Постанова

від 12.12.2012 по справі 5004/1052/12 (5004/2421/11)

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Справа № 5004/1052/12 (5004/2421/11)

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, підприємець

відповідача: Музичук Ю.А., довіреність в справі

третьої особи: Петрук І.В., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.12 р.

у справі № 5004/1052/12 (5004/2421/11) (суддя Кравчук Антоніна Михайлівна )

за позовом Підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 880 775 грн. 46 коп. неустойки

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про стягнення 3 680 973 грн. 32 коп. неустойки

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у справі №5004/1052/12 (5004/2421/11) позов підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 880775грн. 46коп. неустойки.

В частині позовних вимог про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" усунути перешкоди, які чиняться фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, в користуванні нерухомим майном - офісом загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту приймання-передачі офіс загальною площею 135,3 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12600грн. реальних збитків та 1750000грн. збитків у формі упущеної вигоди припинено, в зв'язку з відмовою позивача у позові в цій частині.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8807грн. 76коп. судових витрат.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" 3680973грн. 32коп. неустойки та 64380грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що договір оренди припинив свою дію 07.04.2009р., а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повернення майна в порядку, визначеному чинним законодавством і умовами договору, та не підтверджено виконання зобов'язання щодо повернення предмету оренди по закінченню дії укладеного між сторонами договору, місцевий суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 880775,46грн. за період з 15.04.2009р. по 20.12.2009р. є підставними та підлягають до задоволення.

Крім того, оскільки на день подання позову та розгляду справи, власником майна підприємець ОСОБА_1 не являється, то відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - офісом загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Банку передати ФОП ОСОБА_1 це майно.

Згідно ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, оскільки всі права наймодавця з 21.12.2009 року перейшли до ТОВ "Пік нерухомість", тому місцевий суд вважає, що вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ТОВ "Пік нерухомість" до відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 3680973,32 грн. неустойки за період з 01.01.2010р. по 15.10.2012р. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Волинської області від 30.01.2012 року по справі №5004/2421/11 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 4 731 624 грн. 23 коп., залишеного без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2012 року рішення місцевого суду від 30.01.2012 року та постанову апеляційної інстанції 08.05.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд. При цьому Вищий господарський суд України вказав -судами попередніх інстанцій встановлено, що договір оренди припинив свою дію 07.04.09, проте докази повернення майна в порядку, визначеному чинним законодавством та умовами договору, в матеріалах справи відсутні. При вирішенні спору у даній справі судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки вимогам погодженого сторонами договору, відповідно до п. 8.1.6 якого наймач зобов'язаний у разі закінчення строку дії договору, або при його розірванні повернути протягом 5 (п'яти) робочих днів наймодавцю приміщення у задовільному стані на підставі акту прийому -передачі.

Згідно вимог ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у справі №5004/1052/12 (5004/2421/11) позов підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 880775грн. 46коп. неустойки.

В частині позовних вимог про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" усунути перешкоди, які чиняться фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, в користуванні нерухомим майном - офісом загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту приймання-передачі офіс загальною площею 135,3 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12600грн. реальних збитків та 1750000грн. збитків у формі упущеної вигоди припинено, в зв'язку з відмовою позивача у позові в цій частині.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8807грн. 76коп. судових витрат.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" 3680973грн. 32коп. неустойки та 64380грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам чинного законодавства та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при розгляді справи №35/390 встановлено, що договірні відносини припинили своє існування 07.04.2009 року, а фактичне припинення користування майном відбулося ще 21.01.2009 року.

Щодо твердження третьої особи про те, що вона позбавлена можливості використовувати приміщення, оскільки відповідач не виконує свої обов'язки по передачі предмета оренди для власника, то скаржник зазначає, що позивач намагався та намагається ввести суд в оману та приховати той факт, що спірне приміщення ще 10.05.2009 року було передано в оренду підприємцю ОСОБА_4, який здійснював користування приміщенням відповідно до договору оренди від 10.05.2009 року (копія знаходиться в матеріалах справи). Вищевказаний договір був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 За умовами вищевказаного договору оренди Орендодавець передав а Орендар прийняв в тимчасове користування приміщення, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1. Пунктом 1.1. договору оренди від 10.05.2009 року зазначено те, що «орендоване майно» належить Орендодавцю, тобто ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення суду по справі 2-5256/07 від 28.08.2007 року.

На підтвердження того, що приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1 перебувало в користуванні інших осіб станом на 30.03.2010 року було надано копію Актів перевірки заставленого майна за іпотечним договором № 9098 від 15.11.2007 року та копію витягу з державного реєстру іпотек.

З витягу з державного реєстру іпотек, а саме із запису під №7 вбачається те, що об'єктом обтяження є офіс загальною площею 135,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН : 20392530. іпотекодержателем є ВАТ «Мегабанк», а майновим поручителем ОСОБА_1

Згідно акту перевірки заставного майна від 30.03.2010 року було встановлено те, що приміщення офісу № 17-18 , а саме приміщення з 1 по 7, загальною площею 135,3 кв.м , номер РПВН : 20392530, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться в технічно задовільному стані та використовується під офіс ТОВ «Сервісний центр «Рем - Сервіс» (код ЄДРПОУ 35128828) та ремонту гарантійної техніки та ФОП ОСОБА_4.(код ЄДРПОУ НОМЕР_1) для ремонту радіоелектронної побутової техніки.

Згідно акту перевірки нерухомого майна за іпотечним договором від 18.06.2010 року було встановлено те, що приміщення офісу № 17-18 , а саме приміщення з 1 по 7, загальною площею 135,3 кв.м , номер РПВН : 20392530, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться в технічно задовільному стані та використовується під офіс ТОВ «Сервісний центр «Рем - Сервіс» (код ЄДРПОУ 35128828) та ремонту гарантійної техніки та ФОП ОСОБА_4.(код ЄДРПОУ НОМЕР_1) для ремонту радіоелектронної побутової техніки.

Згідно Договору оренди, укладеного між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» та ФОП ОСОБА_1 об'єктом оренди згідно п. 1.1. Договору оренди від 14.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу 14.02.2008 року, за реєстровим номером 501 є приміщення офісу №17-18, загальною площею 135,3 кв.м. (а саме приміщення з 1 но 7), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер з реєстру прав власності на нерухоме майно 20392530. Згідно п.1.3. Договору від 14.02.2008 року приміщення належить наймодавцю на праві власності на підставі Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2007 року , справа № 2-5256/07.

Згідно актів перевірки заставного майна від 30.03.2010 року, 18.06.2010 року, 15.10.2010 року предметом перевірки було приміщення офісу № 17 - 18, а саме приміщення з 1 по 7 , загальною площею 135,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20392530.

Отже, об'єктом оренди є одне і те саме приміщення офісу №17-18, загальною площею 135,3 кв.м. (а саме приміщення з 1 по 7) за номером в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20392530 та яке розташоване АДРЕСА_1.

Крім того, як доказ передачі в оренду приміщення в 2009 - 2010 роках в матеріалах справи знаходяться фотокартки приміщення з розміщеними вивісками гарантійного сервісного ремонту, що підтверджує факт використання приміщення (який був встановлений актами перевірки заставного майна від 30.03.2010 року та 18.06.2010 року) для ремонту гарантійної техніки та для ремонту радіоелектронної побутової техніки Орендарями ТОВ «Сервісний центр «Рем - Сервіс» та ФОП ОСОБА_4 (Копія знаходиться в матеріалах справи).

Передача підприємцю ОСОБА_4 в оренду саме спірного приміщення стверджується наявними в матеріалах справи №5/34-71 за позовом ПАТ «Мегабанк» до відповідачів ТОВ «Сервісний центр «Рем - сервіс» та підприємця ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1 про визнання відсутності прав та зобов'язання звільнити приміщення, яке перебуває в іпотеці. Згідно пояснень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , поданого у справі № 5/34-71 (копії довіреності та пояснень знаходяться в матеріалах справи (т.З. а.с. 43) на день розгляду справи № 5/34-71 спірне приміщення звільнене. На підтвердження додано фото приміщення. Провадження у справі 5/34-71 припинено за клопотанням представника ОСОБА_1, отже, як стверджує скаржник, встановлено факт оренди відповідачами ТОВ «Сервісний центр «Рем - сервіс» та ФОП ОСОБА_4 спірного приміщення.

Оренда ОСОБА_4 спірного приміщення стверджується також листом ЖКП №3, адресованим Луцькій міській філії ВАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕІТО», відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 станом на 11.02.2010 року використовував спірне приміщення.

Про передачу спірного приміщення в оренду ФОП ОСОБА_4 в період з 10.05.2009 року свідчать також і відсутність вимог з боку Позивача за відповідний період часу, починаючи з 10.05.2009 року.

Крім того, факт того, що Банк намагався передати приміщення після фактичного припинення користування приміщенням встановлений по справі 35/390.

Також, на думку скаржника, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та тягне за собою припинення провадження у справі.

У письмовому відзиві від 12.12.2012р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

У письмовому відзиві від 12.12.2012р. на апеляційну скаргу третя особа з самостійними вимогами також заперечила доводи апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 12.12.12р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 01.11.2012р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати.

Позивач в судовому засіданні 12.12.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Волинської області від 01.11.12р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи з самостійними вимогами в судовому засіданні 12.12.12р. також заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Волинської області від 01.11.12р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2012 року у справі 5004/1052/12(5004/2421/11) слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2008 року між позивачем - підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" був укладений договір найму (оренди), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального, реєстраційний №501.

Згідно вказаного договору наймодавець зобов'язується передати наймачу, а наймач, в свою чергу, прийняти у тимчасове платне користування офіс (приміщення № 17-18) загальною площею 135,3 кв. м (а саме приміщення з 1 по 7), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на строк та згідно умов даного договору. Передача приміщення в найм (оренду) та повернення приміщення з найму (оренди) здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі (п. 1.1 договору); приміщення передається в найм (оренду) з метою використання його для розміщення відділення банку (п. 1.5 договору); плата за користування включає в себе плату за приміщення та плату за землю, здійснюється у національній валюті України у розмірі 34846,52 грн. за один місяць на момент підписання цього договору і не може бути меншою суми еквівалентної 6900,30 доларів США на місяць по курсу НБУ на день сплати. При цьому вартість одного квадратного метра складає 257,55 грн., що по курсу НБУ на дату платежу не може бути менше суми еквівалентної 51 долар США (п. 4.1 договору).

Факт передачі в користування відповідача об'єкту оренди підтверджується доданим до справи актом приймання-передачі від 14.02.2008р.

Згідно п.п. 5.2.3, 5.2.4 договору дія договору може бути припинена за взаємною письмовою згодою; в односторонньому порядку наймачем, за умови письмового повідомлення наймодавця не менш ніж за 90 (дев'яносто) календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору. відповідності до п.7.1.10 наймодавець зобов'язується у разі припинення або дострокового розірвання договору прийняти від наймача приміщення по акту приймання-передачі.

У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, відповідно до п. 8.1.6 договору, наймач зобов'язаний повернути протягом 5 (п'яти) робочих днів наймодавцю приміщення у задовільному стані на підставі акту прийому-передачі. Днем здачі (повернення) приміщення та обладнання наймачем наймодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому - передачі приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011року по справі №35/390, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року, встановлено, що датою припинення договору від 14.02.2008 року є 07.04.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання з боку відповідача вимог п. 8.1.6 договору оренди, згідно якого наймач зобов'язаний повернути протягом 5 (п'яти) робочих днів наймодавцю приміщення у задовільному стані на підставі акту прийому-передачі. Суд першої інстанцій правомірно вказав, що відповідачем не надано суду доказів того, що на протязі терміну з 07.04.2009р. по 14.04.2009р., як передбачено договором, він вчиняв дії направлені на передачу приміщення, зокрема, надсилання відповідних пропозицій орендодавцеві прийняти орендоване приміщення саме в цей строк - протягом 5 днів з дати припинення договору, направлення свого представника для передачі приміщення (передачі ключів від приміщення, огляду та встановлення стану приміщення, що передається), складання відповідного акту прийому-передачі.

Відповідач вказує, що факт передачі приміщення та чинення перешкод в передачі приміщення встановлений при розгляді справи №35/390, однак такі твердження є безпідставним. Зокрема в Постанові ВГСУ від 14.04.2011 року по справі №35/390 вказано, що відповідач звільнив орендоване приміщення 21.01.2009 в зв'язку з припиненням діяльності Луцького відділення №1, надіславши позивачеві для підписання акт приймання-передачі приміщення. Таким чином, судом встановлено факт надсилання акту приймання передачі приміщення 21.01.2009 року, тобто в період дії договору оренди, оскільки його було розірвано з 07.04.2009 року. Ні договором ні законодавством не передбачено право орендаря передавати приміщення для орендодавця в період, коли договір оренди діє.

Тому, правомірним є висновок суду першої інстанції, що рішеннями у справі №35/390 не встановлювались обставини щодо передачі приміщення з моменту розірвання договору оренди, тобто після 07.04.2009р.

Також правомірним є висновок суду про те, що надсилання по пошті акту приймання-передачі приміщення не є тотожним передачі приміщення по акту приймання-передачі.

Порядок передачі приміщення встановлений договором оренди 14.02.2008 року. Пунктами 3.3, 8.1.6 договору оренди встановлено обов'язок відповідача у разі закінчення терміну дії або у випадку дострокового розірвання договору повернути протягом 5 (п'яти) робочих днів наймодавцю приміщення у задовільному стані на підставі акту прийому-передачі. Днем здачі (повернення) приміщення та обладнання наймачем наймодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Крім того, позивачем надано докази наявності у нього на праві власності іншого приміщення за тією ж адресою - АДРЕСА_1. Позивачем надано договір оренди з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 де вказано про передачу в йому оренду саме іншого приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Досліджуючи обставини виконання зобов'язань за договором оренди, судом першої інстанції у відповідності до ст.111-12 ГПК України враховано вказівки Вищого господарського суду України, які містяться в Постанові від 09.08.2012 року по справі №5004/2421/11.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дана норма спростовує твердження відповідача про те, що неустойка нараховується тільки при використанні предмету оренди, оскільки неустойка нараховується за невиконання обов'язку щодо повернення речі.

Згідно ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За таких обставин, чинним законодавством, що регулює орендні правовідносини, а саме ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (така ж правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.03.2012р. по справі №40/117).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонам.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань.

Таким чином, рішення місцевого суду щодо стягнення неустойки за період з 15.04.2009р. по 20.12.2009р. за невиконання обов'язку позивача по передачі приміщення відповідачу є законним та обґрунтованим.

Позивачем також заявлена вимога про зобов'язання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" усунути перешкоди, які чиняться ФОП ОСОБА_1, в користуванні нерухомим майном - офісом загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" передати ФОП ОСОБА_1 по акту приймання-передачі офіс загальною площею 135,3 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 18.10.2012р. № 7552, розділ Реєстру прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: офіс (реєстраційний номер 28473070 ), торгово-офісне приміщення (реєстраційний номер 28473140 ), де власником зазначено ТОВ «Пік нерухомість», поновлено.

Захист від порушень права володіння здійснюється за допомогою негаторного позову про усунення будь - яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний володілець).

Судом встановлено, що власником приміщення (офісу заг. площею 135,3кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) з 21.12.2009 року є ТОВ «Пік нерухомість». Позов подано до суду 25.08.2011р. позивачем ФОП ОСОБА_1, де вона вказувала власником себе. Оскільки на день подання позову та розгляду справи, власником майна підприємець ОСОБА_1 не являється, то відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - офісом загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Банку передати ФОП ОСОБА_1 це майно. А тому, висновок суду першої інстанції, щодо відмови в частині задоволення є правельним.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в зв'язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення 12600грн. реальних збитків та 1750000грн. збитків у формі упущеної вигоди і прийняттям судом даної відмови, провадження у справі в цій частині необхідно припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

При розгляді позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами, судом також встановлено, що згідно протоколу установчих зборів засновників №1 від 12.10.2009р., ОСОБА_1 передано до статутного фонду ТОВ «Пік нерухомість» нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення офісу (приміщення 17-18) загальною площею 135,3 кв.м. (а саме приміщення офісу з 1 по 7), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 21.12.2009р. в КП "Волинське ОБТІ" здійснено реєстрації права власності на нерухоме майно загальною площею 135,3 кв.м. за ТОВ «Пік нерухомість», а саме: торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м. та офіс загальною площею 60 кв.м., що знаходяться за адресою: : АДРЕСА_1

Встановлені факти підтверджуються Протоколом установчих зборів засновників ТОВ «Пік нерухомість» №1 від 12.10.2009р., Статутом ТОВ «Пік нерухомість», Свідоцтвами про право власності від 03.11.2009р. на торгово-офісне приміщення заг. площею 75,3 кв.м. та офіс заг. площею 60 кв.м., Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2009р. (реєстраційний номер 28473140 та 28473070).

З довідки КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 18.10.2012р. №7552 вбачається, що нерухоме майно загальною площею 135,3 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: офіс (реєстраційний номер 28473070 ), торгово-офісне приміщення (реєстраційний номер 28473140), перебуває у власності ТОВ «Пік нерухомість».

Згідно ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається з вищезазначеного, всі права наймодавця з 21.12.2009 року перейшли до ТОВ «Пік нерухомість». 15.10.2012 року ТОВ «Пік нерухомість" повідомило ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про зміну власника та пред'явило вимогу виконати зобов'язання по договору оренди.

Оскільки до ТОВ «Пік нерухомість» перейшли права орендодавця за договором оренди від 14.02.2008 року та в зв'язку з невиконанням ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» своїх зобов'язань по передачі предмета оренди для власника, ТОВ «Пік нерухомість» має право вимагати від відповідача - ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» сплати неустойки згідно ст.785 ЦК України за прострочку в передачі приміщення згідно договору найму (оренди) від 14.02.2008р. з моменту виникнення правонаступництва по вказаному договору - з 01.01.2010р. по дату подання даного позову 15.10.2012р.

А тому, вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Пік нерухомість" до відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 3680973,32 грн. неустойки за період з 01.01.2010р. по 15.10.2012р. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду, то судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про залишення останнього без задоволення як безпідставного у зв'язку із зміною обставин справи при новому розгляді.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) (далі - Постанова) визначено, що відповідно до статей 1 і 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави, тощо.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а відтак клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду слід залишити без задоволення.

Водночас, не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з огляду на таке.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 4.2. Постанови, провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що:

- Справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК);

- Позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (стаття 2 ГПК). При цьому слід мати на увазі, що звернення до господарських судів України прокурорів з інших держав в інтересах господарюючих суб'єктів цих держав не передбачене чинним законодавством чи відповідними міждержавними угодами і договорами України. Тому такі спори вирішенню господарськими судами України не підлягають (пункт 1 частини першої статті 62 ГПК);

- Є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК;

- Вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (останній абзац пункту 1 частини першої статті 12 ГПК);

- Позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник між юридичною особою - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" та фізичною особою - підприємцем - ОСОБА_1 щодо виконання, укладеного між вказаними сторонами, договору найму (оренди) від 14.02.2008р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у даній справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

Таким чином, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 64 380,00 грн., замість 32 190,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 1 частин 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 32 190,00 грн.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 01.11.12р. по справі №5004/1052/12 (5004/2421/11) залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" - без задоволення.

2. Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) надмірно сплачений судовий збір в сумі 32 190,00грн. за платіжним дорученням №30341 від 03.12.12р. за подачу апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Крейбух О.Г.