Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-10738/12/0170/6

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2012 р. Справа №2а-10738/12/0170/6

(14 г. 56 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представника позивача - Скриннікова М.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» звернулось (з урахуванням уточнень) до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003542301 від 26.08.2011 року та №0003652301 від 14.09.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про розгляд справи сповіщений належним чином, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2011 року ДПІ у м. Ялта АР Крим було складено акт № 2105/23-4/08396546 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08396546) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Гоу» (ЄДРПОУ 36647793) за березень, квітень 2011 року.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» є правонаступником Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України від 08.08.2011 року.

Згідно з висновком вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ст.. 187, п. 198.6, п. 198.4, п. 198.1 ст. 198, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело завищення в березні 2011 року валового прибутку з податку на прибуток підприємств на суму 47122,01 грн., в квітні 2011 року на суму 18643,33 грн.; завищено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 65765 грн., у тому числі за березень 2011 року - 47122,01 грн. та за квітень 2011 року - 18643,33 грн.

На підставі акту перевірки від 18.08.2011 року № 1236/22-03/08396546/8 ДПІ у м. Ялта АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003542301 від 26.08.2011 року, яким Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 65766 грн., у тому числі 65765 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 31.08.2012 року ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС було складено акт № 2105/23-4/08396546 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» (ЄДРПОУ 08396546) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стар-Гоу» (ЄДРПОУ 36647793) за червень 2011 року.

Згідно з висновком вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.6, п. 198.4, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI,в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року у сумі 57471 грн.

На підставі акту перевірки від 31.08.2012 року № 1236/22-03/08396546/8 ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003652301 від 14.09.2012 року, яким Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 57472 грн., у тому числі 57471 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з зазначеним висновком Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003542301 від 26.08.2011 року та №0003652301 від 14.09.2012 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялті АР Крим №0003542301 від 26.08.2011 року та №0003652301 від 14.09.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI. 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що у періоди, що перевірялись Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Стар-Гоу».

Згідно протоколу обстеження працівниками ДПІ встановлено, що на момент перевірки Ч.П. «Стар-Гоу» (свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість №100291926 від 08.07.2010 року) за місцем знаходження відсутній, П.П. « Стар - Гоу» за вказаною адресою (юридичним, фактичним, а саме: 97570, с.Чистеньке, Севастопольське шосе 4) не знаходиться, і його посадова особа - директор Ч.П. « Стар - Гоу» ОСОБА_2 так само відсутній.

Крім того, відповідачем в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Отже, позивач вважає, що фінансово господарська діяльність «Стар - Гоу» відбувається за межами правового поля, що у свою чергу свідчить про неналежне образі дієздатності ТОВ «Стар - Гоу», а отже, фінансово-господарські взаємини між ТОВ «Стар - Гоу» і контрагентами є фіктивними і такими, що не тягнуть за собою правові наслідків ст.234 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Стар-Гоу» здійснено фінансово-господарські взаємовідносини без мети настання реальних наслідків.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

Згідно положень ч.1.ст.4 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців свідчить факт виникнення або ліквідація юридичної особи, свідчить факт виникнення або ліквідація статусу підприємця - фізичної особи, а також встановлення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення записів відносних до Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що у березні 2011 року проводився тендер по закупам продуктів і товарів і згідно журналу «Джерело державних закупівель» №31 (477) від 14.03.2011 року переможцем оголошено ТОВ «Стар-Гоу».

Так, на підтвердження реальності операцій судом досліджені документи за відносинами позивача з ТОВ «Стар-Гоу», а саме: договір №20 від 29.03.2011 року про закупівлю товарів за державні кошти, договір зберігання от 08.07.2011 року, накладні №71106 від 09.06.2011 року , № 72\06 від 09.06.11 року, №76 \06 від 10.06.2011р., №77\06 від 10.06.11р., №101\06 від 14.06.2011 року, №101\06 від 14.06.2011 року , №77 від 10.06.11р., № 76 від 10.06.11р.у, №101 від 14.06.11р., №111 від 14.06.11р. ,№ 72 від 09.06.11р., №71 від 09.06.11р., накладні за договором зберігання 08.07.11р., №1\7106 від 09.06.2011р., №2\72\06 від 09.06.2011р., №3(76\06) від 10.06.2011р., №4 (77\060 від 10.06.11р., №5 (101\06) від 14.06.11р., паливо прийнято на зберігання в АЦВКС МО України в\ч А1427 накладні №6 від 18.07.11р., №7 від 21.07.11р., №8 (76\06) від 01.09.11р. №9 (77\06) від 28.09.11 р., №10 9101\060 від 27.02.2012р.

Також, судом встановлено, що в Алупкінському центральному військовому клінічному санаторії Міністерства оборони України в\ч А 1427 згідно з відомістю котелень вих. №1021 від 25.09.12р. є в господарстві 3 котельні, що функціонують на паливі, як для господарської діяльності , так і для надання санаторно - курортних послуг (графік роботи котельної №1 ( центральна ) Центру « Алупкінський» від 27.04.11р., графіка опалення і подачі гарячої води з 14.03.11 року.

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

Отже, всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника.

Крім того, судом встановлено, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Стар-Гоу» останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291926.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем валових витрат по спірній господарський операції, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які надавалися ревізорам для перевірки.

Також, відповідачем не враховано, що до набрання чинності Податкового кодексу України, згідно з абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначало облікову політику підприємства; обирало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляло систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначало права працівників на підписання бухгалтерських документів, і діючі раніше норми Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні "," Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", не передбачає прав податкового органу з перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, оскільки володіли лише правом контролю за справлянням податкових зобов'язань.

Оскільки закон зворотної сили не має, і в період, який охоплювався перевіркою, платник податків самостійно визначав облікову політику і вів бухгалтерський облік з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Тому зазначене свідчить про обґрунтованість та правомірність дій позивача щодо формування валових витрат та відсутності їх заниження.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в актах перевірки від 18.08.2011 року № 2105/23-4/0896546 та від 31.08.2012 року №1236/22-03/08396546/8, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за березень, квітень та червень 2011 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003542301 від 26.08.2011 року та №0003652301 від 14.09.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 574,72 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.11.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 16.11.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0003542301 від 26.08.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0003652301 від 14.09.2012 року

Стягнути з Державного бюджету України 574,72 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.