Постанова

від 15.04.2013 по справі 5011-73/8630-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5011-73/8630-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. у справі № 5011-73/8630-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до 1. Приватного підприємства "Легіон-2004", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп", 3. Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" провизнання недійсними договорів купівлі-продажу за участю представників:

позивача: Зайцева І.В.

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

третьої особи-1: Семенчук В.Ю.

третьої особи-2: не з'явився

третьої особи-3: не з'явився

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль") в особі Київської регіональної дирекції звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Легіон-2004" (надалі - ПП "Легіон-2004") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (надалі - ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп") про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 61 (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, загальною площею 544,90 м 2 , укладеного 03.11.2010 р. між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В., зареєстрованого за № 3193;

- договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 60 (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, загальною площею 659,70 м 2 , укладеного 03.11.2010 р. між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В., зареєстрованого за № 3196.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 203, 215 ЦК України, статей 12, 23 Закону України "Про іпотеку" та посиланням на те, що майно, яке було передано в іпотеку позивачу, вибуло з його власності поза його волею.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. (суддя Баранов Д.О.) позов задоволено, визнано недійсними оскаржувані договори купівлі-продажу нежилих приміщень та стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позиція суду першої інстанції мотивована доведеністю заявлених вимог та обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. (судді Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р., а справу направити на новий розгляд.

Позиція, викладена в касаційній скарзі, мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 203 ЦК України, та порушенням процесуального права.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі, третя особа-2 та третя особа-3 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), яке було перейменовано на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ТОВ "Укрбізнесвіза" як позичальником було укладено кредитний договір № 012/21-02/123, згідно з яким ТОВ "Укрбізнесвіза" надано кредит в сумі 700 000 доларів США для рефінансування поточної заборгованості за кредитом у ВАТ "Промінвестбанк" та придбання нерухомого майна, під 13% річних строком до 26.10.2016 р.

Додатковими угодами до зазначеного кредитного договору сторони змінювали відсоткову ставку за користування кредитом, а також графіки сплати процентів та повернення кредиту.

Також, 26.10.2006 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Балабаном І.К. як позичальником укладено кредитний договір № 014/21-02/124, згідно з яким Балабану І.К. надано кредит в сумі 300 000 доларів США для рефінансування поточної заборгованості за кредитом у ВАТ "Промінвестбанк" та на споживчі цілі, під 13% річних строком до 26.10.2016 р.

Додатковими угодами до кредитного договору № 014/21-02/124 сторони змінювали суму кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом, а також графіки сплати процентів та повернення кредиту.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними кредитними договорами та додатковими угодами до них, що можуть бути укладені в майбутньому, 27.10.2006 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателем та ТОВ "Укрбізнесвіза" як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки за реєстровим № 5993, за умовами якого ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" передано в заставу належні ТОВ "Укрбізнесвіза" нежилі приміщення, а саме з № 1 по № 22, вітрини (групи приміщень № 57), з № 1 по № 7, № 9, № 11, з № 13 по № 20, з № 23 по № 34 (групи приміщень № 58), (літера А) загальною площею 1 133 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50.

Розділ 4 вказаного договору іпотеки встановлює права та обов'язки іпотекодавця. Так, згідно пункту 4.1.4 договору іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Частини 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" унормовують, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 53/48 за ПП "Легіон-2004" визнано право власності на 9/10 частин нежилих приміщень з № 1 по № 22, вітрини (групи приміщень № 57), з № 1 по № 7, № 9, № 11, з № 13 по № 20, що становить 544,90 м 2 , та з № 23 по № 34 (групи приміщень № 58), що становить 659,70 м 2 , які знаходяться по бульв. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1 204,60 м 2 ; виділено в натурі ПП "Легіон- 2004" як окремі об'єкти нерухомого майна 9/10 частин груп нежилих приміщень № 57 та № 58, що знаходяться за адресою: місто Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, а саме: з групи приміщень № 57 - групу приміщень № 59, загальною площею 544,9 м 2 та з групи приміщень № 58 - групу приміщень № 60 загальною площею 659,70 м 2 .

На підставі вказаного рішення суду право власності на частину нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, було зареєстровано за ПП "Легіон-2004". При цьому, на користь ПП "Легіон-2004" КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було виділено з груп приміщень № 57 та № 58 групи приміщень № 60 та № 61, а не № 59 та № 60, як про це вказано в рішенні господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 53/48.

Також господарськими судами встановлено, що за договорами купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 03.11.2010 р. ПП "Легіон-2004" передало у власність ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" групу нежилих приміщень № 60 (літ. А) загальною площею 659,70 м 2 та групу нежилих приміщень № 61 (літ. А), загальною площею 544,90 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, та належать ПП "Легіон-2004" на підставі рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 53/48.

Після укладення вказаних договорів купівлі-продажу, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 р. у справі № 53/48 рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП "Легіон-2004" відмовлено повністю. При цьому, судовим рішенням встановлено, що підстави для визнання права власності на спірні приміщення за ПП "Легіон-2004" відсутні.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" із позовом у даній справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу груп нежилих приміщень № 60 та № 61, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, від 03.11.2010 р.

Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

В силу ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Право власності, відповідно до ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України власнику надано повноваження щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З огляду на вищенаведене, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при укладенні оскаржуваних договорів купівлі-продажу від 03.11.2010 р. ПП "Легіон-2004" не було власником груп нежилих приміщень № 60 та № 61, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, що були предметом вказаних договорів, тобто розпорядилось майном на власний розсуд, без наявності на це права, чим порушило права позивача як іпотекодержателя зазначеного майна.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що оскаржувані договори купівлі-продажу від 03.11.2010 р. груп нежилих приміщень № 60 та № 61, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 50, укладені між відповідачами за відсутності згоди позивача, як іпотекодержателя зазначених приміщень, дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. у справі № 5011-73/8630-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець В. Саранюк