаного договору, а саме здійснив оплату за ним, що підтверджується банківською довідкою, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору в порядку статті 215 ЦК України.

У постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2011 у справі №2-8/2392.3-2010(2-10/10828.2-08,2-29/9108.1-06,2-20/8724-05), скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та припиняючи провадження по справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК України, предметом спору в якій є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідача було ліквідовано, що об'єктивно унеможливлює вирішення спору по суті.

Приймаючи постанову від 23.12.2010 у справі №30/319, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій протягом дії оспорюваного договору відповідач виконував свої зобов'язання перед позивачем, а саме сплачував передбачені умовами цього договору грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, в свою чергу позивач здійснював їх прийняття на свій рахунок та розпоряджався ними, тобто прийняв виконання договору з боку відповідача, що свідчить про схвалення оспорюваного договору позивачем.

Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та наведених постанов, колегія суддів встановила, що при вирішенні спорів в цих справах судами встановлені та враховані різні обставини, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень. Тобто судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Крім того, до судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 10.04.2012 у справі №2/261 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з розділом ХІІ 2 ГПК України, яким встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак, визначених статтею 111 16 ГПК України в якості підстав для допуску справи №5015/6831/11 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Концерну "Золочівський радіозавод" у допуску справи №5015/6831/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. Плюшко Судді:С. Владимиренко А. Демидова М. Малетич С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)