Ухвала

від 21.11.2012 по справі 2а-0770/1326/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 41489/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської митниці на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Чопської митниці про визнання протиправним та скасування наказу Ужгородської митниці № 11-к від 28 березня 2011 року про звільнення ОСОБА_1; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Ужгород»Чопської митниці; стягнення з Чопської митниці на користь ОСОБА_1 втрачений середній заробіток за час вимушеного прогулу; допущення до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення втраченого заробітку в межах суми стягнення за один місяць (з урахуванням змін позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що з врахуванням існування можливості переведення ОСОБА_1 до Чопської митниці відповідачем порушено ч. 3 ст. 36 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Крім того, порушено порядок звільнення передбачений ст. 49-2 КЗпП України, а також не дотримано вимог ст. 42, 43 КЗпП України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Ужгородської митниці Державної митної служби України від 28.03.2011 року № 11-к про звільнення з роботи ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці Державної митної служби України з 04 квітня 2011 року. Стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем проігноровано вимоги трудового законодавства щодо надання працівнику пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації. Крім того, відповідачем не отримано відмову позивача від таких пропозицій. Також відповідачем порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України. Оскільки згідно з наказом Ужгородської митниці Державної митної служби України № 11-к від 28.03.2011 позивача звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці то його слід поновити на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці Державної митної служби України, з якої він був звільнений.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -Чопською митницею, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що штатний розпис на 2011 рік Ужгородською митницею не затверджувався, що унеможливило надання позивачу пропозиції певної посади в повідомленні про вивільнення. Про наступне вивільнення позивача було попереджено 27 січня 2011 року. Судом першої інстанції не проаналізовано чи могли наявні у відповідача вакансії на момент звільнення позивача бути запропоновані останньому згідно із кваліфікаційними вимогами.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України кожному надано право на працю, а також гарантовано захист від незаконного звільнення..

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1 працював в митних органах та на момент звільнення перебував на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 13 липня 2010 року № 750 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Закарпатської області»припинено Ужгородську митницю шляхом її приєднання до Чопської митниці та визначено Чопську митницю правонаступником Ужгородської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 30 липня 2010 року № 850 затверджено склад комісії з припинення Ужгородської митниці та призначено голову комісії.

27 січня 2011 року комісією з припинення Ужгородської митниці, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, у зв'язку із припиненням Ужгородської митниці шляхом її приєднання до Чопської митниці, повідомлено позивача про наступне вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Ужгородської митниці від 28 березня 2011 року № 11-к звільнено позивача 04 квітня 2011 року з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, з наданням компенсації відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно із ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49 2 КЗпП України, якою регламентовано порядок вивільнення працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 було запропоновано будь-яку посаду у Чопській митниці і останній від такої відмовився.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо неможливості або наявності законних перешкод прийняти позивача на посаду аналогічну тій, яку він обіймав.

Наявність посад, аналогічних тій яку обіймав позивач, підтверджується інформацією про вакантні посади в Чопській митниці станом на 27.01.2011 року (день ознайомлення позивача з повідомленням про наступне вивільнення) -існували вакантні посади: головних інспекторів, начальників секторів, начальників відділів тощо. Станом на 04.04.2011 року (день звільнення позивача) в Чопській митниці також існували вакантні посади: інспекторів, головних інспекторів, начальників секторів, начальників відділів тощо.

З врахування наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено трудові гарантії позивача як працівника, а тому, оскаржуваний наказ про звільнення позивача слід скасувати.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (із наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів»вказано, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає що позивача слід поновити на роботі в Чопській митниці, а не в Ужгородській митниці, як зазначено судом першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції констатує, що наказ Ужгородської митниці № 11-к «Про звільнення з роботи»від 28 березня 2011 року прийнято необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Звідси, суд апеляційної вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2011 року по 21 листопада 2012 року.

Судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу лише за один місяць.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Чопської митниці -задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року в справі № 2а-1326/11/0770 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Чопської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської митниці № 11-к «Про звільнення з роботи»від 28 березня 2011 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Ужгородської митниці.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ужгород»Чопської митниці.

Зобов'язати Чопську митницю здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2011 року по 21 листопада 2012 року.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 26 листопада 2012 року