Рішення

від 27.11.2012 по справі 15/089-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2012 р. Справа № 15/089-12

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

до Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про визнання договору недійсним.

за участю представників:

від позивача: Кириченко А.Є. (дов. від 27.07.2012р.);

від відповідача: Гулевич В.Г. (дов. № 306 від 10.05.2012р.);

присутній: Кальніченко В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний»(далі-Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»(далі-Відповідач) про визнання договору недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те що, укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії № 220016683 від 05.04.2012р. відповідно до п. 9.4. договору набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р., тобто строк, до якого діє договір закінчується ще до моменту його підписання. Оскільки строк дії договору є істотною умовою договору, то, на думку позивача, вищезазначений договір не набув чинності. Крім того, в порушення вимог п. 5 Правил КЕЕ додаток № 3 до договору, укладений між позивачем та відповідачем, регулює відносини щодо постачання електричної енергії до чотирьох будинків, розташованих по вул. Святоюріївській №№ 22,24,28,32. Позивач вважає, що зміст договору про постачання електричної енергії № 220016683, укладеного між позивачем та відповідачем, суперечить вимогам законодавства, у зв'язку з чим він просить суд визнати його недійсним.

19.10.2012р. до господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що під час укладання договору № 220016683 від 05.04.2012р. мала місце описка в даті, проте дана описка не впливає на саму природу правочину, права та обов'язки сторін та властивостей і якостей електроенергії, що постачається. Сторони при підписанні договору дійшли згоди стосовно його предмету, прав та обов'язків, відповідальності, величини споживання, а також інших умов договору. Як зазначає відповідач, позивач на даний момент споживає електричну енергію за вищезазначеним договором, подає до Києво-Святошинського районного підрозділу підписані та скріплені печаткою звіти з показниками лічильників та здійснює оплату за спожиту електроенергію.

27.11.2012р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання від відповідача про залучення доказів до матеріалів справи, в якому він також зазначив, що посилання позивача на п. 5 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (ПКЕЕН), згідно якого у разі розташування об'єктів споживача за різними адресами споживач повинен укласти окремий договір щодо кожного об'єкта, є безпідставним, оскільки згідно п. 1 Правила КЕЕН регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (ПКЕЕ). Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Як зазначає відповідач, п. 5.1 ПКЕЕ передбачено, що між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, за взаємною згодою сторін, можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожною площадкою вимірювання.

Представник позивача в судових засіданнях 22.11.2012р. та 27.11.2012р. позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судових засіданнях 19.10.2012р., 22.11.2012р. та 27.11.2012р. проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2012р. між публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго»(Постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Південний»(Споживач) було укладено договір № 220016683(архівний № 0775) про постачання електричної енергії (договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Відповідно до п. 2.3.4. договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Пунктом 7.1. договору визначено, що облік електроенергії, спожитої споживачем, приєднаним до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з п. 7.5. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та згідно умов додатка № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності (у разі потреби за ініціативою постачальника. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до п. 8.4.3. договору додатки до цього договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку», «Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача»дійсні у разі їх доведення до відома основного споживача.

Пунктом 9.4. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р .

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 за № 417/1442, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між позивачем та відповідачем підписаний порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку (додаток № 6 до договору № 220016683).

В матеріалах справи наявні підписані позивачем звіти про використану електроенергію у вересні 2012 року та у жовтні 2012 року, в яких зазначені назви об'єктів, номери лічильників, а також теперішні та попередні показники з визначеною різницею між ними.

Таким чином, на виконання умов договору відповідач поставляв позивачу електричну енергію, а відповідач іі отримував. Факт отримання електричної енергії позивачем не заперечувався.

Як на підставу позову, позивач посилається на ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та зазначає, що зміст правочину суперечить ч. 3 ст. 180 ГК України, ч. 1. ст. 638 ЦК України та п. 5 Правил КЕЕ.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В позовній заяві позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 180 ГК України та ч. 1. ст. 638 ЦК України зазначає, що вищезазначений договір не набув чинності, оскільки він укладений на строк до 31.12.2011р., тобто на строк, який закінчився, ще до підписання договору, у зв'язку з чим останній має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначив відповідач в відзиві, а також підтвердив в судових засіданнях, під час укладання договору № 220016683 від 05.04.2012р. мала місце описка в даті, що не заперечував позивач.

Зазначене підтверджується умовами договору № 220016683 від 05.04.2012р. та його виконанням як позивачем так і відповідачем.

Отже, судом встановлено, що підчас укладання договору мала місце описка в даті, яка стосується кінцевого строку дії договору (31.12.2011р.), в той час як сам договір набрав чинності з 05.04.2012р., тобто з дати його підписання.

Крім того, посилання позивача на неукладеність правочину як на підставу для визнання його недійсним є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки у разі якщо сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, такий договір відповідно до ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України є неукладеним. При цьому, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Щодо посилання позивача, на порушення п. 5 Правил КЕЕ, відповідно до якого у разі розташування об'єктів споживача за різними адресами, споживач повинен укласти окремий договір щодо кожного об'єкта, то суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач, посилаючись на порушення вимог пункту 5 Правил КЕЕ, зазначає редакцію пункту 5 Правил користування електричною енергією для населення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (ПКЕЕН), відповідно до якого у разі розташування об'єктів споживача за різними адресами споживач повинен укласти окремий договір щодо кожного об'єкта.

Проте, дані правила регулюють відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та електропостачальниками (п.1 ПКЕЕН).

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (ПКЕЕ) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 за № 417/1442.

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1. ПКЕЕ встановлено, що між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача .

Таким чином, відповідно до п. 5.1. ПКЕЕ укладення окремих договорів про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача є правом сторін.

Крім того, як вбачається з п. 7.1. додатку № 7 «Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації»до договору № 0775, позивачем та відповідачем визначений перелік засобів обліку за кожним об'єктом споживання окремо.

Таким чином, посилання позивача на невідповідність договору № 220016683 від 05.04.2012р. пункту 5 Правил КЕЕ не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи, оскільки договір № 220016683 від 05.04.2012р. не суперечить зазначеному пункту Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 220016683 від 05.04.2012р. як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України) задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 14.12.2012 р.