Постанова

від 29.11.2012 по справі 26/5005/511/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 26/5005/511/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу та на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у справі господарського суду за заявою до№26/5005/511/2012 Дніпропетровської області Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Індіпендент" Приватного підприємства "РБУ Компані" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились:

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2012 року у справі № 26/5005/511/2012 (Суддя -Камша Н.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства "РБУ Компані". Провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року (Головуючий суддя -Науменко І.М., судді: Стрелець Т.Г., Широбокова Л.П.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська - залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2012 року у справі №26/5005/511/2012 - залишено без змін.

Не погоджуючись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2012 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у справі №26/5005/511/2012 та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень не врахували, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 19.01.2012 року, за заявою ТОВ "БК Індіпендент" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "РБУ Компані", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором ініціюючого кредитора - ТОВ "БК Індіпендент".

02.07.2012 року на затвердження до господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, розгляд якого призначено на 13.07.2012 року за участю представників кредитора, ліквідатора, ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська.

Господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду звіту ліквідатора встановлено, що на виконання вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведено відповідні заходи, направлені на виявлення майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості, однак, встановлено, що у банкрута відсутні майнові активи, необхідні для задоволення кредиторської заборгованості, що підтверджено даними звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та іншими матеріалами справи.

На виконання ч. 5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором направлено запити до державних органів, які могли були кредиторами банкрута.

Судом першої інстанції відповідно до повідомлень: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську № 69210 від 15.02.2012 року; Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська №01-398 від 23.03.2012 року; Ленінської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №07-23-388 від 20.02.2012 року; УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська №2493/08-28 від 17.02.2012 року, встановлено, що заборгованість банкрута перед вищеозначеними фондами - відсутня.

З метою виявлення кредиторів банкрута ліквідатором опубліковано оголошення в газеті "Голос України" від 07.02.2012 року №23 (5273) (а.с. 118).

Судами встановлено, що заяв від кредиторів - не надходило.

На запит ліквідатора Ленінським відділом ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції надано відповідь про відсутність на виконанні виконавчих проваджень щодо боржника, станом на 16.02.2012 року. (а.с. 134).

У ході здійснення ліквідаційної процедури встановлено та підтверджено заборгованість лише перед ініціюючим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Індепендент", м. Дніпропетровськ - у сумі 22 000,00 грн., інші кредитори ліквідатором не виявлені, до господарського суду у справі про банкрутство - не звертались.

Судами встановлено, що відсутність майна банкрута підтверджується довідками КП "Дніпропетровського МБТІ" №1742 від 07.02.2012 року; ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району №1 від 24.02.2012 року № 14/1РЕР-814; Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську №7/7-200 від 20.03.2012 року; Інспекції Держтехнагляду №457-02-13 від 16.02.2012 року, територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області № 05-14/363 від 08.02.2012 року, згідно яких за боржником нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок не зареєстровано.

Відсутність заставленого майна банкрута підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 06.02.2012 року та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 06.02.2012 року

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором 22.05.2012 року до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подано повідомлення про неможливість надання податковому органу матеріалів для здійснення перевірки через відсутність фінансово-бухгалтерської, статутної та іншої документації банкрута, відсутність органів управління банкрута за їх місцезнаходженням (а.с. 127).

Суд першої інстанції, затверджуючи подані ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута виходив з того, що ліквідатором вжито усіх передбачених законом заходів щодо виявлення можливих майнових активів банкрута та належним чином проведено ліквідаційну процедуру. Незадоволені кредиторські вимоги за недостатністю майна, вважаються погашеними, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Оскільки майнових активів банкрута не виявлено, суд затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі.

Апеляційний господарський суд підтримав висновки суду першої інстанції щодо підставності затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та послався на те, що господарським судом Дніпропетровської області встановлено вірно, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено всі заходи, передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зокрема, було здійснено усі можливі ліквідаційні заходи з пошуку майна банкрута, документів його фінансово-господарської діяльності тощо та виявлення його кредиторів, отже, виконані всі вимоги цього Закону.

Під час апеляційного перегляду ухвали, суд другої інстанції встановив, що на виконання вимог ч.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 31.01.2012 року ліквідатором було письмово повідомлено ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №26/5005/511/2012 від 31.01.2012 року ПП "РБУ Компані" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, а ліквідатором було призначено за його згоди ініціюючого кредитора ТОВ "БК Індіпендент".

Однак, відповіді на даний запит №9 від 31.01.2012 року податковим органом не надано.

Натомість, у листі №3780/10/225 від 29.04.2012 року ДПІ у Ленінському районі просила ліквідатора надати документи на підтвердження фінансово-господарської діяльності боржника за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року для проведення документальної позапланової перевірки.

Ліквідатор ПП "РБУ Компані" в листі №12/31 від 22.05.2012 року повідомив ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість надання вищевказаних документів фінансово-господарської діяльності банкрута для проведення документальної позапланової перевірки, у зв'язку з тим, що керівні органи останнього за адресою місцезнаходження відсутні та до цього часу не виконали вимог ч.2 ст.25 Закону про банкрутство щодо передачі ліквідатору власних печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, а також, бухгалтерських документів та інших документів фінансово-господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор ПП "РБУ Компані" звертався з листом №10-04-12 від 10.04.2012 року до керівника банкрута Худова Юрія Михайловича, в якому просив останнього передати ліквідатору у разі наявності матеріальні та інші цінності ПП "РБУ Компані", його бухгалтерські, установчі та інші документи, печатки та штампи.

У відповідь на вказаний лист №10-04-12 від 10.04.2012 року директором ПП "РБУ Компані" Худовим Юрієм Михайловичем ліквідатору була надіслана копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.04.2012 року Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області та довідки №3155 від 27.04.2011 року Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (міститься в матеріалах справи), відповідно до яких Худов Юрій Михайлович звертався до органів внутрішніх справ за фактом втрати бухгалтерських та статутних документів, а також, печатки ПП "РБУ Компані".

Щодо можливості проведення податковим органом документальної позапланової перевірки банкрута, апеляційний господарський суд зазначив, що у зв'язку з відсутністю керівних органів боржника за адресою місцезнаходження, відсутністю первинної документації, провести документальну позапланову перевірку відсутнього боржника є об'єктивно неможливим через відсутність первинної документації фінансово-господарської діяльності та бухгалтерської звітності, яка в силу вимог законодавчих та нормативно-правових актів України, є підставою для визначення фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства, виявлених в ході проведення перевірки, які обов'язково відображаються в акті проведення перевірки, що складається за її результатами.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України із висновками щодо правомірності затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПП "РБУ Компані", погодитись не може, з огляду на наступне.

Вбачається, що провадження у даній справі про банкрутство Приватного підприємства "РБУ Компані", м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 14 порушено на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону якщо відомості які підлягають внесенню до державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру не були до нього внесені вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п. 7 ст. 19 Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що на момент порушення справи про банкрутство доказом відсутності боржника за місцем знаходження була Довідка з Єдиного державного реєстру від 10 січня 2012 року, в якій вказано про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Вказана довідка була додана кредитором до заяви про порушення справи, проте відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням вона не містить.

Крім того, із наведеної Довідки вбачається, що назва підприємства-боржника станом на 24.11.2009 року при проведенні реєстрації шляхом заснування юридичної особи відображена у Довідці як Приватне підприємство "Ремонтно-Будівельне управління", 01.10.2012 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів після чого назву підприємства було змінено на Приватне підприємство "РБУ Компані".

В постанові про визнання боржника банкрутом від 31.01.2012 року, місцевий господарський суд надав наведеній Довідці правовий аналіз, як кваліфікуючій ознаці особливості процедури банкрутства за правилами ст. 52 Закону, зазначивши, що кредитором подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців від 10.01.2012 року, згідно з яким до держреєстру внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Наведена постанова в апеляційному та касаційному порядку, з підстав правомірності порушення провадження у справі про банкрутство, не переглядалась, відтак, апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові при перегляді ухвали суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, в порушення ст. 43 ГПК України, не проаналізовано вказаних обставин та не надано оцінки наявності у боржника ознак його відсутності за місцем знаходженням, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за умови, що постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не була предметом судового розгляду судів вищих інстанцій.

Враховуючи вимоги ст. 34 ГПК України колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що лише факт внесення до реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може бути належним доказом відсутності боржника за місцем його знаходження.

Згідно ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Наведене у даній постанові може свідчити про те, що господарський суд Дніпропетровської області без достатніх правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "РБУ Компані" і незаконно продовжив процедуру банкрутства, визнав товариство банкрутом, затвердив його ліквідаційний баланс та припинив провадження у справі на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на що апеляційний господарський суд, в порушення ст. 101 ГПК України уваги не звернув, у зв'язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у даній справі підлягає скасуванню.

Оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у справі № 26/5005/511/2012 винесена з порушенням вимог процесуального Закону, зокрема, ст. ст. 34, 43, 101 ГПК України, щодо повної та всебічної оцінки доказів в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням повноважень суду другої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у справі №26/5005/511/2012 скасувати.

Направити справу № 26/5005/511/2012 на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук