Постанова від 23.12.2008 по справі 18/91пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 р. № 18/91пн

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів : Бакуліної С.В.,

Кривди Д.С.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали

касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна Укра їни по Луганській області

на постанову від 25.09.2008 року Луганського ап еляційного господарського с уду

у справі № 18/91пн

господарського суду Луганської області

за позовом РВ ФДМ України по Луганськ ій області

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю “Сладомир”

про спонукання використовува ти будівлю для роботи з дітьм и

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з' явились

від відповідача: не з' явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськ ого суду Луганської області (суддя Корнієнко В.В.) від 19.08.2008 ро ку, залишеним без змін постан овою Луганського апеляційно го господарського суду (голо вуючий суддя - Парамонова Т. Ф., судді - Журавльова Л.І., Сем ендяєва І.В.) від 25.09.2008 року, у спр аві № 18/91пн у задоволенні позов них вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позива ч просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прий няти нове рішення, яким задов ольнити позовні вимоги, поси лаючись на порушення норм ма теріального права, а саме: ч.2 с т.27 Закону України “Про приват изацію державного майна”, ст .16 Закону України “Про дошкіль ну освіту”.

Відзиву на касаційну скарг у відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися на даним процесуальним правом н а участь у засіданні суду кас аційної інстанції.

Перевіривши повноту встан овлення обставин справи та п равильність їх юридичної оці нки в постанові апеляційного господарського суду, колегі я суддів Вищого господарсько го суду України приходить до висновку, що касаційна скарг а не підлягає задоволенню з н аступних підстав.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що за нотаріа льно завіреним договором куп івлі-продажу державного майн а від 31.12.2003 року позивач продав гр. ОСОБА_1 державне майно - недіючий дитячий садок, розт ашований за адресою: АДРЕСА _1

Пунктом 5 вказаного договор у встановлено обов' язок пок упця (гр. ОСОБА_1.) використо вувати об' єкт виключно для роботи з дітьми; при зміні вла сника цього об' єкта покупец ь (гр. ОСОБА_1.) зобов' язани й покласти обов' язки за дан им договором на нового власн ика.

За актом перевірки від 14.05.2008 р оку, проведеної позивачем, вс тановлено, що об' єкт приват изації - недіючий дитячий сад ок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у напі взруйнованому стані та факти чно відповідачем не використ овується.

Позивач, Регіональне відді лення Фонду державного майна України по Луганській облас ті, звернувся до суду з позово м про зобов' язання ТОВ “Сол одомир” використовувати буд івлю дитячого садку (недіючо го) площею 25860,00 кв.м., розташован ого за адресою: АДРЕСА_1 ви ключно для роботи з дітьми. По зов обґрунтовано посиланням на вищенаведені обставини, п родаж гр. ОСОБА_1. об' єкту приватизації ТОВ “Солодомир ” та ст.ст.11, 509 ЦК України, ч.2 ст.27 З акону України “Про приватиза цію державного майна”, п.5 ст.16 З акону України “Про дошкільну освіту”.

Суди дійшли висновку, що оск ільки згідно даних акта пере вірки об' єкт приватизації в загалі ніким і ніяк не викори стовується, то й відсутні під стави вважати це нецільовим використанням. Крім того, фіз ично неможливо використовув ати напівзруйнований недіюч ий дитячий садок виключно дл я роботи з дітьми. Також, позив ач не подав суду документів, я кі б підтверджували факт при дбання відповідачем предмет у спору; позивач не довів суду , що відповідач взагалі знав, щ о він придбав дошкільний нав чальний заклад і зобов' язан ий використовувати його викл ючно для роботи з дітьми.

Колегія суддів вважає прав омірною відмову позивачу у п озові з огляду на те, що предме т позову в даній справі не від повідає передбаченим законо м способам захисту прав та за конних інтересів суб' єктів господарювання.

Так, виходячи із змісту ст.16 Ц К України цей Кодекс не перед бачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів , як примушення до виконання зобов' язання, яке неможл иво присудити виконати в натурі, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ан і будь-яким законом України.

Згідно ст.611 ЦК України, у раз і порушення зобов' язання на стають правові наслідки, вс тановлені договором або зако ном, зокрема: 1) припинення зоб ов' язання внаслідок одност оронньої відмови від зобов' язання, якщо це встановлено д оговором або законом, або роз ірвання договору; 2) зміна умов зобов' язання; 3) сплата неуст ойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормами спеціального зако ну, які регулюють дані правов ідносини, а саме статтями 27, 29 З акону України “Про приватиза цію державного майна”, визна чена за невиконання покупцем умов договору купівлі-прода жу відповідальність у вигляд і розірвання договору купівл і-продажу та повернення прив атизованого об' єкту в держа вну власність і не передбаче на відповідальність у вигляд і зобов' язання виконати зоб ов' язання умов договору.

Касаційний суд звертає ува гу на те, що під захистом права розуміється державно-примус ова діяльність, спрямован а на відновлення порушено го права суб' єкта правовідн осин та забезпечення вико нання юридичного обов' я зку зобов' язаною стороною. Спосіб захисту може бути виз начений як концентрований ви раз змісту (суті) міри державн ого примусу, за допомогою яко го відбувається досягнення б ажаного для особи, право чи ін терес якої порушені, правово го результату. Спосіб захист у втілює безпосередню мет у, якої прагне досягнути су б' єкт захисту (позивач), вваж аючи, що таким чином буде пр ипинене порушення (чи оспо рювання) його прав, він компен сує витрати, що виникли у зв' язку з порушенням його прав, а бо в інший спосіб нівелює нег ативні наслідки порушення йо го прав.

По суті, предмет позову у ви гляді зобов' язання виконат и зобов' язання за договором , яке і так має виконуватись в силу договору про прива тизацію державного майна, но сить декларативний характер , оскільки в разі винесення рі шення про таке, останнє не буд е виконане шляхом державно-п римусової діяльності, яка (ді яльність) не може відбутись ш ляхом зобов' язання особи ви конати такі дії, які неможлив о присудити виконати в натур і, в даному випадку по зобов' язанню використовувати пред мет договору (недіючий) виклю чно для роботи з дітьми, що фак тично лежить в площині її (осо би) особистого волевиявлення .

В даній ситуації способом з ахисту могло б бути розірван ня договору із подальшим від шкодуванням збитків, що безп осередньо передбачено і зако ном і договором сторін, витре буванням (а не зобов' язан ням повернути) предмету до говору тощо.

Колегія суддів звертає ува гу скаржника, що обраний ним с посіб захисту цивільного пра ва не передбачено законом, ос кільки він не підпадає під пр имусове виконання обов' язк у в натурі, передбачене п.5 ч.1 ст .16 ЦК України, про що зазначало сь вище у тексті постанови, ос кільки виключає можливість п рисудження.

Беручи до уваги все наведен е та вимоги чинного законода вства в їх сукупності, колегі я суддів не вбачає підстав дл я скасування постанови Луган ського апеляційного господа рського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст .1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий госп одарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу РВ Ф ДМ України по Луганській обл асті на постанову Луганськог о апеляційного господарсько го суду від 25.09.2008 року у справі

№ 18/91пн залишити без задоволе ння, а постанову Луганського апеляційного господарськог о суду від 25.09.2008 року у справі № 18 /91пн - без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

С у д д і С.Бакуліна

Д.Кривда