Рішення

від 05.12.2012 по справі 5011-73/7628-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/7628-2012 05.12.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Баранова Д.О., суддів: Спичака О.М., Шаптала Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до відповідача 1: Київської міської ради

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, визнання відсутності права користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

прокурор: Волік О.Л.

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Палій Є.В.

від відповідача 2: Толпекіна Т.В.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, визнання відсутності права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською радою прийнято рішення про передачу ТОВ "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку. На підставі вказаного рішення між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки. Прокурор вважає, що вказане рішення слід скасувати, а договір підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідачем 2 було порушено процедуру виготовлення проекту відведення земельної ділянки, не було повідомлено громадськість про нове будівництво, земельна ділянка входить до охоронної зони природного ландшафту. Оскільки рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням, вважає, що договір оренди земельної ділянки слід визнати недійсним.

Позивач письмових пояснень на позовну заяву не подав, в судовому засіданні представник зазначила, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури передачі земельних ділянок в користування, що зумовлює його незаконність та суперечить інтересам держави та державній політиці у сфері земельних відносин.

Відповідач 1 проти позову заперечив, оскільки вважає, що оспорюване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушує прав позивача, з тих підстав, що є актом індивідуальної дії. Також зазначає, що до затвердження проекту відведення земельної ділянки відповідачем 2 було отримано всі необхідні погодження, а тому посилання позивача є безпідставними.

У поданому відзиві відповідач 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає безпідставними посилання прокурора на те, що відповідачем 2 не було дотримано процедури погодження порядку відведення земельної ділянки. Покликається, що ним було виконано всі вимоги контролюючих органів, було враховано громадську думку. Також зазначає, що проект відведення земельної ділянки отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

Ухвалою суду від 12.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.07.2012р.

У зв'язку з постановленням ухвали про витребування доказів, в судовому засіданні оголошено перерву до 10.08.2012р. та до 23.08.2012р.

23.08.2012р. ухвалою суду справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва розгляд справи визначено здійснити колегії суддів у складі : головуючого судді Баранова Д.О., суддів: О.М. Спичак, Є.Ю. Шаптала.

Ухвалою суду від 23.08.2012р. колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2012р.

10.08.2012р. позивачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором невірно визначено позивача, проте в подальшому представник позивача від зазначеного клопотання відмовився.

У зв'язку із відрядженням судді Спичака О.М., розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючого судді Баранова Д.О., суддів: Стасюка С.В., Шаптала Є.Ю.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази розгляд справи відкладено на 11.10.2012р. та на 07.11.2012р.

07.11.2012р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2012р.

У зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2012р. визначено склад суду: Баранов Д.О. (головуючий), судді Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався з 14.11.2012р. на 05.12.2012р.

Також, 06.07.2012р. виносилась ухвала про витребування в Головного земельних ресурсів документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та проект відведення земельної ділянки. 14.11.2012р. Головним управлінням земельних ресурсів надіслано копію проекту відведення земельної ділянки.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004р. Київською міською радою прийнято рішення «Про передачу ТОВ "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва»№553/6789.

Вказаним рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Мультінет" для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва; передано ТОВ "Мультінет", за умови виконання п. 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Також, п. 3.6 рішення зобов'язано ТОВ "Мультінет" виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури N18-16 від 10.01.2003 та N18-15 від 10.01.2003, головного державного санітарного лікаря м. Києва N7235 від 28.12.2002, Державного управління екології та природних ресурсів N08-8-20/7612 від 24.12.2002.

22.11.2005р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Мультінет" (орендар) укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 3 роки.

Проведеною прокуратурою міста Києва перевіркою встановлено, що вказане рішення Київської міської ради прийнято, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою недійсним.

Положеннями ст. 39 Земельного кодексу України ( в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно ст.ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Положеннями ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування»та ст. 13 Закону України «Про планування та забудову територій»(в редакціях, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та висновки щодо надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та плану земельно-господарського устрою.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як зазначалось вище п. 3 оскаржуваного рішення зобов'язано ТОВ «Мультінет»виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури N18-16 від 10.01.2003 та N18-15 від 10.01.2003, головного державного санітарного лікаря м. Києва N7235 від 28.12.2002, Державного управління екології та природних ресурсів N08-8-20/7612 від 24.12.2002.

Як вбачається із п.4-6 висновку державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві N08-8-20/7612 від 24.12.2002р. ТОВ «Мультінет»зобов'язано проектування вести зі збереженням зелених насаджень. При проектуванні дотримуватись вимог п.5.13, ДБН 360-92*. Проектом організації будівництва передбачити заходи по захисту існуючих зелених насаджень, які підлягають збереженню, від пошкодження при будівництві та забезпечення умов для їх життєдіяльності; на наступній стадії проектування розробити дендроплан, в якому передбачити висадку зрілих декоративних дерев із сформованою кореневою системою з грудкою землі, розміром 0,8 м3 та погодити його з головним дендрологом ГоловКиївархітектури та з відділом контролю біоресурсів та заповідних територій Держуправління; у зв'язку з тим, що розміщення житлового будинку за вказаною адресою може викликати негативну реакцію населення, замовнику необхідно надати публікацію в засобах масової інформації про це будівництво, відгуки на неї направляти в Постійну комісію Київради з питань охорони довкілля, екологічної безпеки та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з метою врахування громадської думки при прийнятті остаточного рішення Київрадою щодо відведення земельної ділянки під зазначене будівництво.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення) при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

Згідно ДБН А.2.2-1-2003 має назву «Проектування»склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд». Відповідно до преамбули даного ДБН дані будівельні норми встановлюють порядок розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) у складі проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів промислового та цивільного призначення (далі - планована діяльність), основні вимоги до складу й змісту цих матеріалів.

Пункт 1.8 ДБН А.2.2-1-2003, який міститься у висновку, встановлює, що на основі висновків остаточного звіту ОВНС замовник і виконавець ОВНС складають текст заяви про екологічні наслідки планованої діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації. Остаточний звіт ОВНС, з урахуванням громадських інтересів, у складі проектної документації подається замовником або генпроектувальником на узгодження і проходження державних експертиз. Пункт 1.9 встановлює наступне: Врахування громадських інтересів здійснюється відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій" та законодавчих документів, наведених у додатку В.

Проте, відповідачем 2 не надано доказів виконання зазначених вимог законодавства та висновків.

У статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що за видами об'єкти культурної спадщини поділяються, у тому числі, на ландшафтні, тобто природні території, які мають історичну цінність.

Статтею 32 цього закону встановлено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток (у т.ч. природного ландшафту), забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

А згідно ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Проте, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії висновку Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища №5202 від 29.12.2002р. земельна ділянка входить до охоронної зони природного ландшафту.

Відповідно до п. 3.4.3.1 ДБН Б.2.2-2-2008 на території зони охоронюваного ландшафту можлива господарська діяльність, якщо вона не порушує характеру ландшафту і не потребує зведення капітальних будівель і споруд. Відповідно до режиму на окремих ділянках зони дозволяються сіножаті, випасання худоби, польові, городні та інші сільськогосподарські роботи.

Тобто нове будівництво, в тому числі, громадських будівель у межах земель охоронюваного ландшафту не допускається.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як зазначалось вище, згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положенні розділів III-V Земельного кодексу України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства тощо.

З врахуванням того, що при прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування відповідачем-1 не було дотримано порядку виготовлення проекту відведення земельної ділянки, чим порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суд дійшов висновку, що воно підлягає скасуванню.

Частиною 1 та ч. 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 2.24 Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011р. для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню, суд, також, дійшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування, підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 1, п. 1-3, 10 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, відповідачем-1 в своєму відзиві від 17.08.2012 року № 29/230-1528 в мотивації зазначено, що прокурор безпідставно посилається на проведену в травні 2012 року перевірку, як на підставу для поновлення строку позовної давності. Проте, відповідач-1 не просить суд застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням того, що відповідачами не надано суду доказів правомірності прийнятого рішення, суд дійшов, що воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 18.11.04 № 820/2230 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет»земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультінет», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.12.05 за № 66-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів.

4. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультінет»(03035, м. Київ, вул. Дружня, буд. 37, код ЄДРПОУ 30786100) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2241 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:138:0033, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 1 528 841,11 грн.

5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) на спеціальний рахунок Державного бюджету України (на рахунок: 31215206783001, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача 37993783, призначення платежу: 22030001) 536,50 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (03035, м. Київ, вул. Дружня, буд. 37, код ЄДРПОУ 30786100) на спеціальний рахунок Державного бюджету України (на рахунок: 31215206783001, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача 37993783, призначення платежу: 22030001) 536,50 грн. судового збору.

7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий Баранов Д.О.

Судді Спичак О.М.

Шаптала Є.Ю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.12.2012р.