Рішення

від 10.12.2012 по справі 5017/2919/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5017/2919/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО";

До Приватного підприємства агрофірма "Ніва"

про стягнення 339820,89грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Янишен В.П.- по довіреності №б/н від 10.02.2010 року;

Від відповідача: Граматін В.І. - директор;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю " СЕМАГРО " звернулось до господарського суду Одеської області про стягнення з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" 339820,89грн. з яких 214500грн. -основна заборгованість, 18070,89грн. -75% річні та 107250грн. - штраф.

Відповідач відзив на позов не надав але позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав повністю. Що стосується вимог про стягнення 75% річних та штрафу, відповідач заперечує проти їх задоволення посилаючись на висновки Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. та № 2014/05-4 від 03.09.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " СЕМАГРО " ( далі -позивач) та Приватним підприємством агрофірма "Ніва" ( далі -відповідач) був укладений договір №04-04/КП/12-1 купівлі-продажу (далі -договір) відповідно якого 06.04.2012р. на підставі видаткової накладної № РН-0000132 від 06.04.2012р. за довіреністю серії 12 ААГ №504506 від 04.04.2012р. відповідач одержав у власність від позивача 13000кг насіння соняшника Ясон (далі -товар) на загальну суму 429000грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору попередня оплата в розмірі 50% від вартості договору, що складає 214500грн. повинна бути перерахована позивачу в строк до 09.04.2012р.

Як стверджує позивач, відповідач 06.04.2012р. здійснив попередню оплату за товар у розмірі 214500грн.

Відповідно до п.4.3. договору кінцевий розрахунок за договором повинен бути здійснений в строк до 15.08.2012р.

Відповідач свої зобов"язання по договору купівлі -продажу від 04.04.2012р. №04-04/КП/12-1 не виконав, суму за товар не повернув, отже, сума боргу за договором складає 214500грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18070,89грн. - 75% річних та 107250грн. штрафу.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 339820,89грн. з яких 214500грн. -основна заборгованість, 18070,89грн. -75% річні та 107250грн. - штраф.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі -продажу від 04.04.2012р. №04-04/КП/12-1, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення платежу відповідно з умовами договору відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 75 % річних складає 18070,89грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно підпукту. 4.4 п. 6 договору у випадку неоплати товару до 15.08.2012р. відповідач на вимогу позивача сплачує позивачеві штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборговансті.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 107250грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо стягнення 18070,89грн. - 75% річних та 107250грн.- штрафу судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п.6.1 договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов'язків по дійсному договору якщо воно сталось не з їх провини. Сторона є невинною, якщо вона доведе , що прийняла усі залежні від неї засоби для належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору жодна зі сторін не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання обумовлені діями обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Сторона, для котрої склались форс-мажорні обставини, зобов"язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі другу сторону.

Відповідач в судовому засіданні надав висновки Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. та № 2014/05-4 від 03.09.2012р. але всупереч вимогам договору не надав суду письмових доказів того, що позивач був повідомлений не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 339820,89грн. з яких 214500грн. -основна заборгованість, 18070,89грн. -75% річні та 107250грн. - штраф.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" код 24774479 ( 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Єльцова, 10) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " СЕМАГРО" код 31635689 (61020, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123) 214500грн. -основна заборгованість, 18070,89грн. -75% річні, 107250грн. - штраф та судовий збір в розмірі 6796,42 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2012р.

Суддя Літвінов С.В.