Постанова

від 04.12.2012 по справі к8/137-11/6-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № К8/137-11/6-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі№ К8/137-11/6-12 господарського суду Київської області за позовомФірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс" провизнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс", застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог, за участю представників сторін: від Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю -Джиоєва Д.В., дов. б/н від 22.11.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т.М.М.", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4, відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс" (далі -ТОВ "Утілсервіс"), застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі №К8/137-11 у задоволені позову Фірми "Т.М.М." відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі №К8/137-11 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі № К8/137-11 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року у справі № К8/137-11 касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року та рішення господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі № К8/137-11 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 (суддя -Черногуз А.Ф.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 (головуючий суддя -Федорчук Р.В., суддя - Лобань О.І., суддя -Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі №К8/137-11/6-1 скасовано. Прийнято нове рішення у справі, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений 23 квітня 2008 року між фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" у розмірі 30,5% від належної ОСОБА_4 частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс".

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № К8/137-11/6-12, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 в частині часткового задоволення апеляційної скарги Фірми "Т.М.М.", про визнання недійсним укладеного 23 квітня 2008 року між Фірмою "Т.М.М." та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" у розмірі 30,5% від належної ОСОБА_4 частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс". Залишити рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 без змін, яким повністю відмовлено у задоволенні вимог Фірми "Т.М.М.". Стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, судом апеляційної інстанцій не взято до уваги, що жодного доказу на підтвердження укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 23.04.2008 року шляхом обману позивачем надано не було. Крім того, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанцій послався на нормативні акти, які на момент укладення спірного договору втратили свою чинність.

Від Фірми "Т.М.М." до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому Фірма "Т.М.М." просить відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідачу - ОСОБА_4 в повному обсязі, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № К8/137-11/6-12 залишити без змін.

29.11.2012 року через канцелярію Вищого господарського суду України від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_8 (дов. б/н від 18.07.2011 року) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, у зв'язку з неможливістю представника позивача прибути у судове засідання через хворобу.

В судовому засіданні 04.12.2012 року, розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку представника позивача Фірми "Т.М.М." -Джиоєвої Д.В., колегія суддів Вищого господарського суду України вирішила відмовити у його задоволені з тих підстав, що представником відповідача не надано жодного доказу в підтвердження обставин, на які він посилається в клопотанні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, уточнивши які просив визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Утілсервіс" про надання ОСОБА_4 згоди на продаж 50% своєї частки у статутному фонді ТОВ "Утілсервіс", оформлене протоколом від 23.04.2008 року за №4 та визнати недійсним укладений між Фірмою "Т.М.М." та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" у розмірі 30,5% від належної ОСОБА_4 частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 167 ГК України, пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" визначено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір є корпоративним спором, у якому позивач звернувся за захистом його корпоративних прав або інтересів.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2008 року відбулися загальні збори засновників ТОВ "Утілсервіс", на яких були присутні: ОСОБА_4 - голова зборів, ОСОБА_9 - секретар зборів, ОСОБА_10 - директор ТОВ "Утілсервіс"- запрошений. Відповідно до порядку денного протоколу №4 загальних зборів засновників ТОВ "Утілсервіс" від 23.04.2008 року передбачено вирішення питання, зокрема, про надання згоди на продаж частини статутного фонду (капіталу) Фірмі "Т.М.М.".

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Утілсервіс" від 23.04.2008 року було надано згоду на продаж 50% частки статутного фонду Фірмі "Т.М.М." учасникам ТОВ "Утілсервіс" ОСОБА_4 та ОСОБА_9, продаж здійснити згідно договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" від 23.04.2008 року, після чого внести зміни та затвердити нову редакцію статуту ТОВ "Утілсервіс", пов'язаною зі зміною складу засновників.

23.04.2008 року між Фірмою "Т.М.М." (далі - покупець) та ОСОБА_4 (далі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс"(далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця частину своєї частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс", а саме 30,5% від своєї частки, що становить 61 000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю частину частки (п. 1.1. договору). Розмір частки ОСОБА_4 на момент укладання зазначеного договору у відповідності зі статутом ТОВ "Утілсервіс" складав 57% статутного фонду.

У відповідності до п. 3.1. зазначеного договору, за відступлення частини частки у розмірі 30,5% покупець - Фірма "Т.М.М." зобов'язується сплатити продавцю - ОСОБА_4 11 397 850 грн. (одинадцять мільйонів триста дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят), що на дату підписання договору еквівалентно 2 257 000 доларів США по курсу НБУ (два мільйона двісті п'ятдесят сім тисяч).

У подальшому, загальними зборами учасників ТОВ "Утілсервіс" (протокол № 4 від 23.04.2008р.) затверджено нову редакцію статуту зареєстровану державним реєстратором Бородянської районної державної адміністрації 15.05.2008р., номер запису 13311050006000041.

Відповідно до пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Однак, на момент прийняття оскарженого рішення, Фірма "Т.М.М." не була учасником товариства рішення зборів учасників якого оскаржує, оскільки позивач набув частки статутного фонду на підставі саме рішення спірних загальних зборів засновників ТОВ "Утілсервіс" від 23.04.2008 року, тобто лише після проведення зазначених зборів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, що за наведених обставин та з урахуванням того, що позивач не набув прав учасника на час проведення спірних зборів учасників, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволені позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Утілсервіс" про надання ОСОБА_4 згоди на продаж 50% частки статутного фонду ТОВ "Утілсервіс".

Щодо визнання недійсним укладеного 23.04.2008 року між фірмою "Т.М.М." та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" у розмірі 30,5% від належної ОСОБА_4 частки статутного фонду ТОВ "Утілсервіс", судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

На підставі рішення загальних зборів від 23.04.2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс".

Правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір відповідно до ч.2 ст. 202 ЦК України є двостороннім правочином.

Діючим ЦК України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину; д) спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше. Ці умови знайшли відображення у ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в обману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням - такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Можливість визнання судом недійсним правочину, вчиненого під впливом обману пов'язана з тим, що воля особи формувалася під впливом невірного сприйняття обставин, що мають істотне значення, викликаного умисними діями/бездіяльністю іншої сторони правочину.

Оцінюючи обставини справи в їх сукупності і, зокрема, обставини укладання купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, укладаючи вказаний договір, не був проінформований відповідачем про існування і діяльність на тому ж ринку підприємства з однаковим найменуванням, з тією ж сферою послуг та те, що ТОВ "Утілсервіс" створене тим же акціонером підприємства із однаковим найменуванням, який зацікавлений в діяльності іншого підприємства по суті з такою ж назвою ("Утіл-сервіс") і відповідно позивач неправильно, помилково і неповно сприймав істотні умови угоди перед її укладанням.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ за № 139030, виданої 14.03.2008 року, основними видами діяльності ТОВ "Утілсервіс" за КВЕД є: збирання та знищення інших відходів; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. I, а.с. 14).

Разом з тим, відповідно до даних вказаних в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ "Утілсервіс" зареєстровано за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, згідно даних єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено ТОВ "Утіл-сервіс", ідентифікаційний код: 25566174, зареєстровано 07.04.1998 року за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ за №664497, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (т. I, а.с. 89-90).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі статутом ТОВ "Утіл-сервіс" затвердженого Бородянською районною Державною адміністрацією Київської області №477 та прийнятого загальними зборами засновників 30.03.1998 року предметом діяльності даного товариства є надання суб'єктам господарської діяльності та приватним особам послуг, в т.ч. виробничих, побутових, транспортно-експедиційних, автосервісних, складських, консультаційних, інформаційних, маркетингових, експортно-імпортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних, туристських, сервісних, рекламних, та інших, як в країні, так і за її межами; збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів, побутового брухту, експлуатація звалища брухту; збирання, переробка твердих і рідких відходів виробництва, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, та їх брухту та інше.

Тобто, виходячи з наведеного та як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Утілсервіс" та ТОВ "Утіл-сервіс" діють переважно в однакових сферах господарської діяльності та зареєстровані за однією адресою.

Відповідно до п. 4 ст. 489 ЦК України особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують та послуг, які ними надаються.

До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару та послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

При встановленні "схожості" словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова схожість.

В даному випадку найменування товариств повністю співпадають за фонетичною та смисловою ознакою, різниця у графічному зображенні міститься лише у наявності дефісу в назві "Утіл-сервіс".

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема статутами підприємств, як "Утілсервіс" так і "Утіл-сервіс" надають переважно аналогічні послуги, діючи в межах спільної території, що свідчить про наявність між ними конкуренції на зазначеному ринку.

З врахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що збіг більшості послуг, що надаються підприємствами, яким належать вищевказані найменування та збіг їх місцезнаходження, свідчить про те, що ці комерційні найменування є схожими настільки, що можуть бути сплутані споживачами. При чому найменування "Утілсервіс" та "Утіл-сервіс" є тотожними фонетичними, графічними та смисловими ознаками, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 90 ЦК України.

Відтак, у випадку одночасного використання на ринку України своїх комерційних найменувань, існує ймовірність виникнення у споживачів продукції (послуг), що випускаються (надаються) підприємствами з такими найменуваннями, уявлення про їх походження від одного суб'єкта підприємства.

За наведених обставин, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що комерційне найменування "Утіл-сервіс" може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари та надає послуги під комерційним найменуванням "Утілсервіс".

При цьому, як свідчать матеріали справи, одним із учасників ТОВ "Утіл-сервіс" та ТОВ "Утілсервіс" є ОСОБА_4, який, як встановлено судом першої інстанції, уклав спірний договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс" у розмірі 30,5% від належної ОСОБА_4 частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач володів інформацією щодо існування підприємства з подібним найменуванням та такою ж сферою послуг на тому ж ринку і повинен був попередити позивача про всю необхідну інформацію, яка йому була відома і яка була важливою і необхідною для вільного волевиявлення позивача при укладанні вказаного договору купівлі-продажу частки, оскільки Фірма "Т.М.М.", маючи на меті здійснення інвестицій в ТОВ "Утілсервіс" та участь у діяльності і розвитку вказаного підприємства, володіючи цією інформацією, могла б не вступити у правовідносини, невигідні для неї, відмовившись від укладення договору, або вимагати його укладання на інших умовах.

Положеннями п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи той факт, що відповідач є одним із учасників ТОВ "Утіл-сервіс" та ТОВ "Утілсервіс", тобто знав, про існування двох підприємств із подібними найменуваннями та однорідними послугами, при укладенні спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач мав повідомити позивача про вказану інформацію, оскільки дані факти могли вплинути на волевиявлення фірми "Т.М.М." при укладенні договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс", чого навмисно не зробив.

Виходячи з викладених обставин справи та наведених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним укладеного між Фірмою "Т.М.М." та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Утілсервіс".

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції.

Крім того, при розгляді справи у касаційному провадженні не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду, зокрема щодо розгляду справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_8, який одночасно представляє інтереси ОСОБА_4 та ТОВ "Утілсервіс", був присутній у судовому засіданні 25.07.2012 року, на якому представникам сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України, було під розписку повідомлено, що в судовому засіданні суд оголосив перерву розгляду апеляційної скарги та оголошено наступну дату засідання -30.07.2012 року на 17 год.15 хв.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року № К8/137-11/6-12 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін