Постанова

від 11.12.2012 по справі 5015/1942/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5015/1942/12 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" на постановувід 23.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Львівської області №5015/1942/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" доЛьвівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України про визнання продовженим договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 №4 на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за участю представників сторін: позивача -не з'явились відповідача -Удод О.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2012 у справі №5015/1942/11 (суддя Станько Л.Л.) , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Скрипчук О.С., суддів Дубник О.П., Кравчук Н.М.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" (далі - позивач) до Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (далі - відповідач) про визнання продовженим договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 № 4 на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Зокрема скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач не повідомляв позивача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору про його припинення та що у позивача відсутня заборгованість по сплаті орендних платежів, отже, на думку скаржника, договір оренди від 01.08.2008 №4 має бути продовжений на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, про дату і час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2012.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.12.2012 № 03.08-05/1109 для розгляду касаційної скарги у справі сформована колегія суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.08.2008 між Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стріла" (орендар) укладено договір №4 оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне володіння та користування (оренду) нежитлові приміщення, характеристика яких наведена в пункті 1.2 цього договору (п.1.1 договору); об'єкт оренди складається з приміщень загальною площею 202,8 м 2 , що знаходяться в будинку №59-63 на вулиці Зеленій у місті Львові на спорткомплексі "Динамо" (п. 1.2 договору); строк оренди розпочинається з дати приймання орендарем об'єкта оренди по відповідному акту, що передбачений п. 2 цього договору, та діє до 31.08.2009, виконання орендарем умов цього договору обумовлює пролонгацію дії договору, а відповідно і строку оренди, на наступний аналогічний проміжок часу, в підтвердження факту пролонгації дії цього договору сторони складають відповідну угоду (п. 3.1 договору); після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії цього договору орендар зобов'язується протягом 10 календарних днів повернути орендодавцю об'єкт оренди (п. 7.1 договору); дія договору припиняється в зв'язку з припиненням строку оренди (п.11.2 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав орендареві нежитлові приміщення, визначені договором, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2008.

Позивач, вважаючи що, оскільки орендодавець жодним чином не повідомив його протягом місяця після закінчення строку договору оренди про припинення дії договору, та зазначаючи, що судовими рішеннями у справі №11/253 встановлено факт відсутності у орендаря заборгованості перед орендодавцем з орендної плати, звернувся до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що строк дії договору оренди закінчився 31.08.2009, що встановлено судовими актами у справі господарського суду Львівської області №11/253 між тими ж сторонами, а також з того, що після закінчення строку дії договору між сторонами не було укладено відповідної угоди щодо його пролонгації, при цьому, про небажання продовжувати договірні відносини орендодавець належним чином повідомив орендаря претензіями від 12.03.2009 №109 та від 05.06.2009 №257. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту, які передбачені чинним законодавством України.

З висновками судів попередніх інстанцій слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що претензією від 05.06.2009 №257 орендодавець повідомив орендаря, зокрема, про необхідність звільнення приміщення та його повернення за актом приймання-передачі, що безумовно свідчить про небажання орендодавця продовжувати орендні відносини.

Крім того, пунктом 3.1 договору оренди сторони передбачили порядок його продовження, відповідно до якого, в підтвердження факту пролонгації дії цього договору сторони складають відповідну угоду.

Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідної угоди щодо пролонгації договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 № 4 між орендодавцем та орендарем укладено не було.

Також судами попередніх інстанцій правомірно прийнято до уваги преюдиціальність судових актів у справі господарського суду Львівської області №11/253 між тими ж сторонами, якими встановлено, що спірний договір оренди закінчився 31.08.2009.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання продовженим в судовому порядку договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 № 4. Разом з цим, позивачем не взято до уваги, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачено такого способу захисту як визнання строку дії договору продовженим, отже, колегія суддів констатує, що позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які, на його думку, наділяють його правом, а відповідача обов'язком продовжувати орендні правовідносини за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити своє право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Отже, обрання неправильного способу захисту порушеного права або оспорюваного інтересу унеможливлює задоволення позовних вимог і тягне за собою відмову в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, достеменно і повно встановили та дослідили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 у справі господарського суду Львівської області №5015/1942/12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г.Полянський