Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-9225/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/81444/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 року

по справі № 2а-9225/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 року №0001432312 та №0001442312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКОН ГРУП КО», ТОВ «АГЕНСТВО»ВІАСАТ», ПП «КЛЕР ШАТО ФИОРД», ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД», ПП «АЛМАЗ 2006», ПП «АВТОКАР Україна», ПП «ОЛИВА21», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «ДЖЕНІТ ФЛАЙ», ТОВ «ПРОММАСТ СТАНДАРТ», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75», ТОВ «ШЛЯХОВИК АВТО», ТОВ «РМА МОНАМІ», ТОВ «БК ГЕОЛІОС», ТОВ «ЮА «АВЕНТА», ТОВ «АГЕНЦІЯ «ВІКО», ТОВ «ТД «ВРЕКС», ТОВ «ЛАНОТЕХМАШ», ТОВ «НАЛАДБУД КОМПАНІ», ТОВ «ТД «СПЕЦ-ТЕХНОР», ТОВ «СТРАТОС», ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД», ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «ОСТІН ТРЕЙД», ТОВ «ДОРМАШАВТО», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податок на додану вартість, за наслідками якої встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на 3785676,00 грн., та вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 3028540,65 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 року №0001432312 та №0001442312, якими позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4732095,00 грн. (в тому числі за основним платежем 3785676,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 94619,00 грн.) та з податку на додану вартість у розмірі 3785676,00 грн. (в тому числі за основним платежем 3028541,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 757135,00 грн.).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі №2а-9225/12/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.12.2013р.