Рішення

від 20.01.2009 по справі 03/118-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03/118-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "20" січня 2009 р.                                                       по справі  № 03/118-38

за позовом Приватного підприємства “Брат”, м. Луцьк

до відповідача Приватної фірми “Тома”, с. Шепель Луцького району

про стягнення 2 630 грн. 62 коп. заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних

                          Суддя  Сініцина Л.М.

Представники

від позивача: Лем О.С. –заст. директора, дов. в справі

від відповідача: н/з

Суть спору: Приватне підприємство “Брат”просить суд стягнути з Приватної фірми “Тома” 2 630 грн. 62 коп. заборгованості за поставлений товар, в тому числі 2577,50 грн. основного боргу; 43,81 грн. – інфляційних витрат і 9,30 грн. – 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву згідно статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суду не подав, в судове засідання представник не з'явився.

Враховуючи те, що відповідно до ст.75 ГПК України в разі неподачі відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів справу може бути розглянуто за наявними матеріалами, господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи,—

В С Т А Н О В И В:

У період з серпня 2006 року по жовтень 2006 року Приватним підприємством  «Брат» було передано приватному підприємству «Тома» товар, а саме цвяхи на суму 5577грн. 50 коп., що підтверджується накладними № 159 від 07.08.2006р. (а. с. 13), №162 від 22.08.2006р.(а. с. 15), №185 від 05.09.2006р. (а. с. 17), №211 від 2.10.2006р. (а. с. 19), №218від 10.10.2006р. (а. с. 20).

Товар був отриманий відповідачем через Ющишина І. М. згідно довіреностей № 425225 від 04.08.2006р., №425228 від 22.08.2006р., № 425233 від 05.09.2006р., №425234 від 26.09.2006р., №425244  від 10.10.2006р. (а. с. 14,16,18,34,35)

Платіжними дорученнями №349 від 22.08.2006р., № 377 від 31.08.2006р., №437 від 17.10.2006р., №778 від 14.06.2007р., № 807 від 12.07.2007р. відповідачем частково було сплачено кошти за переданий товар на суму 3000 грн. (а. с. 21-25).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 577,50 грн..

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до Закону, умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30.09.2008 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення отриманим 07.10.2008р. (а.с.11 - 12) було надіслано вимогу про сплату заборгованості у 7-денний термін (а.с.10).

На день розгляду справи в суді борг в сумі 2577,50 грн. позивачу не сплачений та підлягає до стягнення.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 9 грн. 30 коп. за період з 08.10.2008р. по 20.11.2008р., та інфляційні втрати в сумі 43 грн. 82 коп. за період з 08.10.2008р. по 20.11.2008р. (а.с.26).

          Однак, до стягнення підлягає 43 грн. 81 коп. інфляційних втрат за період з 15.10.2008р. по 20.11.2008р., та 7 грн. 84 коп. 3% річних за період з 15.10.2008р. по 20.11.2008р. відповідно до рахунку позивача, поданого в судовому засіданні 20.01.2009р. (а. с. 40) з враховуванням вимог статті 530 ЦК України, оскільки відповідач вимогу про сплату боргу отримав тільки 07.10.2008р., і в семиденний термін не розрахувався, а договір між сторонами не укладався, в накладній строк оплати товару не визначався.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Приватної фірми “Тома” основного боргу в сумі 2577грн. 50 коп. підставні і підлягають до задоволення в повній сумі, а інфляційні витрати і 3% річних частково. До стягнення підлягає 2629 грн. 15 коп. (2577,50+7,84+43,81=2629,17 грн.).

В стягненні 1 грн. 47 коп. (2630,62 – 2629,15 = 1,47) слід відмовити на підставі вище викладеного.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути державне мито в сумі 102 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись статтями 526,530,625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми “Тома” (45620, с. Шепель, Луцького району, Волинської області код ЄДРПОУ 31183801, р/р 26006233573001 в ВГРУ КБ «Приватбанк», МФО  303440)  на користь  Приватного підприємства “Брат” (43000, м. Луцьк, вул. Московська, 6, Волинської області код ЄДРПОУ 31964689, р/р 26006263349001  в ВГРУ КБ «Приватбанк», МФО  303440) заборгованість в сумі 2629 грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

3. В стягненні суми 1 грн. 47 коп. відмовити.

          Суддя