Постанова

від 11.12.2012 по справі 5009/89/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5009/89/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" Сиротенка Олександра Олександровича на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі господарського суду№ 5009/89/12 Запорізької області за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" про банкрутство, за участюБердянської об`єднаної державної податкової інспекції за участю представників сторін:

ліквідатора Сиротенка О.О. -Стремковська О.О. (дов. від 04.12.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 (суддя Юлдашева О.О.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісбо" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О., якого зобов'язано повідомити про визнання банкрутом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, прийняти заходи щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. -головуючий, Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" Сиротенко Олександр Олександрович просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.09.2012 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 17.01.2012. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно статті 17 даного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор - ФОП ОСОБА_5 послався на існування у ТОВ "Вісбо" заборгованості перед ним у сумі 20000 грн. Як доказ безспірності його грошових вимог ініціюючим кредитором до заяви додані: оригінал векселя серії НОМЕР_1, протест про неоплату векселя від 01.12.2011, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 02.12.2011, постанови ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції від 23.12.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві, копії договору щодо надання юридичних послуг від 25.11.2011, акту прийняття-передачі виконаних робіт від 25.11.2011, акту прийому передачі векселя від 25.11.2011.

До заяви додано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія АВ № 208312, в якій зазначено місцезнаходження юридичної особи -ТОВ "Вісбо": Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 122.

Визнаючи боржника банкрутом суд першої інстанції послався на те, що безспірність вимог ініціюючого кредитора підтверджена виконавчим написом нотаріуса та постановою ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того вказано, що згідно протоколу зборів учасників товариства ТОВ "Вісбо" підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, а тому його слід визнати банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство не надано. Постанова ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.12.2011, в якій зазначено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції як доказів відсутності боржника за місцезнаходження.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів на підтвердження відсутності підприємницької діяльності боржника -ТОВ "Вісбо", оскільки протокол зборів учасників ТОВ "Вісбо", на який посилається суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутній.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин обґрунтованості порушення справи про банкрутство ТОВ "Вісбо", дійшов до передчасного висновку про визнання Товариства банкрутом як відсутнього боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону може бути припинення такого провадження відповідно до частини 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 та припинення провадження у справі є законним та обґрунтованим.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" Сиротенка Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі № 5009/89/12 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.