Постанова

від 14.11.2006 по справі 38/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/402

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14.11.06 р.                                                                             Справа № 38/402

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Радіонової О.О.     

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Будремонт” м.Донецьк

про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 655грн.00коп. та суми нарахованої пені у розмірі 92грн.53коп. (усього  1 747грн.53коп.)

за участю

представників сторін:

від позивача: Черних Г.Є.- гол. спец. за дов. № 03-01/1687 від 15.05.2006р.

від відповідача: не з”явився

             Суть справи:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Будремонт” м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 655грн.00коп. та суми нарахованої пені у розмірі 92грн.53коп. (усього  1 747грн.53коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-ПІ та на те, що відповідачем не створено 1 робоче місце у 2005р. для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.  

Оскільки Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами ( об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  реалізує владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено у законодавчому порядку, 17.10.2006р. судом було відкрите провадження у адміністративній справі № 38/402.

Відповідач у попереднє судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду Донецької області та повернуте на адресу                      суду поштове повідомлення № 466791 з відміткою “вручено 21.10.2006р. уповноваженому Бухтіярову”.

Позивач надав суду пояснення № 03-01/3318 від 07.11.2006р., які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Позивач звернувся до суду 14.11.2006р. із заявою про зменшення позивних вимог, у якій просить суд з урахуванням сплати відповідачем штрафних санкцій 20.10.2006р. у розмірі           1 655грн. провадження у справі закрити, а не сплачену  пеню у сумі 92грн.53коп. стягнути з відповідача, яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Суд закінчив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Позивачу у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручена пам'ятка на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні позивачу надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                                            В С Т А Н О В И В:

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005р., середньооблікова кількість  штатних працівників облікового складу у 2005р. становила 10 осіб. З урахуванням вказаних даних та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце.

На підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та даних статистичної звітності Ф№10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворене 1 робоче місце, яка складає 1655грн.00коп. та  нарахована пеня у сумі 92грн.53коп.

Відповідач  20.10.2006р. перерахував позивачу штрафні санкції у сумі 1 655грн., тому позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить стягнути у доход Державного бюджету пеню у розмірі 92грн.53коп.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на державну статистичну звітність  Ф №10-ПІ за 2005р., лист Донецького міського центру зайнятості від 28.04.2006р. № 02-09-/1451, пояснення по справі,   заяву про зменшення позовних вимог від 14.11.2006р., правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні відповідно ч.1 ст.86 КАС України.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( далі – Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р.  № 3483-1У  підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ст.18  Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того,  відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р.    № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.  

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального  захисту  інвалідів  про   створення   (пристосування)     робочих    місць   для   працевлаштування інвалідів.  Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.     

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Наказом   Державного   комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим   в   Міністерстві   юстиції   України   17.07.1998   за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

-  звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;  

в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Згідно листа Донецького міського центру зайнятості від 28.04.2006р. № 02-09/1451 підприємство відповідача не надавало службі зайнятості звітність форми 3-ПН у 2005р. з посиланням на вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

На підставі наведеного можна зробити висновок щодо вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів.

Крім того, на момент розгляду справи відповідачем погашений штраф у розмірі 1655 грн, що підтверджено представленими доказами по справі.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( п.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно абзацу другого ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В цій же статті передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями..., самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 92грн.53коп. за 179 діб (з 15.04.2006р. по 10.10.2006р.) є такими, що підлягають задоволенню.          

У зв'язку зі сплатою відповідачем штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 655грн.00коп. та відмовою позивача від позову в цій частини, суд вважає, що провадження у справі слід закрити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч.4 ст.94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 17, 48, 69, 71, 87, 94, 122-154, ч. 1 п.п.2 ст. 157, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 218 Господарського Кодексу України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  м. Донецьк до Приватного підприємства “Будремонт” м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1655 грн.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів              м. Донецьк до Приватного підприємства “Будремонт” м.Донецьк про стягнення суми нарахованої пені у розмірі 92грн.53коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Будремонт” м.Донецьк (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева,139а,  р/р 26006301416 Куйбишевське відділення Ощадбанку № 5304 у м.Донецьк, МФО 394040, ЄДРПОУ 32516115) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк (83073 м.Донецьк, вул.Університетська,91, УДК у Донецькій області, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870) пеню у розмірі 92грн.53коп.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 14.11.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

2-сторонам у справі