Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-10738/12/0170/6

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10738/12/0170/6

12.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський"- Скриннікова Марина Петрівна, довіреність № 1200 від 22.11.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 12.11.12 по справі № 2а-10738/12/0170/6

за позовом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (вул. Амет-Хана-Султана буд.31, м .Алупка, Автономна Республіка Крим, 98676)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 року, позовні вимоги Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0003542301 від 26.08.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0003652301 від 14.09.2012 року

Стягнуто з Державного бюджету України 574,72 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський».

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2011 року ДПІ у м. Ялта АР Крим була проведена перевірка Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08396546) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Гоу» (ЄДРПОУ 36647793) за березень, квітень 2011 року, за результатами якої складений акт № 2105/23-4/08396546 від 18.08.11р.

Згідно з висновком вказаного акту встановлено порушення ст. 187, п. 198.6, п. 198.4, п. 198.1 ст. 198, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до завищення в березні 2011 року валового прибутку з податку на прибуток підприємств на суму 47122,01 грн., в квітні 2011 року на суму 18643,33 грн.; завищено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 65765 грн., у тому числі за березень 2011 року - 47122,01 грн. та за квітень 2011 року - 18643,33 грн.

На підставі акту перевірки від 18.08.2011 року № 1236/22-03/08396546/8 ДПІ у м. Ялта АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003542301 від 26.08.2011 року, яким Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 65766 грн., у тому числі 65765 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 31.08.2012 року ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС було складено акт № 2105/23-4/08396546 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» (ЄДРПОУ 08396546) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стар-Гоу» (ЄДРПОУ 36647793) за червень 2011 року.

Згідно з висновком вказаного акту встановлено порушення п. 198.6, п. 198.4, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року у сумі 57471 грн.

На підставі акту перевірки від 31.08.2012 року № 1236/22-03/08396546/8 ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003652301 від 14.09.2012 року, яким Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 57472 грн., у тому числі 57471 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова колегія погоджуючись з правильним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зазначає наступне.

Пунктом 185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоди, що перевірялись Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Стар-Гоу».

Відповідно до протоколу обстеження працівниками ДПІ встановлено, що на момент перевірки ЧП «Стар-Гоу» (свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість №100291926 від 08.07.2010 року) за місцем знаходження відсутній, ПП « Стар-Гоу» за вказаною адресою (юридичним, фактичним, а саме: 97570, с.Чистеньке, Севастопольське шосе 4) не знаходиться, і його посадова особа - директор ЧП « Стар-Гоу» ОСОБА_4 так само відсутній.

Крім того, відповідачем встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Однак, у березні 2011 року був проведений тендер по закупам продуктів і товарів і згідно журналу «Джерело державних закупівель» №31 (477) від 14.03.2011 року переможцем оголошено ТОВ «Стар-Гоу».

Крім того, матеріалами справи підтверджено відносини позивача з ТОВ «Стар-Гоу», про що свідчить: договір №20 від 29.03.2011 року про закупівлю товарів за державні кошти, договір зберігання от 08.07.2011 року, накладні №71106 від 09.06.2011 року, № 72\06 від 09.06.11 року, №76 \06 від 10.06.2011р., №77\06 від 10.06.11р., №101\06 від 14.06.2011 року, №101\06 від 14.06.2011 року, №77 від 10.06.11р., № 76 від 10.06.11р., №101 від 14.06.11р., №111 від 14.06.11р., № 72 від 09.06.11р., №71 від 09.06.11р., накладні за договором зберігання 08.07.11р., №1\7106 від 09.06.2011р., №2\72\06 від 09.06.2011р., №3(76\06) від 10.06.2011р., №4 (77\06) від 10.06.11р., №5 (101\06) від 14.06.11р., паливо прийнято на зберігання в АЦВКС МО України в\ч А1427 накладні №6 від 18.07.11р., №7 від 21.07.11р., №8 (76\06) від 01.09.11р. №9 (77\06) від 28.09.11 р., №10 9101\060 від 27.02.2012р.

Також, в Алупкінському центральному військовому клінічному санаторії Міністерства оборони України в\ч А 1427 згідно з відомістю котелень вих. №1021 від 25.09.12р. є в господарстві 3 котельні, що функціонують на паливі, як для господарської діяльності , так і для надання санаторно - курортних послуг (графік роботи котельної №1 (центральна) Центру « Алупкінський» від 27.04.11р., графіка опалення і подачі гарячої води з 14.03.11 року.

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податковою накладною.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

Отже, всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника.

Крім того, під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Стар-Гоу» останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291926.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Більш того, відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003542301 від 26.08.2011 року та №0003652301 від 14.09.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.12р. по справі 2а-10738/12/0170/6 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.12р. по справі 2а-10738/12/0170/6 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян