Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-10923/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року № 2а-10923/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 №№0007162205, 0007172205, 0007182205

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг»(надалі -позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 №№0007162205, 0007172205, 0007182205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 27.09.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення контрольного заходу та доводи, викладені в письмових запереченнях, що наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в письмовому провадженні, з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України, та за відсутності необхідності заслуховувати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) та Наказу на проведення перевірки від 16.03.12 №28, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10. по 31.03.12, про що складено Акт перевірки від 13.07.2012 №511/22-05/34240720 (надалі -Акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків Акту перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012, а саме:

- № 0007172205 , яким за порушення п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР з змінами та доповненнями та пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 303107,00 (триста три тисячі сто сім) гривень, з яких 247820,00 грн. за основним платежем, 55287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

- № 0007182205 , відповідно до якого, за порушення п.5.1, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР з змінами та доповненнями та п.150.1 ст.150 розділу III, п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24869, 00 грн.

- № 0007162205 , відповідно до якого, за порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28341 (двадцять вісім тисяч триста сорок одна) грн., з яких 23685,00 грн. за основним платежем, 4656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 0007172205 від 31.07.2012, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на прийняття даного ППР мали вплив наступні обставини:

1) включення позивачем до складу валових витрат страхової премії у розмірі 797644,70грн., сплаченої Товариством за Договором №601.08000002 добровільного страхування фінансових ризиків від 02 вересня 2009 р.;

2)включення Товариством до складу валових витрат (у складі орендної плати) 233375,3 грн. планових комунальних послуг за 2010 рік та 116766,60 грн. за 2011 рік, 1 квартал 2012;

3) включення Товариством до складу валових витрат оплати за проведення рекламної акції під час проведення авто шоу в розмірі 5852 грн., відповідно до Договору 020911 від 02.09.2011.

В частині включення Товариством до складу валових витрат страхової премії у розмірі 797644,70грн. , сплаченої Товариством за Договором №601.08000002 добровільного страхування фінансових ризиків від 02 вересня 2009, контролюючий орган звертає увагу на наступне.

Згідно Договору від 01.09.09 №601.08000002 добровільного страхування фінансових ризиків, укладеного між ТОВ «Експрес Страхування»(Страховик) та ТОВ «Укравтолізинг»(Страхувальник), предметом даного договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язанні з прямими матеріальними збитками внаслідок повної або часткової несплати покупцем чергових розстрочених платежів за товар згідно договорів фінансового лізингу .

Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію в розмірах та в строки, встановлені даним Договором страхування, та виконувати інші умови Договору, а Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених Договором страхування та виконувати інші умови Договору страхування.

Страховим випадком, згідно Договору - є невиконання покупцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати чергових розстрочених платежів за товар, у строк, що перевищує період очікування, внаслідок: а) втрати покупцем постійного заробітку у результаті ліквідації підприємства, установи, організації де працює покупець, яка відбулася згідно вимог чинного законодавства України; б) втрати покупцем постійного заробітку у внаслідок настання надзвичайних ситуацій природного характеру (землетрус,повінь) в час та у місці виконання покупцем своїх робочих (посадових, службових) обов'язків.

На виконання умов Договору ТОВ «Укравтолізинг» сплачено на корить ТОВ «Експрес страхування»(код ЄДРПОУ 34240720) на розрахунковий рахунок №265000464000 в АТ «БрокБізнесБанк»(МФО 300249) страхові премії у розмірі 797 644,70 грн., в тому числі: за 1 кв. 2010 - 334 884,69 грн. (пл. доручення від 03.02.10, 16.03.10, 31.03.10); за 2 кв.2010 - 152644,51 грн. (пл. доручення від 13.04.10, 13.05.10, 08.06.10); за 3 кв.2010 - 251888,0 грн. (пл. доручення від 06.07.10, 11.08.10,08.09.10); за 4 кв.2010 - 43088,73 грн. (пл. доручення від 05.10.10, 03.11.10, 06.12.10); за 1 кв.2011 - 15138,77 грн. (пл. доручення від 13.01.11, 14.02.11, 10.03.11)

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем суми в розмірі 797644,70 грн. до валових витрат згідно Договору від 01.09.09 №601.8000002, відповідач посилається на пункти 4.6 типових договорів фінансового лізингу позивача з третіми особами , якими визначено сплату нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем (третіми особами, взаємовідносини з якими не були об'єктом контрольного заходу) обов'язків за даними типовими договорами перед Лізингодавцем (позивачем) за простроченими лізинговими платежами.

Таким чином, на думку суду, контролюючий орган, при збільшенні ТОВ «Укравтолізинг»суми грошового зобов'язання, помилково приймає до уваги зміст типових договорів фінансового лізингу позивача з третіми особами, що, в свою чергу, жодним чином не впливають на визначення суми валових витрат в розмірі 797 644,70грн., тим самим не надаючи належний правовий аналіз правомірності віднесення суми в розмірі 797644,70грн. до валових витрат саме по Договору №601.8000002.

Слід зазначити, що Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС містить в собі виключно посилання на норми права, які регулюють адміністрування/облік податку на прибуток підприємств у сфері фінансового лізингу, в той час як в даному випадку, при визначенні суми валових витрат в розмірі 797644,70 грн., мали вплив взаємовідносини ТОВ «Укравтолізинг»з ТОВ «Експрес Страхування»в рамках Договору добровільного страхування фінансових ризиків, а не договору фінансового лізингу, на що посилається контролюючий орган.

Відповідно до п. 5.4.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(що діяв у період 2010 - І кв. 2011) до валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно п. 140.1.6. ст. 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування , що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, Товариством було віднесено витрати зі страхування фінансових ризиків до складу валових витрат у повній відповідності до наведених вище вимог податкового законодавства.

Як вбачається з письмових заперечень суб'єкта влади на даний адміністративний позов, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно п.1.18.2. Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями - Фінансовий лізинг (оренда) це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

В той же час, надаючи правову оцінку доводам, що викладені в запереченні на адміністративний позов, суд вважає за необхідне зазначити, що всі ризики, пов'язані з правом користування та володіння об'єктом лізингу (такі як страхування об'єкту лізингу від викрадення, пошкодження чи загибелі внаслідок стихійного лиха, тощо), несе лізингоотримувач . Втім, в даному випадку позивач, як лізингодавець, страхував власні фінансові ризики, пов'язані з можливим неотриманням лізингових платежів, тобто неотримання коштів в оплату послуги, що надавалася. Таким чином, вказані ризики є саме ризиками лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю (надання майна у лізинг), а отже, на думку суду, повинні бути віднесені до складу валових витрат.

Витрати Товариства, по сплаті страхової премії при страхуванні ризиків, пов'язаних з прямими матеріальними збитками, внаслідок повної або часткової несплати покупцем чергових розстрочених платежів за товар, згідно договорів фінансового лізингу, мають безпосереднє відношення до господарської діяльності Товариства, а отже, такі витрати здійснені з господарською метою.

У відповідності до вимог пп.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підтвердження правомірності виникнення витрат в сумі 797644,70 грн., позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії Договору № 601.08000002, платіжні дорученнями на перерахування грошових коштів, виписки по рахунку № 260010375100.

Суд також приймає до уваги той факт, що будь-яких письмових вимог про надання додаткових первинних документів на підтвердження понесених витрат від відповідача до позивача не надходило, а направлення таких вимог на адресу ТОВ «Укравтолізинг»судом не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що на підставі договору про надання послуг зі страхування страховик приймає на себе ризик настання страхового випадку, такий ризик переходить до страховика з моменту набуття чинності договором страхування і зберігається за ним аж до закінчення його дії. При настанні страхового випадку, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування, за рахунок якого останній покриває свої збитки. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія ), відповідно до ст.10 Закону України «Про страхування», це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. За загальним правилом страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникає зобов'язання страховика зробити страхову виплату. Таким чином, страхова премія, тобто витрати, які несе платник податку зі страхування ризиків, пов'язаних, зокрема із здійсненням ним господарської діяльності, не залежить від настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування та включається платником до загальної суми валових витрат при визначенні об'єкту оподаткування відповідного звітного періоду.

Щодо правомірності включенням ТОВ «Укравтолізинг»до валових витрат (у складі орендної плати) оплати комунальних послуг в сумі 233 375,30 (1 031 020грн. (загальна сума завищення валових витрат) - 797644,70 (витрати по Договору №601.8000002.), судом встановлено наступне.

Згідно Договору оренди від 01.01.2010 року №11.ОБ-04/н/108, укладеного між АТ «Українська Автомобільна Корпорація»(Орендодавець) та ТОВ «Укравтолізинг»(Орендар), Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 90.

Відповідно до вказаного Договору оренди №11.ОБ-04/Н/108 від 01.01.2010 при розрахунку щорічної орендної плати враховано електроенергію на суму 12400,5 грн., воду на суму 7331,1 грн., опалення - 46565,89 грн., вивіз сміття - 6563,03 грн., однак, як зазначає Відповідач в Акті перевірки, орендна плата, з урахуванням комунальних послуг, відносилися позивачем до складу валових витрат щомісячно, а розрахунки фактично наданих комунальних послуг не надавалися для перевірки, відтак, на думку посадових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, ТОВ «Укравтолізинг»не доведено їх зв'язок з господарською діяльністю Товариства.

Враховуючи зазначене, відповідач приходить до висновку, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами складають 72860,52грн.; за період 1 квартал 2011 в сумі 9729,84грн., всього за період 01.01.2010 по 1 кв. 2011 в сумі 82590,36грн. (72860,52+9729,84)

Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва не вбачає за можливе погодитьсь з доводами податкового органу з приводу того, що не надання ТОВ «Укравтолізинг»до перевірки розрахунків фактично наданих комунальних послуг є достатньою підставою для зменшення позивачу суми валових витрат по Договору оренди №11.ОБ-04/Н/108 від 01.01.2010 в розмірі 82590,36грн. та, як наслідок, збільшення суми податкових зобов'язань, приймаючи до уваги наступне.

Як вже зазначалось та не заперечується сторонами, для розміщення власного офісу позивач орендує у ПАТ «Українська автомобільна корпорація»частину адміністративної будівлі по вул. Столичне шосе, 90 в м. Києві.

Відповідно до п. 5.1 Договору оренди № 11.ОБ-04/Н/108 від 01.01.2010, за користування орендованим майном Орендар сплачує орендодавцю орендні платежі, визначені Сторонами в Додатку №2 до Договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно Додатку 2 до Договору місячний розмір орендної плати за користування майном, з урахуванням індексації, складає на місяць 48 567,66 грн. (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень, 66 коп.), у тому числі ПДВ 8 094,61 грн. (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні, 61 коп.

З огляду на те, що п. 5.5 Договору встановлено, що усі витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого Майна, в тому числі комунальні платежі та послуги зв'язку, провадяться Орендарем самостійно і за власний рахунок , на підставі наданих Орендодавцем розрахунків або на підставі укладених Орендарем Договорів на обслуговування, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за можливе погодитьсь з доводами заявника в частині правомірного виокремлення з суми орендної плати по Договору спірних витрат на комунальні платежі та правомірністю включення витрат в сумі 72860,52 грн. до валових витрат за відповідні періоди.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, що викладені в Акті перевірки та запереченні на адміністративний позов, з приводу зменшення позивачу суми валових витрат в розмірі 82590,36 грн., з огляду на відсутність щомісячних розшифровок орендної плати та відсутність первинних документів, які б підтверджували використання вищенаведених послуг у власній господарській діяльності Товариства, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, він містить в собі перелік Актів наданих послуг, які щомісячно підписували Орендодавець та Орендар (Товариство) (стор. 9 Акту).

В той же час, жодним нормативно-правовим актом у сфері бухгалтерського/податкового обліку не встановлено обов'язку орендодавця підтверджувати орендарю вартість складових орендної плати та обов'язку орендаря вимагати підтвердження економічної обґрунтованості її розміру.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до вимог п.1 цього Закону первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що Акти наданих послуг, подані для перевірки, відповідають вимогам законодавства, яким встановлюються вимоги до первинних документів, як то п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Контролюючим органом не спростовано тієї обставини, що зазначені на ст.9 Акту перевірки розрахунки надані саме Орендодавцем, а отже, суд приходить до висновку про те, що орендна плата сплачувалася орендарем (Товариством) у повній відповідності до умов Договору оренди та на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у період 2010- 1 кв. 2011 до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.138.10.2 ст.138 ПК України до валових витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

Таким чином, віднесення виплат орендної плати до складу валових витрат здійснювалося Товариством у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а висновок перевіряючих податкового органу, про недоведення зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача спростовується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем включено до складу валових витрат експлуатаційні витрати по орендованому приміщенню в сумі 150783 грн ., а саме: 2кв. 2011 на суму 23458 грн., 3 кв. 2011 на суму 57391 грн., 4кв. 2011 на суму 35138 грн., 1 кв. 2012 на суму 34797 грн., які, на думку податкового органу також не підтверджені відповідними первинними документами, складання і зберігання яких передбачено чинним законодавством України, які доводять пов'язаність послуг з господарською діяльністю Товариства.

В той же час, зазначені витрати підтверджуються актами наданих послуг до Договору оренди № 1716 від 04.01.2011, перелік яких також наведено в Акті перевірки (ст. 14 Акту перевірки). Вказані Акти містять розшифровку наданих послуг, за які сплачується орендна плата.

Відповідно до ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Втім, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, жодних письмових вимог відповідача про надання засвідчених копій будь-яких додаткових документів на підтвердження правомірності віднесення суми в розмірі 150783грн. ТОВ «Укравтолізинг»не отримувало.

Як вбачається з листа «Про результати розгляду заперечення», а також письмових заперечень ДПІ, останній зазначає, що до перевірки ТОВ «Укравтолізинг»не надано жодного первинного документа (рахунки-фактури), який би підтверджував використання вищенаведених послуг у власній господарській діяльності Товариства, в той час як Акт перевірки (стор. 14) відображає Акти наданих послуг до Договору оренди, а представником відповідача не заперечується, що вказані акти підписані Сторонами, містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам до первинних документів, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Розрахунок суми, яка на думку посадових осіб контролюючого органу необґрунтовано віднесена до валових витрат ТОВ «Укравтолізинг», проводився виходячи з ціни Договорів, яка визначена з врахуванням ПДВ, а відповідачем помилково розраховано суму валових витрат позивача без урахування п.5.3.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, за якими не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання тощо.

Таким чином, контролюючим органом при розрахунку податкових зобов'язань за І квартал 2010 враховано 18215,31 грн., натомість сума без ПДВ - 15179,43 грн.; за П кв. 2010 - 18215,00 грн., насправді, сума без ПДВ 15179,43 грн.; за 3 кв. 2010 - 18215,00 грн., сума без ПДВ 15179,43 грн.; за 4 кв. 2010 18215,00 грн., сума без ПДВ 15179,43 грн.; за І кв. 2011 - 24869 грн. сума без ПДВ 20724 грн.; за 2 кв. 2011 на суму 23458 грн., сума без ПДВ 19548 грн.; за 3 кв. 2011 - 57391 грн., сума без ПДВ 19479 грн.; за 4кв. 2011 - 35138 грн., сума без ПДВ 29282 грн.; за 1 кв. 2012 - 34797 грн., сума без ПДВ 28998,5 грн.

Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що вказані витрати в загальній сумі 1 031 020 за період з 01.01.2010 по 31.03.201 2 були віднесені Товариством до складу валових витрат за виключенням ПДВ правомірно, із дотриманням вимогами податкового законодавства.

Щодо правомірності включенням позивачем до валових витрат оплати за проведення

рекламної акції під час проведення авто шоу, судом встановлено, що згідно Договору від 09.09.2011 року №16, укладеного між ТОВ «Укравтолізинг»(Замовник) та ТОВ «Смарт Маркетинг»(Виконавець), виконавець приймає на себе зобов'язання протягом всього терміну дії цього Договору надавати Замовнику маркетингові та рекламні послуги, а також виготовити рекламну продукцію.

Згідно договору №16 від 09.09.2011 та Акту виконаних робіт від 16.09.11, ТОВ «Старт Маркетинг»(код за ЄДРПОУ 33229203) виконало рекламну акцію під час проведення авто шоу на суму 34015,92 грн., крім того ПДВ 5852,08 грн.

Правова позиція контролюючого органу полягає у тому, що на розгляд заперечення до Акту перевірки Товариством надано фотокопії документів щодо проведення рекламної акції під час проведення авто шоу, відповідно до яких не можливо однозначно визначити кому надавалися рекламні послуги, а саме: на фотокопіях відображено назви чотирьох підприємств: ТОВ «Укравтолізин», ТОВ «Експрес Страхування», ТОВ «УкрАвто», «Експрес Кредит».

В свою чергу, при складанні Акту перевірки перевіряючі дійшли висновку про завищення позивачем валових витрат по Договору №16 від 09.03.2011, оскільки до перевірки не надано жодного документу, який би підтверджував зміст реклами та її взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалі справи, Додатком 1 до Договору № 020911 від 02.09.2011 визначено обсяги робіт та види продукції що виготовлялася згідно Договору, які полягають у інформуванні споживачів про властивості товару Замовника, стимулюванні потенційних покупців до здійснення покупки товарів Замовника; наданні рекомендацій відвідувачам Автошоу щодо правильності вибору та споживання товарів Замовника; виготовлення та передачі у власність Замовника рекламної продукції; розповсюдженні серед споживачів реклами рекламних матеріалів; здійснення транспортування необхідних матеріалів для забезпечення виконання послуг.

Актом виконаних робіт від 16.09.2011 зафіксовано, що роботи та послуги, передбачені договором, надані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи (до яких, власне і відноситься рекламні акції під час проведення автошоу).

Абзац «г»пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначає, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу.

Аналогічна позиція викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, на яких ґрунтуються доводи позивача та заперечення податкового органу, Окружний адміністративний суд м. Києва запропонував представнику позивача надати до суду будь які докази на підтвердження безпосереднього зв'язку витрат на рекламні послуги з господарською діяльністю платника податків.

На пропозицію суду позивачем надано Довідку про споживчу активність потенційних претендентів та отримання кредиту на авто, у період з вересня по грудень 2011, з якої вбачається за можливе погодиться з наявністю причинно -наслідкового зв'язку між отриманими позивачем послугами з рекламного обслуговування та збільшенням загального обсягу погоджених банками анкет клієнтів на видачу кредитів, що позитивно впливає на господарську діяльність позивача, а відповідачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, як то декларації з податку на прибуток позивача з від'ємним значенням об'єкту оподаткування за відповідні періоди, що б могли спростувати доводи позивача щодо позитивного впливу наслідків отриманих рекламних послуг на провадження господарської діяльності ТОВ «Укравтолізинг».

Щодо зауважень відповідача про наявність логотипів інших підприємств, позивачем надано письмові пояснення, згідно яких назва «Експрес Кредит»не є назвою підприємства, а є брендом, під яким працює ТОВ «Укравтолізинг», надаючи послуги як фінансовий посередник.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що Товариством включено витрати на рекламу до валових витрат у відповідності до вимог чинного законодавства, а витрати по оплаті рекламної акції здійснені з господарською метою для отримання прибутку.

З приводу податкового повідомлення - рішення №0007182205 від 31.07.2012 , відповідно до якого, за порушення п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п.150.1 ст.150 розділу III, п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24869,00 грн., в ході розгляду справи встановлено, що на прийняття зазначеного акту індивідуальної дії мали вплив доводи Акту перевірки щодо завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування внаслідок включення Товариством до валових витрат (у складі орендної плати) 24869,00 грн. вартості планових комунальних послуг за 1 квартал 2011 року.

В той же час, посадовими особами під час проведення контрольного заходу не враховано тих обставин, що позивачем до складу валових витрат було включено не 24869,00 грн. (сума з ПДВ), а 20724,00 грн. (сума без ПДВ), а судом ані з акту перевірки, ані з усних/письмових пояснень представника відповідача, який в рамках положень ст. 71 КАС України був зобов'язаний довести правомірність прийнятого рішення, не встановлено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ «Укравтолізинг»у розмірі 24869,00 грн.

Обґрунтування представником відповідача правомірності податкового повідомлення - рішення №0007162205 від 31.07.2012 полягає виключно у тому , що Товариством необґрунтовано включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 23686,68 грн., нараховану у зв'язку з придбанням послуг (експлуатаційних послуг по договору оренди №1716 від 04.01.11 та рекламних послуг по договору №16 від 09.09.11), а факт використання у власній господарській діяльності Товариства отриманих послуг не підтверджено відповідними документами і тому сума ПДВ в розмірі 23686,68 не може бути віднесена позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Окружний адміністративний суд м. Києва також не вбачає за можливе погодитьсь з вказаним вище твердженням відповідача, як достатньою підставою для збільшення ТОВ «Укравтолізинг»грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 23686,68грн., мотивуючи це наступним.

Так, згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, в даному випадку, доводи контролюючого органу базуються на тому, що позивачем необґрунтовано включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 23686,68грн., нараховану у зв'язку з придбанням послуг, факт використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними документами, а вищевикладене в сукупності підтверджує факти використання позивачем експлуатаційних та рекламних послуг у власній господарській діяльності, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що ППР №0007162205 від 31.07.2012 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи, викладені а Акті перевірки спростовуються фактичними обставинами, встановленими в ході розгляду даної адміністративної справи, а контролюючим органом, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, жодним чином не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг», в даному випадку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 31.07.2012 №№0007162205, 0007172205, 0007182205.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтолізинг»(код ЄДРПОУ 34240720, адреса: 01004, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 15/2) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.