Рішення

від 06.12.2012 по справі 1524/2-105/12

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1524/2-105/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача -директор ТОВ Сінєльніков В.В., про зміну дати та формулювання причини звільнення та оплати за час вимушеного прогулу та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»до ОСОБА_2 про визнання контракту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012 року позивач звернулася з вкзаним позовом до відповідача та просить суд визнати недійсним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясопродукт"від 20.12.2011 року №124 про звільнення з роботи технолога ОСОБА_2 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України); визнати формулювання причин її звільнення від 20.12.2012 року -"звільнена з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п.3 ст.40 КЗпП України (підстава -наказ №124 від 20.12.2011 року)"та дати її звільнення неправильними та такими,що не відповідають чинному законодавству України; зобов'язати відповідача звільнити її в зв'язку із закінченням строку контракту за п.2 ст.36 КЗпП України з 14.12.2011 року; зобов'язати відповідача внести відповідні записи до її трудової книжки про зміну дати та підстав звільнення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач допустив грубі порушення вимог чинного законодавства,зокрема ст.43 Конституції України та ст.21,ст.36 КЗпП України, а її звільнення є неправильним і таким, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам, що порушує конституційні права та інтереси. Звернення з позовом до Роздільнянського районного суду Одеської області вважала законним, оскільки зареєстрована у м.Роздільна. 02.02.2012 року відкрите провадження за зазначеним позовом. Ухвалою суду від 16.03.2012 року справа була направлена за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області для розгляду по суті за клопотанням відповідача, у зв'язку з тим, що позивач фактично проживає у АДРЕСА_1. Місцезнаходженням відповідача (юридичною адресою) є: 45612, Волинська область, Луцький район, смт.Торчин, вул..Данила Галицького,16 (код ЄДРПОУ 36279791). Позивач подала апеляційну скаргу на дану ухвалу суду. 04.09.2012 року ухвалою апеляційного суду Одеської області скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу місцевого суду від 16.03.2012 року скасовано, а цивільну справу направлено до Роздільнянського районного суду Одеської області для продовження розгляду. 18.09.2012 року справа прийнята до провадження місцевим судом. Відповідач, до початку розгляду справи по суті, пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання контракту недійсним, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду технолога згідно наказу №45 від 05.05.2010 року, будь-яких відомостей про інше призначення чи переведення в наказах Товариства та трудовій книжці ОСОБА_2 немає, Контракт з нею не укладався, вона ніколи не працювала на посаді головного технолога - заступника директора, а тому Контракт від 01.12.2010 року між ОСОБА_2 та ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт", на який остання посилається у позові, слід визнати недійсним. 15.10.2012 року зустрічний позов протокольною ухвалою прийнятий до розгляду разом з первісним позовом. Ухвалою суду від 30.10.2012 року явка сторін у судове засідання визнана судом обов'язковою, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє саостійних вимог на стороні відповідача за первісним позовом директора ТОВ - Сінєльнікова В.В. Позивач надала суду копію свідоцтва про укладення шлюбу від 07 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_1, її прізвище після укладення шлюбу -ОСОБА_2

У судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримала у повному обсязі, уточнила вимогу про зобов'язання відповідача звільнити її в зв'язку із закінченням строку контракту за п.2 статті 36 КЗпП України з 14.12.2011 року та просила зобов'язати відповідача звільнити її за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з 20.12.2011 року, про що подала письмову заяву до початку розгляду справи. Зустрічний позов не визнала, вважає, що Контракт, укладений між нею та директором ТзОВ"Торговий Дім "М'ясопродукт" Пучаєвим С.В. відповідає нормам трудового законодавства, визнає, що була прийнята відповідачем на постійну роботу на посаду технолога 05.05.2010 року, але директор Пучаєв С.В. запропонував їй перейти на контрактну форму трудового договору з 01.12.2010 року та запропонував посаду заступника директора -головного технолога, пояснивши, що для неї, як для молодого спеціаліста, така посада буде свідчити про кар'єрний ріст та сприятиме більш вигідним пропозиціям роботи у майбутньому. Про те, що такої посади немає у штатному розписі підприємства, вона не знала. Трудової дисципліни вона не порушувала, із своїми обов'язками справлялася та виконувала їх сумлінно, правила внутрішнього трудового розпорядку не порушувала. Її ніколи не притягували до дисциплінарної відповідальності за невиконання трудових обов'язків та правил внутрішнього трудового розпорядку за весь час її роботи. Звільнення її за п.3 ст.40 КЗпП було для неї несподіванкою, оскільки вона досягла згоди про своє звільнення з керівництвом підприємства, 06.12.2011 року написала заяву про звільнення за власним бажанням, але не заперечувала, щоб її звільнили за угодою сторін з 20.12.2011 року, оскільки вона знайшла іншу, кращу роботу. Незважаючи на звільнення її за «статтею», вона влаштувалася на роботу, не наполягає на поновленні її на раніше займаній посаді технолога, просить не стягувати з відповідача середній заробіток за час її вимушеного прогулу.

Відповідач та третя особа в судове засідання повторно не з'явилися, будучи належним чином сповіщені про час, дату і місце розгляду справи. Відповідач надав заперечення на первісний позов, де вказав, що позивач ніколи не працювала на посаді заступника директора -головного технолога, а була прийнята на постійну роботу 05.05.2010 року на посаду технолога; контракт від 01.12.2010 року є недійсним, штатним розписом підприємства посада, вказана у контракті, не передбачена, класифікатор професій, який діяв на момент підписання контракту, не містить поєднання (розширення) такої посади; будь-яких даних про перехід позивача на роботу за контрактом ні в наказах Товариства, ні в трудовій книжці позивача немає; 06.12.2011 року позивач подала заяву про звільнення з посади технолога за власним бажанням, останнім днем її роботи було 20.12.0211 року; позивач була відсутня на роботі без поважних на те причин -14.12.2011 року з 08.30 до 10.45 годин та з 12.00 до 17.00 годин, а також з 15.12.2011 року по 20.12.2012 року, про що є відповідні акти, доповідні записки та табель обліку робочого часу; 20.12.2011 року позивач була звільнена з роботи згідно наказу №124 «Про звільнення з роботи технолога ОСОБА_2, за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Відповідач зазначає, що звільнення позивача було проведено після застосування заходів дисциплінарного стягнення -оголошення догани за невиконання трудових обов'язків, які визначені посадовою інструкцією технолога (наказ №119 від 14.12.2011 року), з даним наказом позивач ознайомлена, але надати письмові або усні пояснення відмовилась, про що складено акт від 14.12.2011 року. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у позові повністю. Зустрічний позов ТзОВ підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Судом відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом викликався для дачі особистих пояснень, але до суду не прибув.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши особисті пояснення позивача ОСОБА_2 дослідивши заяви, заперечення, клопотання відповідача, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_2. підлягає задоволенню частково, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»- підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено наступне. ОСОБА_2, згідно наказу №45 від 05.05.2010 року та запису у трудовій книжці прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»з 05.05.2010 року на посаду технолога (а.с.10-11).

ОСОБА_2 звільнена з займаної посади згідно наказу №124 від 20.12.2011 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п.3 ст.40 КЗпП України з 20.12.2011 року. Їй нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки за період роботи з 05.05.2010 року по 20.12.2011 року в кількості 15 календарних днів (а.с.4). В мотивувальній частині наказу №124 від 20.12.2011 року «Про звільнення з роботи технолога ОСОБА_2.»вказано, що «згідно наказу №119 від 14.12.2011 року «Про підсумки проведення службової перевірки» керівництвом ТзОВ «Торговий дім «М'ясопродукт»(далі Підприємство) на технолога Підприємства ОСОБА_2 було покладено обов'язок до 17.00 годин 15.12.2011 року відпрацювати необхідні витяги з технологічної документації на кожну технологічну операцію (робоче місце) та закласти її на робочі місця у цех виготовлення готової продукції (про виконання доповісти письмово), а також підготувати перелік всієї технологічної документації, яка є на підприємстві та технологічної документації (ТІ ТУ), яка надавалася фірмами - розробниками ковбасних виробів (про виконання доповісти письмово). З даним наказом технолог ОСОБА_2 була ознайомлена 14 грудня 2011 року, але підписатись про ознайомлення з наказом відмовилась, про що було складено відповідний акт про відмову від підпису про ознайомлення з наказом від 14.12.2011 року. Станом на 20.12.2011 року зазначені завдання ОСОБА_2 виконані не були. Технолог ОСОБА_2 була відсутня на роботі 14.12.2011 року з 08.30 до 10.45 годин та з 12.00 до 17.00 годин (до завершення робочого дня), а також була відсутня на роботі з 15.12.2011року по 20.12.2011 року (включно). Відсутність на роботі ОСОБА_2 підтверджена актами про відсутність на роботі від 14,15,16,19,20 грудня 2011 року, доповідною запискою начальника служби безпеки Підприємства ОСОБА_6, табелем обліку робочого часу по підприємству. Станом на 17.00 годин 20 грудня 2011 року відомостей про причини неявки на роботу або підтверджуючих документів ОСОБА_2 не надала. Письмові пояснення від ОСОБА_2 про її відсутність на роботі в вищезазначений період відібрати не вдалось, оскільки ОСОБА_2 не з'являлась на роботу. Невиконання даного завдання технологом ОСОБА_2 і відсутність на даний час необхідних витягів з технологічної документації на кожну технологічну операцію (робоче місце) у цеху виготовлення готової продукції, створює передумови до порушення вимог технологічного процесу. Виходячи з вищенаведеного та з метою не повторення подібних випадків у майбутньому»- відповідачем і було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_2 по п.3 ст.40 КЗпП, тобто мало місце звільнення працівника за ініціативою адміністрації.

Пункт 3 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. За змістом самого терміну «систематичне»невиконання трудових обов'язків (тобто більш, ніж одне) може мати місце й у випадку повторного невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків. Право роботодавця розірвати трудовий договір виникає у випадку, якщо працівник протягом 12 місяців після застосування до нього дисциплінарного стягнення знову порушив трудову дисципліну. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості, вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Із змісту наказу №124 від 20.12.2011 року про звільнення ОСОБА_2 згідно п.3 ст.40 КЗпП, вбачається, що вона була відсутня на роботі певний проміжок часу, причини її відсутності роботодавцем з'ясовані не були. В цьому наказі немає посилання на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності протягом року: тобто з 20.12.2010 року по 20.12.2011 року, за невиконання нею трудових обов'язків. Жодного доказу накладення дисциплінарних стягнень на технолога ОСОБА_2 за весь час її роботи суду не надано. Дисциплінарне звільнення працівника безпідставно, «з метою не повторення подібних випадків у майбутньому», є незаконним та таким, що не відповідає нормам ст.43 Конституції України, ст.147 КЗпП України, яка передбачає, що звільнення є крайньою мірою дисциплінарного стягнення. Зважаючи на викладене, наказ №124 від 20.12.2011 року про звільнення ОСОБА_2 підлягає визнання незаконним та скасуванню. Суд враховує, що ОСОБА_2 не наполягає на поновленні її на роботі, оскільки працевлаштована на іншому підприємстві, не наполягає на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та уточнила причину її звільнення -«за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП», тому її позов підлягає задоволенню частково.

Зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки Контракт від 01.12.2010 року, укладений між директором ТзОВ Пучаєвим С.В. та ОСОБА_2, не відповідає нормам чинного трудового законодавства, зокрема ч.3 ст.21 КЗпП, посада заступника директора -головного технолога -відсутня в штатному розписі Підприємства, права та обов'язки сторін за даним Контрактом не могли бути виконані, а директор, уклавши такий Контракт перевищив свої повноваження та порушив трудові права технолога ОСОБА_2, що не заперечують сторони по справі. За таких обставин Контракт від 01.12.2010 року повинен бути визнаний недійсним.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, зустрічний позов ТзОВ -повністю, суд враховує інтереси обох сторін, та захищає порушені трудові права ОСОБА_2

З ТзОВ суд стягує 107,30 гривен судового збору, оскільки позивач звільнення від сплати судового збору за подачу даного позову до суду.

На підставі ст..43 Конституції України, ст..ст. 21, 27, 28, 32, 36, 40, 49-2, 232, 233,235 КЗпП України, п.1 ст.203 ЦК України, п.4 ст.65 Господарського кодексу України, керуючись ст..ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати наказ №124 від 20.12.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади технолога Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт», по ст.40 п.3 КЗпП України: за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку -незаконним та скасувати його.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт», звільнити ОСОБА_2 з посади технолога за угодою сторін з 20.12.2011 року згідно п.1 ст.36 КЗпП України, про що видати наказ та зробити запис у її трудову книжку.

В іншій частині позову -відмовити.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»- задовольнити.

Визнати Контракт із заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»- головним технологом від 01 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Торговий дім «М'ясопродукт»- недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М'ясопродукт»на користь держави 107,30 гривен судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ільяшук