Постанова

від 05.03.2013 по справі 15/089-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 15/089-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.03.2013 року по справі № 15/089-12 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.12.2012 року) у справі № 15/089-12 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Південний», Київська обл., Києво-Святошинський р-н,

м. Вишневе

до публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»,

Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2012 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою п.п. 16 п. 5.6 Постанови Нацкомелектроенергетики, в якому зазначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, а саме: строк дії договору. Крім того, у судовому рішення зазначено, що він підписаний та виконується сторонами, однак, у в сих банківських виписках зазначено призначення платежу за договором № 775 від 29.08.2007 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 15/089-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року по справі № 15/089-12 відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 19.02.2013 року.

Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року у справі № 15/089-12 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

В судовому засіданні, призначеному на 19.02.2012 року, представником позивача подано клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, які судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 19.02.2013 року, оголошено перерву у судовому засіданні до 05.02.2013 року та зобов'язано сторони подати письмові пояснення стосовно договору № 775 від 29.08.2007 року.

28.02.2013 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення з додатками, які головуючим суддею оглянуто та долучено до матеріалів справи.

04.03.2013 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення з додатками, які колегією суддів оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача був присутнім у судових засіданнях та надавав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року по справі № 15/089-12 - необхідно скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2012 року між публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Південний» (споживач) було укладено договір № 220016683 (архівний № 0775) про постачання електричної енергії (договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1. договору) (а.с. 7-11, т. 1).

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Відповідно до п. 2.3.4. договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Пунктом 7.1. договору визначено, що облік електроенергії, спожитої споживачем, приєднаним до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з п. 7.5. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та згідно умов додатка № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності (у разі потреби за ініціативою постачальника. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до п. 8.4.3. договору додатки до цього договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку», «Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача» дійсні у разі їх доведення до відома основного споживача.

Пунктом 9.4. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011 року.

Оскільки, зазначений договір підписано пізніше чим закінчився строк на який його підписано, а саме: договір підписано 05.04.2012 року на строк до 31.12.2011 року, то об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» звернулось до суду з позовною заявою про визнання договору про постачання електричної енергії № 220016683 від 05.04.2012 року недійсним.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що споживання електричної енергії без договору не допускається, а оскільки між сторонами підписаний порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку (додаток № 6 до договору № 220016683) та в матеріалах справи наявні підписані позивачем звіти про використану електроенергію у вересні 2012 року та у жовтні 2012 року, в яких зазначені назви об'єктів, номери лічильників, а також теперішні та попередні показники з визначеною різницею між ними, то умови договору виконувались, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Крім того, судом встановлено, що підчас укладання договору мала місце описка в даті, яка стосується кінцевого строку дії договору (31.12.2011р.), в той час як сам договір набрав чинності з 05.04.2012 р., тобто з дати його підписання.

Однак, з зазначеним колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір про постачання електричної енергії № 2200166836 від 05.04.2012 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином. Тобто, порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з п. 9.4 договору він набирає чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 31.12.2011 року, що суперечить вище зазначеним нормам, оскільки спірний договір було підписано 05.04.2012 року, тобто після закінчення строку його виконання.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку щодо визнання зазначеного договору недійсним та задоволення позову в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на те, що умови договору виконували позивачем, то вони не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження виконання умов зі сторони позивача відповідачем надано банківські виписки за 27.04.2012 року, 30.05.2012 року, 25.06.2012 року, 27.07.2012 року, 28.08.2012 року, 27.09.2012 року та 29.10.2012 року (а.с. 72-85, т. 1) в яких зазначено: призначення платежу, який здійснено Об'єднання співвласників «Південний» за електроенергію згідно договору № 775 від 29.08.2007 року, таким чином зазначені документи не можуть бути належними доказами виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії № 2200166836 від 05.04.2012 року.

Крім того, відповідач зазначав, що на виконання вимог п. 6.1 правил користування електричною енергією та додатку № 6 (а.с. 16, т. 1) договору про постачання електричної енергії № 2200166836 від 05.04.2012 року позивачем щомісячно надавався звіт про використану електричну енергію за серпень 2012 року, за вересень 2012 року та за жовтень 2012 року (а.с. 57-58, 102, т. 1) зі сторони позивача їх було підписано управляючим ОСББ Південний Кальніченком В.Ю., разом з тим на підставі цим звітів відповідачем виставлялись відповідні рахунки за активну електроенергію, зокрема за жовтень2012 року від 25.10.2012 року в якому зазначено, що споживачем є ОСББ «Південний» за договором № 0775 від 29.08.2007 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та відповідачем виконувались саме умови договору № 775 від 29.08.2007 року, який як вбачається було також укладено між публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Південний» (споживач) про постачання електричної енергії (а.с. 49-53, т. 2).

Крім того, як вбачається зазначений договір № 775 від 29.08.2007 року укладено на постачання електричної енергії в будинки № 22, 24, 26, 28, 30 по вул. Святоюріївській в м. Вишневе, Київської області, Києво-Святошинського району, в той час як спірний договір № 220016683 від 05.04.2012 року укладено на постачання електричної енергії в будинки № 22, 24, 28, 32 по вул. Святоюріївській в м. Вишневе, Київської області, Києво-Святошинського району, тобто у договору № 775 від 29.08.2007 року відсутній будинок № 32, разом з тим щодо зазначеного будинку було укладено між КП «Білоцерківський ДБК» (власник мереж) та ОСББ «Південний» (користувач) договір про спільне використання технологічних мереж № 280-А від 20.03.2008 року (а.с. 80-82, т. 2).

В п. 1.2. договору № 280-А від 20.03.2008 року передбачено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку «Однолінійної схеми». Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, на кабельних вводах в електричні щитові по вул. Святоюріївська 32. Цей договір укладається на строк до 31.12.2008 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством (п. 10.4 договору).

Таким чином, на постачання електричної енергії до будинків № 22, 24, 26, 28, 30 по вул. Святоюріївській в м. Вишневе, Київської області, Києво-Святошинського району укладено договір № 775 від 29.08.2007 року та до будинку № 32 договір № 280-А від 20.03.2008 року, які на даним момент є чинними та виконуються сторонами, доказів спростування зазначеного до суду апеляційної інстанції сторонами не надано.

Однак, не зважаючи на зазначене відповідачем надіслано на адресу позивача спірний договір № 220016683 від 05.04.2012 року на постачання електричної енергії в будинки № 22, 24, 28, 32 по вул. Святоюріївській в м. Вишневе, Київської області, Києво-Святошинського району, що суперечить чинному законодавству України.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду, що позовна вимога про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 220016683 від 05.04.2012 року, як такого, що суперечить актам цивільного законодавства підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02- 5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Київський апеляційний господарський суд проаналізувавши спірний договір, встановив, що він не виконувався та не відповідає нормам чинного законодавства, укладений з порушенням норм статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для визнання його недійсним, оскільки договір не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. позивач надав договір № 01-06/06-12 про надання юридичних послуг адвокатом від 06.06.2012 року, який укладений між позивачем та адвокатом Лежух Тетяною Іванівною (посвідчення адвоката № 4321/10 від 27.10.2010 року), пунктом 4.1 договору зазначено, що вартість юридичних послуг становить 3 000,00 грн., а квитанція № 1-06/06-12 від 06.07.2012 року свідчить про сплату позивачем на користь адвоката 3 000,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року у справі № 15/089-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.11.2012 року по справі № 15/089-12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії № 220016683, укладений 05.04.2012 року між об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» та публічним акціонерним товариством «Київобленерго».

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південний» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 22, 24, а/с № 18, код 34846524) 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. втрат на послуги адвоката, 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційному господарському суді.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Справу № 15/089-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Куксов В.В.

Тарасенко К.В.