Постанова

від 15.11.2006 по справі 21/150-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/150-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 листопада 2006 р.                                                                                   № 21/150-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”

на постановувідДніпропетровського апеляційного господарського суду30.08.2006р.

у справі                                    №21/150-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”

до

1). Корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп”2). Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром”

простягнення 4 757, 40 грн.

за участю представників

- позивача:

не з'явився

- відповідача-1:

не з'явився

- відповідача-2:Марченка О.В. (довіреність №014-1958 від 19.06.06р.), -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006р. (суддя Алмазова І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Виноградник О.М., суддів Джихур О.В., Герасименко І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

          В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про відшкодування з відповідача-1 збитків на суму 4 757, 40 грн., викликаних неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 161, 162, 164, 246 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), ст.ст. 245, 246, 247 Цивільного кодексу України (ред. 2003р.).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Позивач та відповідач-1 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Від позивача телеграмою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 15.11.2006р. у зв'язку з неможливістю забезпечення явки свого представника у судове засідання.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає оскільки є необґрунтованим, саме на зазначену в ньому дату і було призначено розгляд справи про що сторони належним чином були повідомлені.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що хоча згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (ред. 2003р.) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу ст. 209 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.) особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності (умислу або необережності), відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (ред. 2003р.) особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, і докази в підтвердження вини відповідача-1 щодо наявності спірної вагової недостачі у зазначених вагонах у позивача відсутні, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновків, що позовні вимоги не підтверджені та задоволенню не підлягають.

          Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про факт відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідного для притягнення відповідача-1 до відповідальності у вигляді стягнення збитків, зазначивши також в своїй постанові, що розмір недостачі склав 9,5 тон, а абзацами 4, 6 п. 21 Інструкції встановлено, що представнику, виділеному для участі у прийманні продукції, видається належним чином оформлене разове посвідчення на право участі в прийнятті конкретної партії продукції; видача посвідчення на будь-який період часу не допускається; посвідчення, видані з порушенням правил Інструкції вважається недійсним, однак апеляційним господарським судом було встановлено, що представник відповідача-2 був уповноважений довіреністю від 07.05.2003р. №726 виданою строком на 3 місяці, тобто на період часу, без зазначення конкретних партій продукції, в прийманні яких мав право брати участь вказаний представник.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.12.2002р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір №91631/2002/881, на підставі якого 07.05.2003р. відповідно до накладних у 4-х вагонах на адресу позивача надійшов коксовий горішок, вантажовідправником якого є відповідач-2. Вартість отриманого вантажу була сплачена позивачем повністю; вантаж був виданий залізницею без перевірки ваги коксової продукції у справних вагонах, без слідів втрати і пошкодження; відповідно до п. 6.1 договору прийом товару за кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією “Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 з доповненнями і змінами від 14.11.1974р.; за твердженням позивача приймання вантажу за кількістю виконано згідно вимог Інструкції за участю представника відповідача-2 і виявлено вагову недостачу, загальна кількість якої встановлена при надходженні рахунку, надалі, з урахуванням норм природної втрати 1% та перерахунком за сухою вагою її розмір склав 7, 27 т на суму 4 757, 40 грн. В своїй позовній заяві позивач просить встановити належного відповідача та стягнути з належного відповідача вартість вагової недостачі коксової продукції на суму 4 757, 40 грн. В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив стягнути 4 757, 40 грн. як збитків з відповідача-1.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про необхідність та правомірність застосування до спірних правовідносин положень абзаців 4, 6 п. 21 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості оскільки сторони у п.6.1 договору обумовили застосування саме цієї Інструкції при прийомі товару. Згідно приписів п.21 ч.6 цієї інструкції посвідчення, що видане з порушенням її правил, є недійсним. Згідно приписів ст.209 ЦК УРСР (з урахуванням приписів п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р.) особа, яка не виконала зобов'язання, або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності умислу або необережності. Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього кодексу визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином оскільки докази в підтвердження вини відповідача-1 щодо наявності спірної вагової недостачі у зазначених вагонах, відсутні, суд апеляційної інстанції правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі №21/150-06 Господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                 В. Шаргало