Постанова

від 29.01.2013 по справі 5017/2919/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/2919/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників :

ТОВ "Семагро" - Янишен В.П. (за дорученням),

ПП Агрофірма "Ніва" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірма "Ніва"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р.

у справі № 5017/2919/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро"

до відповідача Приватного підприємства агрофірма "Ніва"

про стягнення 339820,89 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

09.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства агрофірма "Ніва" (далі відповідач) про стягнення з 33 9820,89 грн. за договором № 04-04/КП/12-1 купівлі-продажу від 04.04.2012 р., з яких 21 4500грн. - основна заборгованість, 18 070,89грн. - 75% річні та 10 7250грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. (повний текст якого підписано 12.12.2012 р. суддею Літвіновим С.В.) позовні вимоги, з посиланням на норми чинного законодавства України, задоволено у повному обсязі.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що відповідач дійсно порушив умови договору №04-04/КП/12-1 купівлі-продажу від 04.04.2012 р. не оплатив поставлений йому позивачем передбачений договором товар ( насіння соняшника) у встановлені договором строки.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням господарського суду Одеської області відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 070,89грн. - 75% річних, 7250грн. - штрафу та судового збору в розмірі 6 796,42 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом неповно з'ясовано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховано факт наявності форс-мажорних обставин, а також допущено неналежне трактування умов договору, в частині застосування форс-мажорних обставин.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.01.2013 р., про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, про розгляд справи , клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив .

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

З матеріалів справи(а.с.8, 9) вбачається, і це встановлено господарським судом першої інстанції, що 04.04.2012 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (за договором продавець) та Приватним підприємством агрофірмою "Ніва" (покупець) укладено договір № 04-04/КП/12-1 купівлі-продажу (далі договір) з специфікацією до нього.

З пункту 1 договору вбачається, що продавець зобов'язувався передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що попередня оплата в розмірі 50% від вартості договору, що складає 214 500грн. повинна бути перерахована позивачу в строк до 09.04.2012р.

Також сторони п. 4.3. договору обумовили кінцевий розрахунок у розмірі 26 853,00 дол. США перерахований за курсом НБУ на дату здійснення платежу, який повинен бути здійснений в строк до 15.08.2012 р.

Колегія суддів встановила та це встановлено місцевим судом, що відповідач, на виконання умов Договору , здійснив 06.04.2012р. попередню оплату за товар у розмірі 214 500грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією всіх операцій по рахунку позивача.(а.с.13).

З вищевикладеного вбачається, що попередня оплата в розмірі 50 % від вартості договору відповідачем була проведена у встановлений договором строк.

З матеріалів справи, а саме з видаткової накладної №РН- 0000132 від 06.04.2012р.(а.с.10) та довіреності відповідача (а.с.11, 12), вбачається що позивач поставив відповідачу передбачений договором та специфікацією до нього товар на загальну суму 429000,00 грн. у встановлені строки, тобто повністю та належно виконав свої зобов'язання.

Зазначена обставина не оспорюється і визнається відповідачем.

Позивач стверджує, що відповідач у порушення умов договору не сплатив у встановлені договором строки (15.08.2012р. решту грошових коштів за отриманий товар , а саме 214 500 грн.

Відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду доказів вищезазначеної оплати та визнає факт її нездійснення у встановлені строки, а також на час звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення цієї заборгованості та розгляду справи в суді.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача були всі правові підстави для звернення до суду з цим позовом і його вимоги щодо стягнення заборгованості та передбачених договором штрафних санкції та річних обґрунтовані.

В обґрунтування невиконання зазначених вище зобов'язань та неможливості застосування до нього вказаного позивачем стягнення відповідач надав суду першої інстанції копію висновку торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 03.09.2012 р. № 2014/05-4 з якої вбачається що внаслідок стихійного лиха 2011-2012 років на площах відповідача на 30.03.2012р. були пошкоджені та загинули озимий репак - 600 га та озимий ячмінь -1500 га і ці обставини на 30.03.2012р. є форс-мажорними обставинами.

Слід зазначити, що сторони у договорі передбачили можливість виникнення форс-мажорних обставин.

Так відповідно до п.6.2. договору жодна зі сторін не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання обумовлені діями обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Сторона, для котрої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі другу сторону.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що висновок торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 03.09.2012 р. № 2014/05-4 в порушення п. 6.2 договору відповідачем не був наданий позивачу, тобто відповідач не повідомив позивач у триденний строк про настання форс-мажорних обставин, а відтак ці обставини не повинні враховуватись.

Однак колегія суддів, вважає з що зазначені судом першої інстанції підстави частково помилкові з огляду на таке.

Вищезазначеними умовами Договору (п.6.2), дійсно передбачено, сторона, для котрої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі другу сторону.

Однак зазначеним пунктом (іншими умовами договору) та чинним законодавством не передбачені правові наслідки за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, тобто сторони не встановили і законодавство не передбачає, що уразі не здіснення такого повідомлення у встановлений строк в наступному не можна враховувати ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що посилання місцевого суду в своєму рішенні при задоволенні позову на неврахування форс-мажорних обставин лише на факт нездійснення відповідачем повідомлення про вказані обставини є помилковими.

Водночас колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в з огляду на таке.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Непереборною силою визначається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності ( таїння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

У Листі Вищого господарського суду, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у відповіді на питання що слід розуміти під непереборною силою? зазначено наступне .

„Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності."

Відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок, що з висновок торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 03.09.2012 р. № 2014/05-4 (далі висновок ТПП) підпадає під перелік ознак які характеризують непередбачену силу , тобто форс-мажорні обставини.

Проте при вирішенні питання щодо врахування форс-мажорних обставин крім встановлення самого факту їх наявності слід обов'язково встановлювати та враховувати причинно-слідчий зв'язок між цими обставинами та невиконанням зобов'язання.

Однак скаржник з посиланням на вказані у висновку ТПП обставини не доводить факту наявності причинно-слідчого зв'язку між цими обставинами та невиконанням ним зобов'язання, а колегія суддів не вбачає такого зв'язку з огляду на таке.

Так договір, стягнення за яким є предметом цього спору, було укладено 04.04.2012р., а вказані відповідачем форс - мажорні обставини (загибель врожаю) згідно висновку ТПП настали станом на 30.03.2012р., тобто на момент укладання договору відповідач знав про загибель врожаю і укладав договір з урахуванням цих вже наставших обставин .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що застосування вказаних обставин до спірних відносин неможливо, оскільки їх можливо було б враховувати лише якщо б вони виникли після укладання договору і сторона не могла передбачити при укладанні договору можливість їх настання, а в даному випадку відповідач знав про ці обставини на час укладання договору, а відтак доводи скаржника щодо необхідності врахування цих обставин є хибними та не приймаються судом до уваги.

Крім того, додатково до вищезазначеного, слід наголосити на наступному.

Відповідно до висновку ТПП у відповідача були пошкоджені та загинули озимий репак - 600 га та озимий ячмінь -1500 га .

Проте відповідач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав будь-яких належних доказів, що зазначені у висновку площі є єдиними площами на яких він вирощував сільськогосподарську продукції.

Крім того з наявної у справі довідки №2498 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) вбачається, що відповідач займається і іншими видами діяльності, тобто не тільки вирощуванням озимих, а відтак мав можливість виконати зобов'язання за договором з прибутку отриманого з інших видів діяльності.

Відповідно п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладених обставин та зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку про наявність порушень умов договору з боку відповідача, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу обґрунтовані.

Перевіривши обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 75 % річних та штрафу, а також зроблений ним розрахунок цих стягнень, колегія суддів дійшла висновку, що ці вимоги обґрунтовані, з огляду на те, що : по-перше, відповідач, як встановлено вище, не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару і правові підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань відсутні ; по-друге, стягнення зазначених позивачем річних (у визначеному ним відсотку) та штрафу передбачено умовами договору і та суперечить чинному законодавству, а по-третє, розрахунок цього стягнення зроблено правильно.

З огляду на викладене та з урахуванням вищезазначених встановлених колегією суддів апеляційної інстанції обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірми "Ніва" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. у справі №5017/2919/2012, з урахування мотивувальної частини цієї постанови, - без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена, у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.