Постанова

від 10.12.2012 по справі 5011-73/8630-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 5011-73/8630-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

За участю представників:

від позивача - Зайцева І.В. - представник за довіреністю від 01.02.2012 року;

від відповідачів - 1) не з'явились;

2) Шлапак І.І. - представник за довіреністю від 13.03.2012 року;

від третіх осіб - 1) не з'явились;

2) не з'явились;

3) не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» та Приватного підприємства «Легіон-2004»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року

у справі № 5011-73/8630-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції

до 1) Приватного підприємства «Легіон-2004»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп»

Треті особи 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп»

3) Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт»

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Легіон-2004» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-73/8630-2012 (суддя Баранов Д.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №61 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 544,90 м2 укладений 03.11.2010 року між ПП «Легіон-2004» та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В., зареєстрований за № 3193. Визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №60 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 659,70 м2, укладений 03.11.2010р. між ПП «Легіон-2004» та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В., зареєстрований за № 3196.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачі звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» та Приватного підприємства «Легіон-2004» по справі № 5011-73/8630-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-73/8630-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2012 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» та Приватного підприємства «Легіон-2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 26.11.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2012 року зазначив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року без змін.

Представник відповідача 1 у судове засідання 26.11.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 26.11.2012 року заявив клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт».

Враховуючи те, що згідно із витягу Київського міського бюро технічної та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено, що спірне майно на даний час зареєстровано за ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» та беручи до уваги, що згідно із витягу з Державного реєстру іпотек останній передав дане майно в іпотеку ПАТ Банку «Контракт», колегія суддів залучила до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» та Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року відкладено розгляд справи до 10.12.2012 року. Зобов'язано ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» надати суду договори купівлі-продажу на підставі яких до нього перейшло право власності на спірне нерухоме майно.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 10.12.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неявкою представників третьої особи 2 та третьої особи 3 та неподання ними витребуваних судом доказів.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що витребуванні судом у третіх осіб документи не є предметом розгляду у даній справі, та вказані особи були залученні до участі у справі, оскільки рішення може вплинути на їх права чи обов'язки, колегія суддів приходить до висновку, що справа може бути розглянута без участі представників третіх осіб, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 26.11.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, а також повідомлення про вручення представнику ПАТ «Завод «Ленінська кузня» поштового відправлення, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (який в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (надалі - кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №012/21-02/123, згідно з яким ТОВ «Укрбізнесвіза» надано кредит у сумі 700 000 дол. США для рефінансування поточної заборгованості за кредитом у ВАТ «Промінвестбанк» та придбання нерухомого майна, під 13% річних строком до 26.10.2016 року.

10.07.2007 року між ТОВ «Укрбізнесвіза» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено додаткову угоду №012/21-02/123/14 до кредитного договору №012/21-02/123 від 26.10.2006 року, згідно з якою позичальнику збільшено суму кредиту до 1 094 929,07 дол. США та знижено відсоткову ставку до 12%.

30.12.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Укрбізнесвіза» укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №012/21-02/123 від 26.10.2006 року, згідно з якою змінено графік сплати процентів та повернення кредиту.

26.10.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Балабаном І.К. укладено кредитний договір №014/21-02/124, згідно з яким Балабану І.К. надано кредит в сумі 300 000 дол. США для рефінансування поточної заборгованості за кредитом у ВАТ «Промінвестбанк» та на споживчі цілі, під 13% річних строком до 26.10.2016 року.

15.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. Балабаном І.К. укладено додаткову угоду №014/21-02/124/2 до кредитного договору №014/21-02/124 від 26.10.2006 року, якою збільшено суму кредиту до 600 000 дол. США.

25.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. Балабаном І.К. укладено додаткову угоду №014/21-02/124/2 до кредитного договору №014/21-02/124 від 26.10.2006 року, якою зменшено фіксовану проценту ставку до 12% річних.

09.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. Балабаном І.К. укладено додаткову угоду №014/21-02/124/13 до кредитного договору №014/21-02/124 від 26.10.2006 року, якою збільшено суму кредиту до 689 260,30 дол. США.

30.10.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. Балабаном І.К. укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/21-02/124 від 26.10.2006 року, якою змінено графік сплати процентів та повернення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними кредитними договорами та додатковими угодами до них, що можуть бути укладені в майбутньому, 27.10.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Укрбізнесвіза» було укладено договір іпотеки за реєстровим №5993, на підставі якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» передано в заставу належні нежилі приміщення ТОВ «Укрбізнесвіза», а саме з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №9, №11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), (літера А) загальною площею 1 133 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50.

Відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди не від іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

15.02.2010 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 53/48 за позовом ПП «Легіон-2004» до ТОВ «Укрбізнесвіза» визнано за ПП «Легіон-2004» право власності на 9/10 частин нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, № № 9, 11, з №13 по №20, що становить 544,90 м2, та з №23 по №34 (групи приміщень №58), що становить 659,70 м2, які знаходяться по бульв. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1204,60 м2; виділено в натурі ПП «Легіон-2004» як окремі об'єкти нерухомого майна 9/10 частин груп нежилих приміщень № 57 та № 58, що знаходяться за адресою: місто Київ, бул. Івана Лепсе, 50, а саме: з групи приміщень № 57 -групу приміщень № 59, загальною площею 544,9 м2 та з групи приміщень № 58 - групу приміщень № 60 загальною площею 659,70 м2.

Як стверджує позивач, на підставі вказаного рішення Господарського суду міста Києва ПП «Легіон-2004» зареєструвало право власності на частину нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, б-р. І.Лепсе, 50.

При цьому, внаслідок технічної помилки, у зв'язку з неточностями в тексті рішення, яке надавалось до органу реєстрації, на користь ПП «Легіон-2004» КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було виділено з груп приміщень № 57 та № 58 групи приміщень № 60 та № 61, а не № 59 та № 60, як про це вказано в рішенні Господарського суду міста Києва від у справі № 53/48.

03.11.2010 року між ПП «Легіон-2004» (надалі - продавець) та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень, згідно з п. 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність групу нежилих приміщень № 61 (літ. А), що заходиться за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 50 загальною площею 544, 90 м2 та належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі № 53/48.

Також, 03.11.2010 року між ПП «Легіон-2004» (надалі - продавець) та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень, згідно з п. 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність групу нежилих приміщень № 60 (літ. А), що заходиться за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 50 загальною площею 659,70 м2 та належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі № 53/48.

Крім того, колегією суддів встановлено, що станом на 20.11.2012 року група нежилих приміщень № 60 (в літ. А) за адресою бул. І. Лепсе, 50 зареєстрована за ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» на підставі договору купівлі-продажу, 09.02.2010 року посвідченого приватним нотаріусом КМНО Позняковою С.В. за № 3642, а група нежилих приміщень № 61 (літ. А) - за ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» на підставі договору купівлі-продажу, 09.02.2010 року посвідченого приватним нотаріусом КМНО Позняковою С.В. за № 3645.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у справі №53/48 задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП «Легіон-2004» відмовлено повністю. Рішенням суду встановлено, що підстави для визнання права власності на спірні приміщення за ПП «Легіон-2004» відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З врахуванням того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у справі № 53/48 скасовано рішення Господарського суду міста Києві від 15.02.2010 року, яким визнано за ПП «Легіон-2004» право власності 9/10 частин нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, № № 9, 11, з №13 по №20, що становить 544,90 м2, та з №23 по №34 (групи приміщень №58), що становить 659,70 м2, які знаходяться по бульв. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1204,60 м2, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача 1 відсутнє право власності на зазначені об'єкти нерухомості. Будь-яких інших доказів наявності права власності на зазначене нерухоме майно не надано.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 рОКУ у справі №5/254 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ПП «Легіон-2004», ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп», ТОВ «Еліт Менеджмент Груп», КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. про зобов'язання вчинити дії суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав іпотекодержателя у випадку, коли іпотекодавець самостійно не вчиняє дії, спрямовані на повернення предмету іпотеки, що незаконно вибув з його володіння, є позов про визнання недійсними правочинів щодо відчуження особами, які не мали на те відповідних правових підстав, переданого в іпотеку майна.

З врахуванням того, що при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу ПП «Легіон-2004» не являлось власником нерухомого майна, що було предметом договорів, тобто розпорядилось майном на власний розсуд, без наявності на це права, чим порушило права позивача, як заставодержателя, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недійсність договорів купівлі-продажу від 03.11.2010 року укладених між ПП «Легіон-2004» та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп».

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-73/8630-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що ухвалою про порушення провадження у даній справі, було порушено справу за № 5011-73/8630-2012. Всі інші процесуальні документи були винесені судом першої інстанції за вищевказаним номер. Однак, при написані повного тексту рішення, Господарський суд міста Києва допустив описку, зазначивши номер справи 5011-71/8630-2012.

Беручи до уваги, що сторони мають право на апеляційне оскарження рішення, колегія суддів вважає, що вказана описка не впливає на прийняття апеляційної скарги до провадження та розгляду апеляційної скарги по суті. При цьому, зазначена описка повинна бути виправлена судом першої інстанції на підставі ст. 89 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» та Приватного підприємства «Легіон-2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-73/8630-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-73/8630-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.