Постанова

від 04.12.2012 по справі 5017/2376/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5017/2376/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: не з'явився

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гоцуляка В.О., Пархоменко В.В.

Від НПП „Тузловські лимани": не з'явився

Від Державної екологічної інспекції в Одеській області: Поляруш Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року

у справі № 5017/2376/2012

за позовом Прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на преді спору, на стороні позивача:

1. Національного природного парку „Тузловські лимани";

2. Державної екологічної інспекції в Одеській області

про стягнення 252 500 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Прокурор Татарбунарського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного природного парку „Тузловські лимани" та Державної екологічної інспекції в Одеській області, про стягнення з ТОВ „Екоресурс" заподіяної шкоди в сумі 252 500 грн.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 64, 65 Закону України „Про природно - заповідний фонд України" обґрунтовувалися тим, що протягом 2012 року відповідач без дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду загально - державного значення здійснив викошування очерету на площі 101 га на території Національного природного парку „Тузловські лимани", чим завдав матеріальної шкоди державі.

ТОВ „Екоресурс" заперечувало проти позову посилаючись на те, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються на документах, складених з порушенням діючого законодавства та в яких не міститься прямих посилань на причетність ТОВ «Екоресурс»до виявленого правопорушення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2012 року (Суддя Цісельський О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „Екоресурс" на користь Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 252 500 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу порушенням положень Закону України „Про природно -заповідний фонд України".

ТОВ „Екоресурс" у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відзиви на апеляційну скаргу від прокурора, позивача та третіх осіб не надходили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 12.04.2006 року між Татарбунарською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Екоресурс" (Орендар) було укладений договір № 8 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за яким на підставі розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації № 110/А-2006 від 03.03.2006р. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 166,81 га під болотами, яка знаходиться на території Дивізійської сільської ради, згідно з планом землекористування, цільове призначення якої - для заготівлі, охорони та відтворення очерету, строком на двадцять п'ять років.

Умовами п. 17 договору передбачено, що Орендар повинен дотримуватися екологічної безпеки землекористування і збереження додержування державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, додержання режиму використання зон санітарної охорони території, а також вимог земельного та водного законодавства.

Зазначена в даному договорі земельна ділянка була передана Орендареві від Орендодавця за актом приймання -передачі без номеру та без дати.

04.02.2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області ТОВ "Екоресурс" було видано дозвіл № 7-08/2011-3Д на спеціальне використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме на використання природних ресурсів у межах території Національного природного парку „Тузловські лимани", яким відповідачеві дозволено викошування очерету у визначених обсягах та місцях в період з 04.02.2011р. по 01.03.2012р. та з 15.11.2011р. по 31.12.2011р.

Приймаючи рішення про задоволення позову повністю місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 9-1, 64, 65 Закону України «Про природно -заповідний фонд України»та виходив із того, що відповідач самовільно, без відповідного дозволу, використав природний ресурс, а саме здійснив викошування очерету на площі 101 га на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (територія Національного природного парку "Тузловські лимани"), завдавши матеріальної шкоди державі, згідно з розрахунком державної екологічної інспекції в Одеській області, проведеного у відповідності з «Таксами для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.1998р. № 521 на суму 252500 грн., що встановлено актом обстеження території Дивізійської сільської ради від 18.02.2012р. та проведеною 14.03.2012р. Державною екологічною інспекцією перевіркою.

Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 5, 7, 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються цим законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства України. До природно-заповідного фонду України, зокрема, належать природні території та об'єкти -національні природні парки; завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються відповідними органами виконавчої влади; на землях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (яким є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України).

Статтею 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Здійснення господарської та іншої діяльності за - декларативним принципом заборонено.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності, порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 65 зазначеного Закону передбачено, що розміри шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд визначаються на основі кадастрової еколога - економічної оцінки включених до його складу території та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Повноваження екологічних інспекцій визначено в Положенні про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1520, та Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19.12.2006 року.

Пунктом 5 Положення про Державну екологічну інспекцію України встановлено, що державний екологічний інспектор при проведенні перевірки діяльності суб'єкта господарювання складає акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення в межах повноважень, визначених законом.

Документом, який визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, є Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009 року за № 18/16034 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.4 вказаного Порядку, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктами 2.2, 2.3 Порядку визначено, що для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити:

найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки;

період, за який буде здійснюватись перевірка;

визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до п.п. 3.5, 3.6, 3.8 вказаного Порядку, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції.

Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема: звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4, 4.5 Положення, перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Держекоінспекції, і надати копію направлення.

Під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Пунктами 4.9, 4.13, 4.14 Положення передбачено, що державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.

За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства (додаток 3).

Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

Згідно з п.п. 4.19, 4.20 Порядку, в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Держекоінспекції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження пред'явлених вимог прокурором подано до матеріалів справи акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.03.2012р., складений держінспектором з охорони навколишнього природного середовища із залученням співробітника Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області та дільничного інспектора з охорони ПЗФ НПП «Тузловські лимани», в якому зазначено, зокрема, що за результатами проведеної перевірки спеціального використання природних ресурсів у межах ПЗФ НПП «Тузловські лимани»на території Дивізійської сільської ради на земельній ділянці наданій в тимчасове користування на умовах оренди ТОВ «Екоресурс»згідно з договором № 8 від 12.04.2006р., укладеним з Татарбунарською районною державною адміністрацією, встановлено викос та заготівлю очерету на площі 101 га. Згідно матеріалів Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області викос очерету проводився ТОВ «Екоресурс»протягом 2012 року.

Як пояснив представник Державної екологічної інспекції в Одеській області в усних поясненнях в засіданні суду апеляційної інстанції, у даному випадку проводилася позапланова перевірка у зв'язку із зверненням Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області про порушення ТОВ «Екоресурс»вимог природоохоронного законодавства.

Разом з тим, зазначену позапланову перевірку було проведено без дотримання процедури проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, визначеної Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, а складений за її результатами акт перевірки від 14.03.2012р., на який посилається прокурор як на підставу свого позову, не відповідає вимогам вищевказаного Порядку.

Так, позапланову перевірку було проведено за відсутності згоди Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, наказу органу Держекоінспекції, не керівником органу Держекоінспекції або його заступником та за відсутності керівника ТОВ «Екоресурс»або уповноважених ним осіб.

Складений за результатами цієї позапланової перевірки акт лише засвідчує факт викошування очерету на орендованій відповідачем земельній ділянці, але не містить жодних даних про те, що саме ТОВ «Екоресурс»протягом 2012 року здійснювало незаконне викошування очерету, натомість в акті міститься посилання на інформацію надану Татарбунарським РВ ГУМВС України в Одеській області, що викошування очерету в цей час проводилося ТОВ «Екоресурс», що прямо заборонено п. 4.14 вищезгаданого Порядку. Зазначений акт складений за відсутності керівника ТОВ «Екоресурс»або уповноважених ним осіб, не підписаний ними та для підпису їм разом з одним примірником акта і не передавався.

Серед іншого, в акті перевірки не вказана матеріально -правова підстава настання цивільної відповідальності відповідача, тобто не зазначена конкретна правова норма, за порушення якої чинним законодавством України передбачені відповідні санкції.

Отже, зазначений акт перевірки не є належним доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, який би підтверджував порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З цих же підстав не може бути прийнятий до уваги й акт обстеження території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району від 18.02.2012р., складений робочою групою у складі заступника голови Татарбунарської районної ради та двох працівників міліції, яким зафіксовано викос та заготівлю очерету в районі пойми річки Хаджидер, оскільки його також було складено за відсутності представників відповідача, а в самому акті відсутні об'єктивні дані про те, що завантажені очеретом автомобілі належать ТОВ «Екоресурс», а їх водії та інші робітники є працівниками відповідача.

У свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що на підставі наявного дозволу № 7-08/2011-3Д від 04.02.2011р. на спеціальне використання природних ресурсів здійснював викошування очерету протягом листопада та грудня 2011 року. Однак з урахуванням того, що для перевезення зазначеної рослини необхідна спеціальна техніка, скошений та складений в снопи очерет знаходився на території Дивізійської сільської ради. Вивіз скошеного у грудні 2011 року очерету проводився технікою у лютому місяці 2012 року. Наразі жодного робітника ТОВ «Екоресурс», який би викошував очерет після закінчення дії дозволу на орендованих територіях не було.

Наведене твердження відповідача ні прокурор, а ні позивач та треті особи не спростували.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурор та позивач не довели суду жодним належним доказом протиправної діяльності відповідача, негативних наслідків від його діяльності та причинно -наслідкового зв'язку між діями та можливими наслідками.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову повністю місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав невірну юридичну оцінку фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012 року у справі № 5017/2376/2012 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.