Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-9225/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9225/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 року №0001432312 та №0001442312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»є юридичною особою, та зареєстрована 25.03.2004 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКОН ГРУП КО», ТОВ «АГЕНСТВО»ВІАСАТ», ПП «КЛЕР ШАТО ФИОРД», ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД», ПП «АЛМАЗ 2006», ПП «АВТОКАР Україна», ПП «ОЛИВА21», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «ДЖЕНІТ ФЛАЙ», ТОВ «ПРОММАСТ СТАНДАРТ», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75», ТОВ «ШЛЯХОВИК АВТО», ТОВ «РМА МОНАМІ», ТОВ «БК ГЕОЛІОС», ТОВ «ЮА «АВЕНТА», ТОВ «АГЕНЦІЯ «ВІКО», ТОВ «ТД «ВРЕКС», ТОВ «ЛАНОТЕХМАШ», ТОВ «НАЛАДБУД КОМПАНІ», ТОВ «ТД «СПЕЦ-ТЕХНОР», ТОВ «СТРАТОС», ТОВ «Техінпромприлад», ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «ОСТІН ТРЕЙД», ТОВ «ДОРМАШАВТО», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР»з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податок на додану вартість, за наслідками якої складено акт перевірки від 27.02.2012 року № 202/23-12/32830287 .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на 3 785 676,00 грн., та вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 3 028 540,65 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Техінпромприлад».

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 року №0001432312 та №0001442312, якими позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 732 095,00 грн. (в тому числі за основним платежем 3785676,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 94619,00 грн.) та з податку на додану вартість у розмірі 3 785 676,00 грн. (в тому числі за основним платежем 3028541,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 757135,00 грн.) відповідно.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є порушення кримінальної справи №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Трейд Україна»(код ЄДРПОУ 34819946, зареєстроване як платник податків в Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва) за ст.212 ч.3 КК України та порушена СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.01.2012 року кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд»(код за ЄДРПОУ 37582931). ТОВ «Дормашавто»(код за ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар»(код за ЄДРПОУ 31988783) на ім'я громадянин Росії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; 19.01.2012 року кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «МАРКОН ГРУП КО»(код ЄДПРОУ 37135774), ТОВ «АГЕНСТВО»ВІАСАТ»(код ЄДРПОУ 36862548), ПП «КЛЕР ШАТО ФИОРД»(код ЄДРПОУ 32385460), ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 36445153), ПП «АЛМАЗ 2006»(код ЄДРПОУ 34198901), ПП «АВТОКАР УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 37892636), ПП «ОЛИВА 21»(код ЄДРПОУ 37892615), ТОВ «КОМПАНІЯ»ВАЙЛІС»(код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «ДЖЕНІТ ФЛАЙ»(код ЄДРПОУ 37563547), ТОВ «ПРОММАСТ СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37563531), ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ»(код ЄДРПОУ 37649152), ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»(код ЄДРПОУ 36429084), ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75»(код ЄДРПОУ 36098229), ТОВ «ШЛЯХОВИК АВТО»(код ЄДРПОУ 35976724), ТОВ «РМА МОНАМІ»(код ЄДРПОУ 36375673), ТОВ «БК ГЕЛІОС»(код ЄДРПОУ 34161560), ТОВ «ЮА»АВЕНТА»(код ЄДРПОУ 35977246), ТОВ «АГЕНЦІЯ»ВІКО»(код ЄДРПОУ 37236806), ТОВ «ТД»ВРЕКС»(код ЄДРПОУ 35977230), ТОВ «ЛАНОТЕХМАШ»(код ЄДРПОУ 37649173), ТОВ «НАЛАДБУД КОМПАНІ»(код ЄДРПОУ 35822517), ТОВ «ТД»СПЕЦ-ТЕХНОР»(код ЄДРПОУ 35976635), ТОВ «СТРАТОС»(код ЄДРПОУ36065554), ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»(код ЄДРПОУ 35976719), ТОВ «ТПК»ТЕХНОМАШПОСТАЧ»(код ЄДРПОУ 36803875) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

З урахуванням зазначених обставин, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»та ТОВ «КОМПАНІЯ»ВАЙЛІС»з ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «КОМПАНІЯ«ВАЙЛІС», ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД».

Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між зазначеними вище контрагентами.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки перевіряючими оглянуто податкові накладні, які виписано позивачем після перерахування коштів на користь контрагентів.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень за 2009-2010 роки з реєстром цих документів щодо ТОВ «КОМПАНІЯ«ВАЙЛІС», ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»; Реєстри довіреностей виданих ТОВ «КОМПАНІЯ«ВАЙЛІС», ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»; Реєстри прибуткових накладних з ТОВ «КОМПАНІЯ«ВАЙЛІС», ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД».

Оригінали фінансово-господарських документів за 2008-2009 роки по взаємовідносинам ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»з ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»вилучено у підприємства без надання копій, відповідно до протоколу виїмки та огляду ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.03.2010 року.

Аналогічно вилучено оригінали податкових накладних за 2009-2011 роки по взаємовідносинам ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»з ТОВ «КОМПАНІЯ«ВАЙЛІС»без надання копій, згідно протоколу обшуку та огляду ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.02.2012 року.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між контрагентами зроблено на підставі первинних документів.

З урахуванням положень пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу доводи апелянта, щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи вище викладене, податковий орган дійшов помилкового висновку про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 732 095,00 грн. та винесення податкового повідомлення -рішення від 19.03.2012 року №0001432312.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 року №0001432312 та №0001442312 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06.12.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.