Постанова

від 05.12.2012 по справі 5009/2284/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.12.2012р. справа №5009/2284/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівПринцевської Н.М, Скакун О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явився від відповідача: від третьої особи: не з"явився не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ" м. Вільнянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі№5009/2284/12 (Хуторной В.М.) за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що мешкає у АДРЕСА_1 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ" м. Вільнянськ Запорізької області товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна" АДРЕСА_1 простягнення основного боргу в сумі 1257432,00 грн., пені в сумі 58250,71 грн., 1248,62 грн. - інфляційних витрат, 3% річних в сумі11543,64 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 36000,00грн. В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Хуторний В.М.) рішенням від 01.08.2012р. частково задовольнив позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що мешкає у АДРЕСА_1 (далі - ФОП ОСОБА_5) та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ" м. Вільнянськ Запорізької області (далі - ТОВ "ТАХИЛ") основний борг в сумі 1257432,00грн., пеню в сумі 58250,71грн., три процента річних в сумі 11543,64грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 36000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 28152,43грн., з урахуванням судового збору з заяви про забезпечення позову. Судом відмовлено в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1248,62грн., посиланням на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2012р. по даній справі задоволено клопотання позивача щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ «ТАХИЛ» в сумі 1328474,99 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі № 5009/2284/12 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що ні від позивача ні від третьої особи ТОВ «ТАХИЛ»не отримувало документів, передбачених в п. 4.1. договору № 13/02 від 10.02.2012р., які підтверджують факт закупівлі товару; між відповідачем та ТОВ «Стандарт Україна»не проводилось переоформлення зерна згідно складської квитанції № 4400 від 10.02.2012р., у зв'язку з чим третя особа повинна була укласти договір складського зберігання зерна з новим власником, крім цього, в цій складській квитанції зазначено договір № 13/02 від 10.02.2012р. та термін зберігання продукції до 31.05.2012р.

Заявник вважає, що суд першої інстанції проігнорував норми Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій і зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. № 661, яка визначає основні засади організаційні, господарських відносин, що виникають у сфері надання послуг щодо переоформлення зерна від одного власника до іншого та порядок відпуску зерна.

Заявник посилається на те, що між сторонами не укладався договір на поставку зерна, не підписувався, а ні договір, а ні додаткові угоди до нього, будь-яких операцій за спірним договором не здійснювалось. Крім того, у директора ТОВ «ТАХИЛ»відсутні повноваження на укладання договору, що перевищує суму 500000,00грн.; відповідачем не укладалось угоди на перевезення продукції ПП «Бартранс», тому відповідачем заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо дійсності підпису генерального директора ТОВ "ТАХИЛ" -Мормуль А.С. на документах та експертизу щодо відтиску печатки підприємства.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи за його апеляційною скаргою, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відповідні відмітки канцелярії апеляційного суду про відправлення ухвал від 19.09.2012р., 31.10.2012р., 19.11.2012р., та клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 19.09.2012р. (а.с. 74, 76, 79, 89, 109 т. 2), але в жодне судове засідання представник ТОВ "ТАХИЛ" не з"явився, вимоги апеляційного суду, викладені в ухвалах суду не виконав, тому апеляційна інстанція позбавлена можливості задовольнити клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи.

До апеляційної скарги заявником додані незавірені копії документів на 4 аркушах, клопотання про залучення, яких до матеріалів справи не заявлено, тому зазначені копії документів повертаються заявникові на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем доказів поважності причин його неявки суду не надано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач та третя особа рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі № 5009/2284/12 вважають законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "ТАХИЛ" про стягнення основного боргу в сумі 1257432,00грн., пені в сумі 58250,71грн., 1248,62грн. - інфляційних витрат, 11543,64грн. - 3% річних, 36000,00грн. витрат на юридичну допомогу в сумі 36000,00грн. та судового збору в сумі 26569,50грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 13/02 від 10.02.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2012р. між сторонами був укладений договір № 13/02 поставки зерна, за умовами якого ФОП ОСОБА_5 (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «ТАХИЛ»(Покупець), а останній зобов'язується прийняти у власність та оплатити зерно пшениці (далі -товар) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент товару: пшениця 2 кл. врожаю 2011р., одиниця виміру -1 тона; ціна -1800,00грн. за 1 тону без ПДВ; кількість -500,0 тон +(-) 10%. Вказана ціна є звичайною.

Згідно п. 3.1., 3.3. договору постачання товару здійснюється частинами до повної вибірки кількості, згідно договору, на умовах франко-машина. Відвантаження товару здійснюється на підприємстві ТОВ "Стандарт Україна" на підставі показів вагів підприємства (перевірених ДП "Днепростандартметрология").

Розрахунок по договору здійснюється Покупцем в національній валюті України на 3-ій банківський день з моменту отримання товару згідно складської квитанції зернового складу -ТОВ «Стандарт Україна»(яка буде виписана по факту отримання товару щодня) та рахунка-фактури на оплату. Підставою для оплати є договір та рахунок-фактуру на оплату (п. 4.1., 4.2. договору).

Договір діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по договору (п. 7.1.).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконані зобов'язання за договором поставки № 13/02 від 10.02.2012р. та передано відповідачу пшеницю 2 кл., що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 10.02.2012 р.- 152 тн. 530 кг, №2 від 11.02.2012 р. -152 тн. 530 кг, №3 від 13.02.2012 р. -63 тн. 710 кг., №4 від 14.02.2012 р. -90 тн. 280 кг. та №5 від 15.02.2012 р. -67 тн. 060 кг. (а.с. 16-20 т. 1) та товарно-транспортними накладними: №000451 від 10.02.2012 р., №000452 від 10.02.2012 р., №000453 від 10.02.2012 р., 000454 від 10.02.2012 р., №000455 від 10.02.2012 р., №000456 від 11.02.2012 р., №000457 від 11.02.2012 р., №000458 від 11.02.2012 р., №000459 від 11.02.2012 р., №000460 від 11.02.2012 р., №000461 від 13.02.2012 р., №000462 від 13.02.2012 р., №000463 від 14.02.2012 р., №000464 від 14.02.2012 р., №000465 від 14.02.2012 р., №000466 від 15.02.2012 р. та №000467 від 15.02.2012р. (а.с. 21-36 т. 1).

Згідно зазначеними товарно-транспортними накладними ТОВ "Стандарт Україна" відвантажило відповідачу 523 т 930 кг пшениці, а саме: 10.02.2012р. - 150 т 530 кг; 11.02.2012р. - 152 т. 350 кг; 13.02.2012р. - 63 т 710 кг; 14.02.2012р. - 90 т 280 кг; 15.02.2012р. - 67 т 060 кг, що також зафіксовано в журналі вагової ТОВ "Стандарт Україна", витяг з якого за парні та непарні дні містяться в матеріалах справи (а.с. 94-102 т. 2), та оригінали яких було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні - 05.12.2012р.

Відповідач взяті зобов'язання за вищевказаним договором щодо оплати поставленого товару не виконав.

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення міститься і в ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За умовами п. 4.1 договору поставки відповідач зобов'язався на 3-тій банківській день з моменту отримання товару згідно складської квитанції зернового складу та рахунку-фактури здійснити розрахунок за договором поставки.

Суд першої інстанції визнав доведеним виконання позивачем зобов'язань з передачі пшениці та задовольнив його вимоги із стягнення боргу в сумі 1257432,00грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначена сума вартості переданої пшениці визначена сторонами у додатковій угоді № 2 від 20.02.2012р. до договору № 13/02 від 13.02.2012р.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно п. 1.1. договору сторони визначили ціну за 1 тону пшениці 2 кл. - 1800,00грн. без НДС.

Складською квитанцією АФ № 093131 від 10.02.2012р. ТОВ "Стандарт Україна" переоформило від ФОП ОСОБА_5 на ТОВ "ТАХИЛ" 523 тон 930 кг озимої пшениці 2 класу "А", що відповідно до умов п.п. 3.3., 4.1. договору є підтвердженням передачі товару, та сторонами складено відповідні акти прийому-передачі № 1 від 10.02.2012р., № 2 від 11.02.2012р., № 3 від 13.02.2012р., № 4 від 14.02.2012р., № 5 від 15.02.2012р. (а.с. 15-20 т. 1).

Додатковою угодою № 1 від 16.02.2012р. сторони змінили п. 1.2. договору щодо суми та п. 4.3. договору, яким визначили "форму оплати готівкою до 20.02.2012р., суму договору в перерахунку на 314,358 тон соняшника за біржовою ціною на дату розрахунку".

Додатковою угодою № 2 від 20.02.2012р. сторони визначили, що станом на 20.02.2012р. риночна ціна соняшника - 4000,00грн. за 1 тону, загальна сума договору складає - 1257432,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові угоди № 1 та № 2, укладені між сторонами 16.02.2012р. та 20.02.2012р., тобто після підписання складської квитанції № 4400 від 10.02.2012р., яка підтверджує факт отримання товару.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За умовами договору № 13/02 від 10.02.2012р. сторони не передбачили можливість зміни ціни товару-пшениці.

За таких обставин, суд безпідставно прийняв до уваги зазначені додаткові угоди № 1 від 16.02.2012р. та № 2 від 20.02.2012р. та визначив суму боргу відповідача за отриману пшеницю з врахуванням вартості соняшника.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З врахуванням викладеного, додаткові угоди № 1 від 16.02.2012р. та № 2 від 20.02.2012р. до договору № 13/02 від 10.02.2012р. не відповідають вимогам ст. 632 Цивільного кодексу України, тому згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсними.

Оскільки в даному випадку відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремих частин правочину не має наслідком недійсності правочину в цілому, сторони у своїх розрахунках повинні керуватися умовами договору, зокрема, п. 1.2., який визначає ціну 1 тони пшениці 2 класу, урожаю 2011р.

Вартість переданої відповідачу пшениці (523,930 т) складає 1131688,80грн. (з врахуванням ПДВ).

Доводи апеляційної скарги, що ТОВ "Стандарт Україна" відповідно до складської квитанції АФ № 093131 від 10.02.2012р. мало укласти з відповідачем договір зберігання пшениці є безпідставними, оскільки цей документ не регулює правовідносини ТОВ "Стандарт Україна" та ТОВ "ТАХИЛ". Крім того, відповідачем не надано доказів, що йому було відмовлено в укладенні такого договору.

Посилання відповідача, що директор ТОВ "ТАХИЛ" згідно установчих документів неуповноважений підписувати угоди, які перевищують 500000,00грн., суд оцінює як безпідставні, оскільки заявником не доведено, що ФОП ОСОБА_5 знав або не міг не знати про таке обмеження, тому згідно ст. 92 Цивільного кодексу України обмеження повноважень представника не має юридичної сили.

Щодо позовних вимог в решті основного боргу позивачу слід відмовити.

Позивач просив суд стягнути з відповідача три процента річних в сумі 11543,64грн. за період з 20.02.2012р. по 11.06.2012р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням суми основного боргу, три процента річних підлягає стягненню з відповідача у сумі 10510,75грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційних витрат в сумі 1248,62грн.

З врахуванням суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, оскільки протягом квітня-травня 2012р. середній індекс інфляції не перевищував одиниці, тобто в даний період інфляція відсутня .

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 58250,71грн. за період з 20.02.2012р. по 11.06.2012р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування пені за прострочку платежу передбачено п. 5.2 Договору поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несплати або вартості товару, поставка якого прострочена.

З врахуванням суми основного боргу, пеня підлягає стягненню з відповідача у сумі 52904,91грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу в сумі 36000,00грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як вбачається з матеріалів справи, що 06.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Династія»(далі -Юридична фірма) та ФОП ОСОБА_5 (далі - Клієнт) був укладений договір № 37 про надання юридичних послуг, за умовами якого Юридична фірма зобов'язується надавати Клієнту якісні юридичні послуги, щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ТАХИЛ»по договору поставки зерна № 13/02 від 10.02.2012р. в господарському суді Запорізької області, а Клієнт зобов'язується приймати юридичні послуги та своєчасно сплачувати винагороду Юридичної фірми на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору № 37 від 06.06.2012р. сума винагороди за надання юридичних послуг за цим договором складає 36000,00грн., що підлягають сплаті протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору в безготівковій формі на рахунок Юридичної фірми.

Сплата позивачем послуг за вищевказаним договором підтверджується платіжним дорученням № 1184 від 19.06.2012р. на суму 36000,00грн., призначенням платежу, за яким є сплата за юридичні послуги згідно рахунка № 66 від 06.06.2012р. В підтвердження повноважень адвоката, позивачем додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 2332 від 18.07.2011р. на ім`я ОСОБА_6. Участь адвоката ОСОБА_6 в судових засіданнях суду першої інстанції підтверджується протоколами від 04.07.2012р., 13.07.2012р., 25.07.2012р., 01.08.2012р.

Згідно п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія апеляційної інстанції, беручи до уваги складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також період їх надання, дослідивши документи, які фіксують факт надання таких послуг, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат за юридичну допомогу в сумі 36000,00грн. частково, оскільки заявлений до стягнення розмір цих витрат надмірно завищений, зменшивши дану суму до 10000,00 грн., як такої, що підтверджена матеріалами та обставинами справи, з врахуванням розумності цієї суми для даної справи і фактично наданих послуг адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, або доказів звернення до правоохоронних органів щодо підробки підпису директора та використання печатки підприємства, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду та відмови у задоволені позову, відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі № 5009/2284/12 підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга ТОВ "ТАХИЛ" - частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ" м. Вільнянськ Запорізької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі № 5009/2284/12 змінити частково.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. по справі № 5009/2284/12 в наступній редакції:

"Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ" про стягнення основного боргу в сумі 1257432,00грн., інфляційних витрат в сумі 1248,62грн., трьох процентів річних в сумі 11543,64грн., пені в сумі 58250,71грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 36000,00грн. задовольнити частково.

Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 16.02.2012р. та № 2 від 20.02.2012р. до договору поставки № 13/02 від 10.02.2012р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАХИЛ".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАХИЛ», (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Першотравнева, будинок №57, код ЄДР 37021361) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) основний борг в сумі 1131688,80грн., пеню в сумі 52904,91грн., 3% річних в сумі 10510,75грн., 10000,00грн. - витрат на юридичну допомогу та судовий збір в сумі 23466,18грн.

В іншій частині позову відмовити".

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (52600, АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАХИЛ», (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Першотравнева, будинок №57, код ЄДР 37021361) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1540,93грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надрук.: 6 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. 3-тій особі

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Запор. обл.