Рішення

від 11.07.2013 по справі 5017/2919/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2013 р.Справа № 5017/2919/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО"

до відповідача Приватного підприємства агрофірма "Ніва"

про стягнення 252732,81грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Кириленко В.М., довіреність від 14.03.13р.;

Від відповідача: Гамар В.І., довіреність №Н-1 від 18.01.13р.;

В судовому засіданні 04.06.13р. по справі було оголошено перерву до 02.07.13р. о 11:15хв., та в судовому засіданні 02.07.13р. по справі було оголошено перерву до 11.07.13р. о 11:15хв в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства агрофірма "Ніва" про стягнення заборгованості у розмірі 339820,89грн., а саме: основного боргу у розмірі 214500грн., 75%річних за весь час прострочення оплати у розмірі 18070,89грн., штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк у розмірі 107250грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2012р. порушено провадження у справі №5017/2919/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.12р. по справі №5017/2919/2012 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " СЕМАГРО" 214500грн. -основну заборгованість, 18070,89грн. - 75% річних, 107250грн. - штраф та судовий збір в розмірі 6796,42грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.13р. апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірма "Ніва" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.12.12р. у справі №5017/2919/2012, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови - без змін.

31.01.13р. по справі було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення, в порядку ст.116 ГПК України.

29.01.13р. від позивача надійшла заява (вх.№3114/2013 від 29.01.2013р.) в порядку ст.89 ГПК України про роз'яснення рішення в частині періоду, за який стягнуто 75% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.13р. по справі №5017/2919/2012 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" про роз'яснення рішення по справі №5017/2919/2012 - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013р. касаційну скаргу Приватного підприємства агрофірма "Ніва" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі №5017/2919/2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.12р. прийнято справу №5017/2919/2012 до провадження судді Гут С.Ф.

04.06.13р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення по справі №5017/2919/2012 з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013р. (вх.№17207/13 від 04.06.13р.), згідно яких просить суд стягнути з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" 339820,89грн., в тому числі: - 214500грн. - розмір основної заборгованості за договором; - 18070,89грн. - розмір 75% річних за весь час прострочення оплати за договором (за період з 16.08.2012р. по 25.09.2012р.); - 107250грн. - розмір штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк.

02.07.13р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення щодо розміру позовних вимог (вх.№19998/13 від 02.07.13р.), згідно яких просить суд стягнути з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" 252732,81грн., в тому числі: 214500грн. - розмір основної заборгованості за договором, 18070,89грн. - розмір 75% річних за час прострочення оплати за договором з 16.08.2012р. по 25.09.2012р., 20161,92грн. - розмір штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк.

Так суд приймає пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" щодо розміру позовних вимог (вх.№19998/13 від 02.07.13р.), у якості уточнень до позовної заяви, оскільки у прохальній частині позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" 252732,81грн., в тому числі: 214500грн. - розмір основної заборгованості за договором, 18070,89грн. - розмір 75% річних за час прострочення оплати за договором з 16.08.2012р. по 25.09.2012р., 20161,92грн. - розмір штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк.

11.07.13р. від відповідача надійшов супровідний лист (вх.№21103/13 від 11.07.13р.), згідно якого на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 13.05.2013р. по справі, надає до суду для врахування при вирішенні справи та розгляду питання про відстрочення виконання судового рішення до 15.08.2013р., додаткові документи, а саме: оригінал довідки про залишки на рахунках від 17.06.2013р. №122, оригінал довідки про стягнення виконавчою службою коштів від 17.06.2013р. №123, оригінал довідки про стан активів від 17.06.2013р. №124.

Надані документи судом оглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов визнає частково, в частині стягнення основного боргу та просить суд відстрочити виконання рішення суду до 15.08.2013р., з підстав викладених у відзиві на позовну заяву(вх.№17236/13 від 04.06.13р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що просить суд задовольнити позов частково, в частині, що стосується зобов'язань по стягненню основного боргу з врахуванням суми, що стягнута в рамках виконавчого провадження на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2012р., та відстрочити виконання судового рішення до 15.08.2013р.Так зазначає, що в період дії договору для апелянта настали форс-мажорні обставини, що посвідчувалися висновками Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. та №2014/05-4 від 03.09.2012р. Постанова ВСГУ від 09.04.2013р. по справі №5017/2919/2012 визначає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено процесуальну норму, а саме не надано належну правову оцінку висновкам Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. та №2014/05-4 від 03.09.2012р. та умови їх застосування. Висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. визначається, що внаслідок стихійного лиха 2012р. на площах Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на 15.07.2012р. були пошкоджені і загинули: кукурудза - 494,9га, соняшник - 1439,7га, це було визначено з врахуванням акту від 15.07.2012р. З врахуванням зазначеного, внаслідок непереборної сили, що сталася не з вини відповідача, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2000/05-4 від 30.08.2012р. та №2014/05-4 від 03.09.2012р., на умовах пункту 6.1., 6.2. Договору відповідач звільняється від зобов'язань, які виникли внаслідок несвоєчасної оплати, а саме: - прострочка платежу (пункт 6.3 Договору) у вигляді 75% річних від простроченої суми, що за розрахунками позивача складає - 18070,89грн.;- сума штрафу (пункт 4.4 Договору) у вигляді 50% від суми заборгованості, що за розрахунками позивача складає - 107250грн. Основна сума заборгованості - 214500грн. підлягає оплаті, з врахуванням суми, що була стягнута в рамках виконавчого провадження на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. по відповідній справі та те що на даний час скасовано.

Позивач в судовому засіданні усно заперечує проти відстрочки виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

04.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (Продавець) та Приватним підприємством агрофірма "Ніва" (Покупець) було укладено договір №04-04/КП/12-1 купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, попередня оплата в розмірі 50% від вартості договору, що складає 214500грн. повинна бути перерахована Продавцю в строк до 09.04.2012р.

Згідно п.4.3. договору, кінцевий розрахунок у розмірі еквівалента 26853дол.США, перерахований по курсу НБУ на дату здійснення платежу, повинен бути здійснений в строк до 15.08.2012р.

Підпунктом 4.4 п.6 договору передбачено, що у випадку неоплати товару в строки, передбачені даним договором Покупець на вимогу Продавця сплачує Продавцю штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до п.6.1 договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов'язків по дійсному договору якщо воно сталось не з їх провини. Сторона є невинною, якщо вона доведе, що прийняла усі залежні від неї засоби для належного виконання зобов'язання.

Згідно п.6.2. договору, жодна зі сторін не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору, якщо дане невиконане або неналежним чином виконане зобов'язання обумовлено діями обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Сторона, для котрої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі другу сторону.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення платежу відповідно з умовами договору, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Приватне підприємство агрофірма "Ніва" 06.04.2012р. здійснив попередню оплату за товар у розмірі 214500грн.

Однак, свої зобов'язання по договору купівлі -продажу від 04.04.2012р. №04-04/КП/12-1 щодо проведення остаточного розрахунку не виконав, суму за товар не повернув, отже, сума основного боргу за договором складає 214500грн.

Позивачем 14.09.2012р. на адресу відповідача було надіслано вимогу (вих.№349), із повідомленням про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань.

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

18.05.2013р. в рахунок часткового погашення заборгованості Приватним підприємством агрофірма "Ніва" відділом державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, згідно з наказом суду від 31.01.2013р. (справа №5017/2919/2012) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" згідно з виконавчим провадженням №291/02 по справі було перераховано 87088,08грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, та уточненнями, згідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 252732,81грн., а саме: 214500грн. - розмір основної заборгованості за договором, 18070,89грн. - розмір 75% річних за час прострочення оплати за договором з 16.08.2012р. по 25.09.2012р., та 20161,92грн. - розмір штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст.534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, грошові кошти у сумі 87088,08грн. зараховані 18.05.2013р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" погашають заборгованість Приватного підприємства агрофірма "Ніва" другої черги, а саме в частині погашення вимог кредитора щодо сплати неустойки (штрафу) у розмірі 87088,08грн.

Так, судом встановлено наявність поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" товару Приватному підприємству агрофірма "Ніва", існування заборгованості Приватного підприємства агрофірма "Ніва" по оплаті за товар товару, яку відповідач визнає у відзиві на позов, а також часткове проведення оплати в рамках виконавчого провадження, у зв'язку з чим уточнена позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором у розмірі 214500грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.234 Господарського кодексу України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання. звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це рушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк у розмірі 20161,92грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Нараз, відповідач просить суд врахувати Висновок Торгово-промислової палати України від 03.09.12р. за вих.№2014/05-4 про форс-мажорні обставини, в якому встановлено, що за даними гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського восени 2011 року на території Одеської області, у т.ч. на землях Приватного підприємства агрофірма "Ніва", спостерігався значний недобір опадів. Внаслідок стихійного лиха 2011-2012р.р. у Приватного підприємства агрофірма "Ніва" на 30.03.2012р. були пошкоджені та загинули озимий репак - 600 га та озимий ячмінь -1500 га. Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів сільськогосподарських культур на площах Приватного підприємства агрофірма "Ніва" станом на 30.03.2012р., є форс - мажорними обставинами. Також відповідач надав висновок Торгово-промислової палати України від 30.08.2012р. за вих.№2000/05-4 про форс-мажорні обставини, згідно якого Торгово-промислова палата України підтвердила, що несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів сільськогосподарських культур на площах Приватного підприємства агрофірма "Ніва" станом на 15.07.2012р., є форс - мажорними обставинами.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. за №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вбачає підстави для зменшення суми штрафу до 2000грн., оскільки наявна обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причини(причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки(штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони(в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідків) тощо.

З огляду на викладені обставини, які судом прийняті до уваги, а саме виникнення форс-мажорних обставин, обумовлених несприятливими погодними умовами, що спричинило неврожай сільськогосподарської продукції, від реалізації якої Приватне підприємство агрофірма "Ніва" отримує основний прибуток, що спричинило несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо кінцевого розрахунку за отриманий товар, тому суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір штрафу до 2000грн., зі стягненням з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк в розмірі 2000грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75% річних за час прострочення оплати за договором з 16.08.2012р. по 25.09.2012р. у розмірі 18070,89грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, а також перевірівши наданий позивачем розрахунок 75%річних, та те, що п.6.3. договору передбачено 75% річних від простроченої суми, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 75%річних у розмірі у розмірі 18070,89грн. за період з 16.08.2012р. по 25.09.2012р. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Під час розгляду справи, відповідач у відзиві, просить суд відстрочити виконання рішення до 15.08.2013р.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, відстрочка або розстрочка виконання рішення, допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи .

В свою чергу, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обгрунтування необхідності відстрочення виконання рішення по справі до 15.08.2013р., відповідач надав суду документи, а саме: оригінал довідки про залишки на рахунках від 17.06.2013р. №122, оригінал довідки про стягнення виконавчою службою коштів від 17.06.2013р. №123, оригінал довідки про стан активів від 17.06.2013р. №124.

Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення, відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, та вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду з наданням Приватному підприємству агрофірма "Ніва" відстрочки виконання рішення суду до 15.08.2013р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" до відповідача Приватного підприємства агрофірма "Ніва" підлягають задоволенню в частині стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 214500грн., 75% річних за час прострочення оплати за договором з 16.08.2012р. по 25.09.2012р. у розмірі 18070,89грн., штрафу за неоплату товару у встановлений договором строк у розмірі 2000грн. з відстроченням виконання рішення господарського суду Одеської області до 15.08.2013р.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 4691,42грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірма "Ніва" (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Єльцова, 10, код ЄДРПОУ 24774479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (61020, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ 31635689) основну заборгованості за договором у розмірі 214500(двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот)грн., 75% річних у розмірі 18070(вісімнадцять тисяч сімдесят)грн.89коп., штраф у розмірі 2000(дві тисячі)грн., витрати по сплаті судового збору на суму 4691(чотири тисячі дев'яносто одну)грн.42коп. з відстроченням виконання рішення господарського суду Одеської області до 15.08.2013р.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.07.2013р.

Суддя Гут С.Ф.