Постанова

від 29.04.2010 по справі 2а-16259/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2010 року 12:45 № 2а-16259/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Вдовенка Сергія Михайловича

від відповідача: Пархоменко Людмили Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Карго» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.09.2009 №0005892302/0, від 03.12.2009 №0005892302/1 та від 03.12.2009 №0008442302/0

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.09.2009 №0005892302/0, від 03.12.2009 №0005892302/1 та від 03.12.2009 №0008442302/0.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю донарахування податку на додану вартість та накладення штрафних (фінансових) санкцій на позивача, оскільки позивачем сформовано податковий кредит із дотриманням вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача - платниками податку на додану вартість та отриманих у наступних, за вчиненням господарської операції, звітних періодах, в межах строків, визначених у статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позову заперечував з огляду на правомірність оспорюваних рішень. В обґрунтування свого заперечення відповідач вказує на те, що при проведенні органом державної податкової служби перевірки позивача, встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість за січень 2009 року у сумі 2 786,93 грн., березень 2009 року у сумі 98 656,00 грн., квітень 2009 року у сумі 68,00 грн., травень 2009 року у сумі 77 218,00 грн., червень 2009 року у сумі 83 009,00 грн.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Карго» з питань дотриманням вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Арена», ТОВ ТД «Укргазмаш», ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Ентрі», ТОВ «Легато», ТОВ «Орінтекс», ТОВ «Вілор», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Термекс», ТОВ «Сілігер» за період січень, березень, квітень, травень, червень 2009 року.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 08.09.2009 №1613/23-02/32222668 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 №0005892302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 368 284 грн., у тому числі: 261 738 грн. за основним платежем та 106 546 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання, скарга позивача була залишена без задоволення, а державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0005892302/1, яким суму податкового зобов'язання не змінено та від 03.12.2009 №0008442302/0, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго» додатково застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 701 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як зазначено в акті позапланової перевірки (арк.4-9), перевіркою встановлено відповідність показників відображених товариством з обмеженою відповідальністю «Карго» у деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) реєстрам отриманих податкових накладних. Надані до перевірки податкові накладні відповідають реєстрам отриманих податкових накладних. Документи, використані при проведенні виїзної планової перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період 01.10.07 по 30.09.08 відсутні (акт документальної перевірки №447/23-08/32222668 від 20.03.09 за період 01.01.2007 по 30.09.2008).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період січень-червень 2009 року встановлено завищення задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Карго» показників у рядку 10.1 декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та 0%» всього у сумі 532 813,15 грн.

На порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством з обмеженою відповідальністю «Карго» включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість в 532 813,15 грн., в тому числі по періодах:

- січень 2009 року - 2 786,93 грн.,

- березень 2009 року - 369 730,56 грн.,

- квітень 2009 року - 67,88 грн.,

- травень 2009 року - 77 218,39 грн.,

- червень 2009 року - 83 008,95 грн.

На порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством з обмеженою відповідальністю «Карго»:

- включено до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість в сумі 2 786,93 грн., в т.ч. за рахунок податкових накладних за квітень 2008 року на суму податку на додану вартість 2 786,93 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Орінтекс» (код ЄДРПОУ 31571175);

- включено до складу податкового кредиту березня 2009 року податок на додану вартість в сумі 369 730,56 грн., в т.ч. за рахунок податкових накладних за січень 2008 року на суму податку на додану вартість 305 628,31 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Легато» (код ЄДРПОУ 31239026) та на суму податку на додану вартість 64 102,25 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Сілігер» (код ЄДРПОУ 3463524);

- включено до складу податкового кредиту квітня 2009 року податок на додану вартість в сумі 67,88 грн., в т.ч. за рахунок податкових накладних за червень та вересень 2008 року на суму податку на додану вартість 67,88 грн., згідно податкових накладних, виписаних відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766);

- включено до складу податкового кредиту травня 2009 року податок на додану вартість в сумі 77 218,39 грн., в т.ч. за рахунок податкових накладних:

за листопад 2007 року на суму податку на додану вартість 115,88 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» (код ЄДРПОУ 19028202), на суму податку на додану вартість 302,99 грн., виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Ентрі» (код ЄДРПОУ 32050100);

за грудень 2007 року на суму податку на додану вартість 303,88 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Ентрі» (код ЄДРПОУ 32050100), на суму податку на додану вартість 16 061,13 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Арена» (код ЄДРПОУ 33398991), на суму податку на додану вартість 41 299,53 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Термекс» (код ЄДРПОУ 32652485), на суму податку на додану вартість 19 134,98 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім «Укргазмаш» (код ЄДРПОУ 31214530);

- включено до складу податкового кредиту червня 2009 податок на додану вартість в сумі 77 218,39 грн., в т.ч. за рахунок податкових накладних за грудень 2007 року на суму податку на додану вартість 83 008,95 грн., згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Вілор» (код ЄДРПОУ 34635587).

Вказані порушення, за висновком органу державної податкової служби, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 532 813,15 грн., в т.ч. по періодах:

- січень 2009р. - 2 786,93 грн.,

- березень 2009 р. - 369731 грн.,

- квітень 2009р. - 67,88 грн.,

- травень 2009р. - 77 218,39 грн.,

- червень 2009р. - 83 008,95 грн.

Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю «Карго» за березень 2009 року мало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 271 075 грн., зазначене порушення призвело до зменшення цього значення на суму 271 075 грн. та заниження податку на додану вартість за березень 2009 року, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 98 565 грн .

Таким чином, позиція органу державної податкової служби зводиться до того, що суми податку на додану вартість могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Якщо на дату виникнення права на податковий кредит товариство з обмеженою відповідальністю «Карго» таким правом не скористалося; до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди заяви зі скаргою на постачальника не подало (з метою включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали перевірки, згідно звітних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, травень, червень 2009 року, останнє включило до складу податкового кредиту за вказані звітні періоди суми податку на додану вартість:

за січень 2009 року - 2 786,93 грн. на підставі податкових накладних за квітень 2008 року;

березень 2009 року - 369 730,56 грн. на підставі податкових накладних за січень 2008 року;

квітень 2009 року - 67,88 грн. на підставі податкових накладних за червень та вересень 2008 року;

травень 2009 року -77 218,39 грн. на підставі податкових накладних за листопад та грудень 2007 року;

червень 2009 року - 83 008,95 грн. на підставі податкових накладних за грудень 2007 року.

Як свідчать обставини справи, зазначені податкові накладні виписані контрагенами позивача своєчасно, однак до позивача надійшли лише у 2009 році, що підтверджується копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Карго», а тому були відображені у звітних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, травень, червень 2009 року, тобто в тих періодах коли вони були фактично отримані.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної , отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, не є в силу Закону України «Про податок на додану вартість» правовою підставою для висновку про його відмову від формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, у суду відсутні правові підстави для висновку про завищення податкового кредиту, а отже, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд вважає неправомірним.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.09.2009 №0005892302/0, від 03.12.2009 №0005892302/1 та від 03.12.2009 №0008442302/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карго» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 11.05.2010