cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 року Справа № 5017/2919/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства агрофірма "Ніва" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі№ 5017/2919/2012 господарського суду Одеської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" доприватного підприємства агрофірма "Ніва" простягнення 339 820,89 грн. за участю представників сторін:
від позивача: Янишен В.П., дов. від 14.02.2013
від відповідача: Гамар В.І., дов. від 18.01.2013,
Топалова І.В., дов. від 03.04.2013
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства агрофірма "Ніва" про стягнення 339 820, 89 грн., з яких 214 500, 00 грн. - сума заборгованості, 18 070, 89 грн. - сума 75% річних, 107 250, 00 грн. - сума штрафу за несплату поставленого товару у встановлений договором строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 04-04/КП/12-1 від 04.04.2012р. не здійснив в повному обсязі та у встановлений договором строк оплату придбаного у позивача товару, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 214 500, 00 грн. Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умов договору він зобов'язаний сплатити 75 відсотків річних від простроченої суми та суму штрафу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства агрофірма "Ніва" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" 214 500, 00 грн. основної заборгованості, 18 070, 89 грн. 75% річних, 107 250, 00 грн. штрафу та 6 796, 42 грн. судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати в повному обсязі та у встановлений договором строк отриманого товару є доведеним, а розрахунок розміру 75 відсотків річних та штрафу є вірним. Крім того суд визнав безпідставними посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач всупереч умов договору не повідомив позивача у визначений договором строк про їх настання.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. (колегія суддів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючий, Головей В.М., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу приватного підприємства агрофірми "Ніва" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. - без змін.
При цьому, апеляційний господарський суд також дійшов до висновку щодо безпідставності посилань відповідача на форс-мажорні обставини, однак з інших ніж місцевий господарських суд підстав. На думку суду апеляційної інстанції форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору, оскільки відповідач на час укладання договору, стягнення за яким є предметом спору у даній справі, знав про наявність форс-мажорних обставин (загибель врожаю) і укладав договір з урахуванням цих обставин, що вже настали, тобто між форс-мажорними обставинами, зафіксованими у висновку Торгово-промислової палати № 2014/05-4 від 03.09.2012р., та невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань був відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Крім того, на дамку суду, відповідач мав можливість виконати зобов'язання за договором з прибутку отриманого з інших видів діяльності.
В касаційній скарзі приватне підприємство агрофірма "Ніва" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 04.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (продавець, позивач) та приватним підприємством агрофірмою "Ніва" (покупець, відповідач) укладено договір № 04-04/КП/12-1 купівлі-продажу з специфікацією до нього, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Пунктами 4.2., 4.3. договору сторони погодили, що попередня оплата в розмірі 50 % від вартості договору, що складає 214 500, 00 грн., повинна бути перерахована позивачу в строк до 09.04.2012р. Кінцевий розрахунок у розмірі еквівалента 26 853, 00 дол. США, перерахований за курсом НБУ на дату здійснення платежу, має бути здійснено в строк до 15.08.2012р.
На виконання умов договору відповідач 06.04.2012р. здійснив попередню оплату за товар у розмірі 214 500, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку ТОВ "Семагро".
Відповідно до видаткової накладної №РН- 0000132 від 06.04.2012р. позивач у встановлені договором строки поставив відповідачу передбачений договором та специфікацією до нього товар - насіння соняшника Ясон в кількості 13 000 кг на загальну суму 429000,00 грн., який відповідач отримав на підставі довіреності серії 12ААГ № 504506 від 04.04.2012р. Крім того факт отримання товару не заперечується і самим відповідачем.
Однак, відповідач у визначений договором строк - до 15.08.2012р. кінцевого розрахунку за отриманий товар в сумі 214 500, 00 грн. не здійснив.
20.09.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 349 від 14.09.2012р. про виконання зобов'язань за укладеним договором, в якій вимагав від відповідача виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором та перерахування на поточний рахунок позивача заборгованості в розмірі 335 185, 04 грн. (в т.ч. основна заборгованість, 75% річних та штраф). Однак відповідач вказану вимогу не задовольнив, суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктами 4.2., 4.3. договору сторони погодили, що попередня оплата в розмірі 50 % від вартості договору, що складає 214 500, 00 грн., повинна бути перерахована відповідачем позивачу в строк до 09.04.2012р. Кінцевий розрахунок у розмірі еквівалента 26 853, 00 дол. США, перерахований за курсом НБУ на дату здійснення платежу, має бути здійснено в строк до 15.08.2012р.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору відповідач 06.04.2012р. здійснив попередню оплату за товар у розмірі 214 500, 00 грн., а позивач відповідно до видаткової накладної №РН- 0000132 від 06.04.2012р. поставив відповідачу передбачений договором та специфікацією до нього товар - насіння соняшника Ясон в кількості 13 000 кг на загальну суму 429000,00 грн. Однак, відповідач у визначений договором строк - до 15.08.2012р. кінцевого розрахунку за отриманий товар в сумі 214 500, 00 грн. не здійснив. Отже на момент звернення позивача з позовом у даній справі борг відповідача перед позивачем склав 214, 500, 00 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пунктами 6.3., 6.4. договору сторони передбачили, що за прострочення платежу відповідно до умов договору відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75 % річних від простроченої суми. У випадку неоплати товару до 15.08.2012р. відповідач на вимогу позивача сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов'язків по договору якщо воно сталось не з їх вини. Сторона є невинною, якщо вона доведе, що прийняла усі залежні від неї засоби для належного виконання зобов'язання. Жодна зі сторін не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, якщо це невиконання або неналежне виконання обумовлене діями обставин непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Сторона, для котрої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі другу сторону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує наявність своєї вини у порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу № 04-04/КП/12-1 від 04.04.2012р. щодо оплати поставленого товару та посилається на наявність форс-мажорних обставин, які, на його думку, є підставою для звільнення його від відповідальності за даним позовом в частині стягнення 75% річних та 50 % штрафу від суми заборгованості. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в підтвердження зазначених тверджень надав до суду два висновки Торгово-промислової палати України (ТПП) про форс-мажорні обставини: № 2014/05-4 від 03.09.2012р. та № 2000/05-4 від 30.08.2012р.
Однак, місцевий господарський суд належну оцінку висновкам ТПП про форс-мажорні обставини не надав, обмежившись лише посиланням на недоведеність факту повідомлення відповідачем позивача у визначений договором строк про їх настання. Проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, неповідомлення про настання форс-мажорних обставин не є підставою для неврахування таких обставин, оскільки ні чинне законодавство, ні умови договору, погоджені сторонами, не передбачають правові наслідки за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини.
Разом з цим, переглядаючи справу повторно, апеляційний господарський суд надав оцінку лише одному висновку ТПП № 5014/05-4 від 03.09.2012р., залишивши поза увагою висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 2000/05-4 від 30.08.2012р., що свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.
Не з'ясували суди і того, чи вплинули форс-мажорні обставини, встановлені у висновку ТПП № 2000/05-4 від 30.08.2012р., на можливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо кінцевого розрахунку за отриманий товар, у строк встановлений договором - 15.08.2012р. та чи є такі обставини достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.
Крім того не надали суди належної оцінки ні умовам договору щодо порядку оплати за отриману по договору продукцію - насіння соняшника, ні доводам відповідача щодо того, що за умовами договору кінцевий розрахунок отриманого від позивача товару настає після фактичного збирання врожаю насіння соняшника, придбаного відповідачем у позивача та висіяного навесні 2012 року.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що відповідач мав можливість виконати зобов'язання за договором з прибутку отриманого з інших видів діяльності ґрунтується на припущеннях та зроблено без належного з'ясування всіх обставин справи.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені обставини, не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення та постанови, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.
Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.111 7 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином дослідити умови договору купівлі-продажу № 04-04/КП/12-1 від 04.04.2012р., встановити чи мали місце форс-мажорні обставини станом на момент здійснення кінцевого розрахунку за отриманий по вказаному договору товар і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Крім того при новому розгляді справи суду слід взяти до уваги, що розмір штрафу, який учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання повинен бути співрозмірним сумі основної заборгованості, що підлягає сплаті боржником.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства агрофірма "Ніва" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі № 5017/2919/2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий І. Плюшко
Судді: Н. Кочерова
С. Самусенко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2013 |
Оприлюднено | 11.04.2013 |
Номер документу | 30567987 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Кочерова Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні