Постанова

від 11.12.2012 по справі 10/16/5022-581/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.12 Справа № 10/16/5022-581/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армот",

м.Тернопіль б/н від 21.09.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2012 року

у справі № 10/16/5022-581/2012

за позовом: Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах -Фонду державного майна України: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області м.Тернопіль

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армот", м. Тернопіль

до відповідача 2: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий

ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними договорів

за участю представників сторін:

від прокуратури: Покора К.В. (прокурор);

від позивача: Сивак Т.М. (довіреність №18 від 01.08.2012 року);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.09.2012 року у справі №10/16/5022-581/2012 (суддя Півторак М.Є.) позов задоволено, визнано недійсним з моменту укладання Договір № 2 від 01.01.2012 року укладений між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армот", м. Тернопіль, визнано недійсним з моменту укладання Договір №7 від 01.03.2012 року укладений між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армот", м.Тернопіль. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Армот", м.Тернопіль звільнити незаконно займане приміщення -300 кв. м зварювального цеху Тернопільському управлінню виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" по вул. Лозовецька, 34 у м.Тернополі.

Відповідач 1 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Армот" не погоджуючись із постановленим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, зокрема, що огляд зварювального цеху Тернопільського УВТК по вул.Лозовецька, 34 у м.Тернополі 15.05.2012 року, 06.06.2012 року, було проведено за відсутності відповідального представника відповідача-1. При цьому, зазначає, що працівники відповідача-1, які знаходились у вищевказаному приміщенні на момент огляду, у відповідності до умов, укладених між сторонами договорів від 01.01.2012 року та 01.03.2012 року проводили огляд та ремонт речей, які знаходяться на зберіганні. Крім того, зазначає, що для проведення виробничої діяльності відповідач-1 використовує приміщення площею 138кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Об'їздна, 12/7, с.Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області. Також зазначає, що розгляд справи проходив за відсутності представників відповідачів.

Відповідач-2 -Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у відзиві на апеляційну скаргу (за вих.№1254 від 07.12.2012 року) підтримуючим вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування судом першої інстанції, обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи. Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що укладені між відповідачами договора №2 від 01.01.2012 року, №7 від 01.03.2012 року є удаваними правочинами, укладеними з метою приховання орендних правовідносин між відповідачами, оскільки вказані договори, укладені відповідачами у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач -Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області у відзиві на апеляційну скаргу (за вих.№10-12-04250 від 10.12.2012 року), заперечуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що представниками Військової прокуратури Тернопільського гарнізону та регіонального відділення на виконання доручення Військової Тернопільського гарнізону від 01.06.2012 року №1/1249, листа регіонального відділення від 05.06.2012 року №10-09-01767, проведено обстеження приміщення, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Лозовецька, 34, площею 300 м.кв. та встановлено, що ТОВ «Армот» використовує частину вищевказаного приміщення для виготовлення парових котлів та будівельних конструкцій, про що складено акт обстеження приміщення 06.06.2012 року. Крім того, стверджує, що всупереч приписів чинного законодавства, укладені між відповідачами договори є удаваними правочинами і порушують права та охоронювані інтереси держави оскільки, фактично укладені з метою приховання справжнього предмету договору і уникнення відповідної процедури укладення договору оренди, та не передбачають перерахування коштів у вигляді орендної плати до Державного бюджету України.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду даної справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відтак, зважаючи на те, що явка уповноважених представників відповідачів в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачами клопотання про відкладення розгляду даної справи не подано, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача надали суду пояснення щодо заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2012 року у справі № 10/16/5022-581/2012 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01.01.2012 року між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП «Івано-франківський військовий ліспромкомбінат»(надавач послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМОТ»(отримувач послуг) укладено договір №2 (далі -договір - 2), за умовами якого надавач послуг зобов'язався надати послуги отримувачу послуг по зберіганню матеріальних цінностей та обладнання (майна) в приміщенні зварювального цеху площею 200 м.кв., що знаходиться за адресою вул.Лозовецька, 34, м.Теропіль (п.п.1.1.-1.3 договору-2).

Відповідно до п.2.1 договору-2 за зберігання майна отримувач послуг сплачує щомісячно надавачу послуг 1600,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2 договору-2 надавач послуг зобов'язався своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п.1.1. цього договору, надавати отримувачу послуг цілодобовий вільний доступ до майна.

Пунктом 3.2. договору-2 передбачено, що надавач послуг не несе відповідальності за охорону, зберігання та пошкодження майна.

У пункті 3.3.4 договору-2 сторони погодили, що отримувач послуг без письмової згоди надавача послуг не проводить будь-які види робіт, що несуть додаткове навантаження на інженерні сітки.

Відповідно до п.5.1 договору-2 цей договір набуває чинності після його затвердження та з дня його реєстрації юридичною службою ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»і діє до 31.12.2012 року.

Вказаний договір-2 від 01.01.2012 року, затверджений директором ДП " Івано-Франківський військовий ЛПК " МО України Рибак І.П. 24 лютого 2012 року, про що свідчить відмітка на титульному листі договору, підпис директора та відтиск мокрої печатки, зареєстрований в ВЛПК за №65.

01.03.2012 року між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП «Івано-франківський військовий ліспромкомбінат»(надавач послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМОТ»(отримувач послуг) укладено договір №7 (далі -договір - 7), за умовами якого надавач послуг зобов'язався надати послуги отримувачу послуг по зберіганню матеріальних цінностей та обладнання (майна) в приміщенні зварювального цеху площею 100 м.кв., що знаходиться за адресою вул.Лозовецька, 34, м.Теропіль (п.п.1.1.-1.3 договору-7).

Відповідно до п.2.1 договору-7 за зберігання майна отримувач послуг сплачує щомісячно надавачу послуг 1600,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2 договору-7 надавач послуг зобов'язався своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п.1.1. цього договору, надавати отримувачу послуг цілодобовий вільний доступ до майна.

Пунктом 3.2. договору-7 передбачено, що надавач послуг не несе відповідальності за охорону, зберігання та пошкодження майна.

У пункті 3.3.4 договору-7 сторони погодили, що отримувач послуг без письмової згоди надавача послуг не проводить будь-які види робіт, що несуть додаткове навантаження на інженерні сітки.

Відповідно до п.5.1 договору-7 цей договір набуває чинності після його затвердження та з дня його реєстрації юридичною службою ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»і діє до 31.12.2012 року.

Вказаний договір-7 від 01.03.2012 року, затверджений директором ДП " Івано-Франківський військовий ЛПК " МО України Рибак І.П. 01 березня 2012 року, про що свідчить відмітка на титульному листі договору, підпис директора та відтиск мокрої печатки, зареєстрований в ВЛПК за №81.

Крім того, відповідачами складено накладні №2 від 01.01.2012 року, №7 від 01.03.2012 року про передачу майна на зберігання.

15.05.2012 року старшим помічником військового прокурора Тернопільського гарнізону за участю двох понятих та начальника Тернопільського УВТК, проведено огляд зварювального цеху Тернопільського УВТК, що розташований за адресою: вул.Лозовецька, 34, м.Тернопіль, про що складено протокол огляду. Із змісту сладеного протоколу вбачається, що начальником Тернопільського УВТК повідомлено про те, що згідно із договорами зберігання №2 від 01.01.2012 року, №7 від 01.03.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Армот»на території 300 м.кв. цеху зберігає трубозгинач, теплогенератори, зварювальні апарати, металовироби. Однак, при огляді 200 м.кв. приміщення встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Армот»здійснює виробничу діяльність, зокрема виготовлення котлів. На момент огляду на указаній території перебували два працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Армот», які підтвердили, що здійснюють виробництво котлів, однак від надання пояснень відмовились. Вищевказаний протокол, підписаний понятими та учасником огляду без жодних заперечень та зауважень, міститься в матеріалах справи (а.с.18).

06.06.2012 року -08.06.2012 року старшим помічником військового прокурора Тернопільського гарнізону та головним спеціалістом сектору контрольно-ревізійної роботи та аудити регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області проведено перевірку Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»на предмет дотримання чинного законодавства з питань оренди державного майна, про що складено довідку від 08.06.2012 року.

Із змісту вищевказаної довідки вбачається, що в ході перевірки встановлено факт використання частини зварювального цеху орієнтовною площею 300 м.кв. (200 м.кв. + 100 м.кв.) ТОВ «Армот» для виготовлення парових котлів та будівельних конструкцій на підставі договорів №2 від 01.01.2012 року, №7 від 01.03.2012 року.

Враховуючи наведені обставини, прокурор в інтересах держави, в особі позивача звернувся із позовом у даній справі про визнання недійсними вищевказаних договорів та зобов'язання відповідача-1 звільнити незаконно займане приміщення. Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що внаслідок укладення спірних договорів з метою зберігання майна відповідача-1, між відповідачами фактично виникли орендні правовідносини щодо державного нерухомого майна.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, в силу ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України , іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її у схоронності.

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно із ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату, нестачу, пошкодження майна, переданого на зберігання.

З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства вбачається, що на виконання договору про надання послуг по зберіганню речей, які є предметом такого договору, зберігач -сторона, яка надає послуги по зберіганню, зобов'язана прийняти від поклажодавця -споживача вказаних послуг, майно та забезпечити його схоронністі, вживаючи при цьому, усіх заходів, встановлених договором, законом та іншими актами цивільного законодавства.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.п.3.2 договору №2 від 01.01.2012 року, договору №7 від 01.03.2012 року "надавач послуг" (відповідач-2) не несе відповідальності за охорону, зберігання та пошкодження майна.

Пунктами 3.1.2 вищевказаних договорів "надавач послуг" (відповідач-2) зобов'язаний надавати "отримувачу послуг" (відповідачу-1) цілодобовий, вільний доступ до майна.

У відповідності до п.п. 3.3.4 договору №2 від 01.01.2012 року, договору №7 від 01.03.2012 року отримувач послуг без письмової згоди надавача послуг не проводить будь-які види робіт, що несуть додаткове навантаження на інженерні сітки. Та відповідно до п.3.3.5 спірних договорів відповідач-1 зобов'язався дотримуватись правил техніки безпеки та протипожежної безпеки на об'єкті надання послуг.

Наведене в сукупності дає суду підстави для висновку, що внаслідок укладення спірних договорів з метою надання Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»послуг по зберіганню речей Товариству з обмеженою відповідальністю «АРМОТ», між відповідачами фактично виникли орендні правовідносини щодо використання державного нерухомого майна.

Більше того, факт використання відповідачем-1 частини зварювального цеху площею 300 м.кв., що знаходиться за адресою: вул.Лозовецька, 34, м.Тернопіль, перебуває на балансі відовідача-2 та є державною власністю підтверджується документальними доказами у справі, а саме: довідками відповідача-2 №56 від 06.06.2012 р.,№56-1 від 06.06.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.25,26).

Наведені обставини, також відображені у довідці про проведення перевірки Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»на предмет дотримання чинного законодавства з питань оренди державного майна від 08.06.2012 року, докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірні правочини, вчинені відповідачами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме заснованого на відносинах, пов'язаних з орендою нерухомого державного майна, а відтак є удаваними.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином ( стаття 235 ЦК ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Документальними доказами у справі встановлено, що в ході проведеної перевірки виявлено факт надання відповідачу-1 в користування, за плату, на строк до 31 грудня 2012 року, під виглядом договору зберігання, частину зварювального цеху площею 300 кв. м. для його використання у підприємницькій діяльності, тобто фактично на умовах оренди. Однак, всупереч встановлених вимог чинного законодавства, відповідачем-2 не дотримано процедури, передбаченої для укладення такого виду договорів.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідач-2 у справі - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є юридичною особою державної форми власності. Згідно з довідками Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації ДП "Івано -Франківський військовий ліс промкомбінат" № 56-1 від 06.06.2012 року, майно управління (зокрема будівлі) перебувають на його балансі і є державною власністю.

Згідно приписів статті 287 Господарського кодексу України єдиними орендодавцями державного майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтями 9,11 вищевказаного закону, укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється комісіями, до складу якої входять уповноважені особи Міністерства оборони України або іншого органу та регіонального відділення Фонду державного майна України.

Поряд із цим ч. 7 статті 9 наведеного Закону зазначено, що для об'єктів, які перебувають у державній власності, необхідно проводити конкурс, згідно порядку, що визначений Фонду Державного майна України.

Згідно п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" , у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Таким чином, недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету України.

Окрім того, під час укладання наведеного договору не дотримано приписів ч. 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , а саме не вказані наступні істотні умови договору оренди: Забезпечення виконання зобов'язання; порядок використання амортизаційних відрахувань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, які встановлені Законом та повинні бути відображені в таких видах договорів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та за наявності достатніх правових підстав, дійшов висновку про те, що під час укладання договорів №2 від 01.01.2012 року, №7 від 01.03.2012 року сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковою умовою чинності правочину, закріпленою статтею 203 ЦК України , а саме: на порушення вимог ч.1 статті 203 ЦК України укладені договори суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема, статей 5 , 9 , 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. 287 ГК України , а відтак позовні вимоги у даній справі задоволені підставно.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що покликання апелянта на те, що останній здійснює виробничу діяльність в приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Об'їздна, 12/7, с.Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області є безпідставними та не розцінюються як такі, що мають значення для вирішення справи.

Окрім того, колегія суддів вважає, що твердження відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що спірні договори зберігання, укладені у відповідності до вимог, встановлених чинним законодавством є необґрунтованими, натомість обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі, підтверджуються належними доказами у справі, а відтак спростовують правову позицію відповідачів у даній справі.

Безпідставними є покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення, прийнято за відсутності уповноважених представників відповідачів, враховуючи наступне.

Господарський суд Тернопільської області неодноразово, ухвалами від 03.08.2012 року, 14.08.2012 року відкладав розгляд даної справи у зв'язку із неявкою уповноважених представників відповідачів, в тому числі на підставі клопотання поданого відповідачем-1. А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, докази, що спростовують викладене сторонами не подано.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Окрім того, з підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року, зобов'язано скаржника надати суду, зокрема, належним чином оформлені докази доплати та зарахування судового збору на рахунок, відкритий для зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.

Однак, апелянт зазначеної вимоги суду не виконав, належним чином оформлені докази доплати та зарахування судового збору за подання апеляційної скарги не подав.

А тому, враховуючи те, що подане апелянтом платіжне доручення № 335 від 22 вересня 2012 року, на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 268,25 грн. не містить відмітки про зарахування вказаної суми до державного бюджету, всупереч встановленим вимогам, а відтак не розцінюється колегією суддів як належний доказ, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір -50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судовий збір в сумі 536,50 грн. за подання апеляційної скарги слід стягнути із відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армот", м.Тернопіль б/н від 21.09.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.09.2012 року у справі №10/16/5022-581/2012 залишити без змін.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Армот", м.Тернопіль 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 13.12.2012 року

Головуючий суддя Юрченко Я. О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.