Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-16259/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/24191/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року по справі №2а-16259/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року, позовні вимоги ТОВ «Карго»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 22.09.2009 №0005892302/0, від 03.12.2009 №0005892302/1 та від 03.12.2009 №0008442302/0.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненнями, у період їх отримання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 20.04.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.05.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 08.09.2009 №1613/23-02/32222668, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Карго»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Техно-Арена», ТОВ ТД «Укргазмаш», ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Ентрі», ТОВ «Легато», ТОВ «Орінтекс», ТОВ «Вілор», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Термекс», ТОВ «Сілігер»за період січень, березень, квітень, травень, червень 2009 року, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення №0005892302/0 від 22.09.2009, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368284,00грн, у тому числі 261738 -за основним платежем та 106546,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення -рішення №0005892302/1 від 03.12.2009, яким нараховані суми залишено без змін та №0005892302/0 від 03.12.2009, яким до позивача додатково застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10701,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за податковими накладними виписаними в іншому податковому періоді. При цьому, податковий орган виходив з того, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит ТОВ «Карго»таким правом не скористалося; до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди заяви зі скаргою на постачальника не подало (з метою включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу другого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з ттм, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що податкові накладні були виписані контрагентами позивача своєчасно, проте отримані позивачем лише у 2009 році, що підтверджується копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Карго», а тому були відображені у звітних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, травень, червень 2009 року, тобто в тих періодах коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв